ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м.Київ

справа № 808/3797/16

адміністративне провадження № К/9901/45249/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (суддя Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Дурасова Ю.В., Щербак А.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротрон" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікротрон" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000080/2 від 01 листопада 2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00453.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що коригування митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, за другорядним (резервним), а не за основним та другорядним (за ціною договору (контракту) та резервним), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000080/2 від 01 листопада 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00453.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраних методів визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для застосування при митному оформленні імпортованих позивачем товарів іншого (шостого) методу.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, зазначаючи, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих ним документах, а також відсутністю всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 07 квітня 2016 року між Товариством (як покупцем) та Компанією «CHINA ELEKTRONICS SHENZHEN COMPANY» (як продавцем) укладено договір (контакт) №0407/16, за яким продавець зобов`язався продати, а покупець - купити корпуси для системних блоків, блоки живлення для комп`ютерів, запасні запчастини і інше обладнання на умовах FOB Шеньчжень, Китай у відповідності до умов INCOTERMS 2016.

Для здійснення митного оформлення поставленого на виконання умов вказаного договору (контракту) товару 27 жовтня 2016 року позивачем подано до митного органу митну декларацію по формі МД-2, якій присвоєно №112050000/2016/019970, на наступний товар:

- товар №1 «Частини до комп`ютерів побутового призначення без функціональних блоків. Комп`ютерні сталеві корпуси без вмонтованих блоків живлення, для машин автоматичної обробки інформації, не містять бездротових передавачів та приймачів:

- Корпус комп`ютера модель X1 з вмонтованим кулером (вентилятором) 12см - 200 шт.;

- Корпус комп`ютера модель Х2 з вмонтованим кулером (вентилятором) 12см - 200 шт.;

- Корпус комп`ютера модель ХЗ з вмонтованим кулером (вентилятором) 12 см - 100 шт.;

- Корпус комп`ютера модель К1 з вмонтованим кулером (вентилятором) 12 см - 200 шт.;

- Корпус комп`ютера модель К2-GТS з вмонтованим кулером (вентилятором) 12 см - 200 шт.;

- Корпус комп`ютера модель Q2 з вмонтованим кулером (вентилятором) 12 см - 200 шт.;

- Корпус комп`ютера модель Q3 з вмонтованим кулером (вентилятором) 12см - 35 шт.; Торгова марка: GТL; Виробник: СНІNА ЕТЕСTRONICS SHENZHEN COMPANY; Країна виробництва: CN»;

- товар №2 «Частини та приладдя до комп`ютерів: Запасні частини до корпусів комп`ютера:

- Запасна передня панель - 12 шт.;

- Запасні праві та ліві бокові панелі - 24 шт.; Торгова марка: GТL; Виробник: СНІNА ЕТЕСTRONICS SHENZHEN COMPANY; Країна виробництва: CN»;

- товар №3 «Коробки пакувальні з гофрованого картону. Використовуються для пакування комп`ютерної техніки, з нанесеним логотипом GТL: Коробки для пакування товару - 12 шт. Торгова марка: GТL. Виробник: СНІNА ЕТЕСTRONICS SHENZHEN COMPANY. Країна виробництва: CN».

Разом з ВМД позивачем надані наступні документи: контракт №0407/16 від 07 квітня 2016 року; проформу-інвойс №Р1607253 від 12 серпня 2016 року; переклад проформи-інвойсу; пакувальний лист від 12 серпня 2016 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-0000162 від 21 жовтня 2016 року; CMR №0000245 від 26 жовтня 2016 року; коносамент №WMS 16090718 від 26 вересня 2016 року; договір про надання послуг митного брокера від 25 жовтня 2016 року; договір (контракт) про перевезення №1306/1 від 13 червня 2016 року; декларацію про походження товару №Р1607253 від 12 серпня 2016 року.

Митну вартість товарів №1 та №3 визначено декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту ) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а товару №2 - за резервним методом.

Як встановили суди, заявлена позивачем митна вартість включала в себе вартість товару згідно рахунків та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Після аналізу поданих документів відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №112050000/2016/019970 від 27 жовтня 2016 року, за результатами оцінки ризиків було сформовано перелік митних формальностей та 28 жовтня 2016 року направлено на електронну адресу декларанта повідомлення про те, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності й не підтверджують всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, у зв`язку з чим Товариству запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також інші документи за бажанням декларанта.

Декларантом на вимогу митниці в електронному вигляді направлено наступні наявні документи: платіжні доручення по оплаті за поставку по контракту (SWIFT повідомлення); інвойс; лист відправника; прайс-лист, а також повідомлено про неможливість подання інших документів.

01 листопада 2016 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000080/2, за яким таку вартість щодо товарів №1 та №2 визначено за резервним методом, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00453.

Приймаючи таке рішення, Митниця зазначила про те, що подані Товариством документи містять розбіжності та не підтверджують всіх відомостей, щодо ціни, яка була фактично сплачена: умовами зовнішньоекономічного контракту передбачена попередня оплата за товар: 30% - до дати поставки, вказаної в рахунку, 70% - по наданні накладної до прибуття товарів в порт призначення, а згідно відомостей проформи-інвойсу: 30% - авансовий платіж та 70% - до відправки, проте документи належним чином підтверджуючі попередню оплату товару не надані; умовами зовнішньоекономічного контакту передбачено, що товар є об`єктом купівлі-продажу, але до митного оформлення не надано рахунок-фактуру (інвойс).

З метою випуску товару у вільний обіг Товариство подало до митного органу нову митну декларацію та сплатило фінансову гарантію, а 18 листопада 2016 року у зв`язку з незгодою з рішенням про коригування митної вартості №112050000/2016/000080/2 від 01 листопада 2016 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00453 - звернулось до відповідача зі скаргою про їх скасування та повернення (вивільнення) наданої фінансової гарантії в сумі 38 340,00 грн., втім Митниця у задоволенні вказаної скарги відмовила.

Не погодившись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів (у тому числі додатково), прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товарів за обраними ним методами; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Зокрема, як встановили суди, Товариством на вимогу Митниці про подання додаткових документів було подано рахунки-фактури (інвойси), а розбіжності у розмірі коштів, що були ним перераховані як попередня оплата за товар згідно SWIFT повідомлень (67138,50 доларів США), та вартістю поставленого згідно рахунків-фактур (інвойсів) товару (65669,75 доларів США) спростовуються тим, що у відповідності до умов додаткової угоди від 03 жовтня 2016 року до договору (контракту) №0407/16 від 07 квітня 2016 року та тристоронніх угод про передачу №1146/16 і №1147/16 сплачені як передоплата за товар кошти в сумах 881,76 і 586,99 доларів США були Товариству повернуті внаслідок недопоставки товарів на ці суми (що підтверджується відповідними SWIFT повідомленнями).

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000080/2 від 01 листопада 2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00453 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко