ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
Київ
справа № 808/472/17
адміністративне провадження № К/9901/23273/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколов В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 808/742/17
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В.,
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, постановлену колегією у складі головуючого судді Кругового О.О., суддів Божко Л.А., Лукманової О.М.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:
1.1. визнати наказ прокурора Запорізької області від 06 січня 2017 року № 8ц про звільнення її з займаної посади прес-секретаря прокуратури Запорізької області (на правах головного спеціаліста) та з органів прокуратури області у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпПУ, протиправним та скасувати його;
1.2. поновити її на посаді прес-секретаря прокуратури Запорізької області (на правах головного спеціаліста) прокуратури Запорізької області з 03 січня 2017 року;
1.3. стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 січня 2017 року по дату фактичного поновлення на роботі відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, провівши її індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошовох доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що фактично ніякого скорочення у прокуратурі Запорізької області не відбулося, посада прес-секретаря залишилась фактично нескороченою, а лише змінилась назва посади та кваліфікаційні вимоги щодо її зайняття. Тобто у даному випадку ліквідовану одну посаду та створену іншу з аналогічними функціями.
2.1. Починаючи з 04 листопада 2016 року в прокуратурі Запорізької області була вакантною, принаймні, одна посада головного спеціаліста режимно-секретної частини, що відповідає її освіті та кваліфікаційному рівню. Проте, таку посаду під час скорочення їй запропоновано не було.
2.2. У зв`язку з такими протиправними діями позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому що у позивача були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що у даному випадку відповідачем було дотримано вимог чинного законодавства під час звільнення позивача з посади у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, в тому числі зі скороченням штату працівників.
4.1. Під час звільнення позивачу не було запропоновано іншу посаду, оскільки вакантні посади, вимогам до яких би відповідала позивач у прокуратурі Запорізької області на час звільнення були відсутні. Посада головного спеціаліста режимно-секретної частини прокуратури Запорізької області не була запропонована позивачу, оскільки у неї відсутній допуск до державної таємниці.
4.2. У даному випадку в прокуратурі Запорізької області не відбулося ліквідації, реорганізації, зміни форми власності не відбулися. Посада позивача скорочена на підставі наказу Генерального прокурора України від 03 листопада 2016 року № 154ш у зв`язку зі зміною в організації праці.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. У липні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в якій вона просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
6. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно встановлено фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
6.1. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці і чи дійсно була скорочена посада, яку обіймайла позивач, не надано належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам та прийняли рішення всупереч судовій практиці Вищого адміністративного суду України (ухвала від 30 вересня 2015 року № К/800/20490/15) і доказам, які спростували дійсність змін в організації праці і дійсність скорочення посад.
6.2. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, визначений статтею 49-2 КЗпПУ та не запропонував позивачу іншу посаду, хоча на момент звільнення позивача у прокуратури Запорізької області були наявні чотири вакантні посади, і щонайменше на одну з них могла претендувати позивач.
6.3. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у неї допуску до державної таємниці як на підставу для відмови у позові, є протиправними.
6.4. Зі змісту статті 22 Закону України «Про державну таємницю» вбачається, що питання про доступ вирішується лише після того, як цій особі стане це необхідним. Тобто, будучи кандидатом на посаду начальника режимно-таємної частини прокуратури Запорізької області, позивач подала б документи на надання доступу до державної таємниці, і лише у випадку відмови в наданні такого допуску, їй могли б відмовити у працевлаштуванні. Відповідно до статті 21 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску до державної таємниці не означає що цей допуск було надано раніше, а засвідчує що допуск було надано за результатами проведеної перевірки.
6.5. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що виконання зазначеної норми не обов`язком саме відповідача, через те, що ніби то фактичним роботодавцем не є Генеральний прокурор України є помилковим, такими, що суперечать власним висновкам.
6.6. Відповідач відповідно до частини 2 статті 40 КЗППУ мав обов`язок запропонувати позивачу вакантну посаду, після чого вона б могла звернутись за наданням їй допуску до державної таємниці, якщо це необхідно, і лише у випадку відмови в наданні такого допуску у відповідача не було б обов`язку працевлаштувати позивача.
6.7. Судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідач всупереч вимогам статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 49-4 КЗпПУ не повідомили профспілкову організацію за три місяці до намічуваного звільнення її з посади прес-секретаря (на правах головного спеціаліста).
6.8. Всупереч вимогам статті 49-2 КЗпПУ не запропонував позивачу іншу роботу. Судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що у даному випадку були відсутні фактичні зміни в організації виробництва і праці, в тому числі зі скороченням штату.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).
9. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 16 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., судді Білоус О.В., Шарапа В.М.
12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 561/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до частини 1 статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
14. Від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якій він просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін, посилаючись безпідставність доводів цієї касаційної скарги.
Установлені судами фактичні обставини справи
15. ОСОБА_1 працювала в Прокуратурі Запорізької області з 10 січня 2003 року по 05 листопада 2015 року на посаді прес-секретаря прокурора області, в період з 05 листопада 2015 року по 06 січня 2016 року на посаді журналіста (на правах головного спеціаліста) відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури області, в період з 06 січня 2016 року по 06 січня 2017 року на посаді прес-секретаря прокуратури області (а.с. 8-11, 32-34).
16. 04 травня 2016 року ОСОБА_1 , відповідно до статті 39 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 встановлена категорія «В» та 9 ранг державного службовця.
17. Наказом Генерального прокурора України №154ш від 03 листопада 2016 року ліквідовано у структурі та скорочено у штатному розписі прокуратури Запорізької області посаду прес-секретаря (на правах головного спеціаліста), яку обіймала ОСОБА_1 , та установлено за рахунок резерву Генеральної прокуратури України посаду прес-секретаря (на правах прокурора прокуратури) (а.с. 35).
18. 04 листопада 2016 року ОСОБА_1 ознайомлено із попередженням про звільнення із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників (пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України) після спливу двох місяців з дати попередження, тобто з 04 січня 2017 року. Також, повідомлено про відсутність на дату ознайомлення з попередженням в органах прокуратури Запорізької області вакантних посад державної служби, які можна запропонувати позивачу з урахуванням її кваліфікації
(а.с. 36).
19. Прокурором Запорізької області внесено подання Голові ЦК Незалежної профспілки працівників прокуратури Запорізької області №11-10 вих-17 від 04 січня 2017 року (а.с.38) з проханням розглянути питання та дати згоду на звільнення за частиною 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату посади прес-секретаря прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 (а.с. 38).
20. 05 січня 2017 року на засіданні ЦК Незалежної профспілки працівників прокуратури Запорізької області, за участі ОСОБА_1 , надано згоду на звільнення позивача у зв`язку із скороченням посади прес-секретаря прокуратури області (на правах головного спеціаліста)(а.с. 39).
21. Наказом прокурора Запорізької області № 8ц від 06 січня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади прес-секретаря прокуратури Запорізької області (на правах головного спеціаліста) та з органів прокуратури області у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі зі скороченням штату працівників (пункт1 статті 40 КЗпПУ) (а.с. 7).
22. Не погоджуючись з даним наказом, позивач звернулась до суду із позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді прес-секретаря (на правах головного спеціаліста) та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Стаття 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон
№ 889-VIII) визначає, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
25. Державним службовцем є - громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону № 889- VIII).
26. Частинами 1, 2 статті 21 Закону № 889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
27. Частиною 5 статті 22 Закону № 889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.
28. Відповідно до частини 1 статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
29. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
30. Рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (пункт 6 частини 1 статті
2 № 889-VIII).
31. Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній станом на 06 грудня 2016 року, далі - КЗпПУ) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
32. Частинами 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпПУ визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
33. Приписами частини 1 статті 46 КЗпПУ визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
34. Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані Законом України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3855-ХІІ).
35. Частиною 7 статті 21 Закону № 3855-ХІІ визначено, що РСО (режимно-секретні органи) комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Якщо державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа або організація не провадить діяльність із секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "особливої важливості", РСО такого органу, підприємства, установи або організації комплектується спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці зі ступенем секретності "таємно".
36. Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 22 Закону № 3855-ХІІ).
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
37. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.
38. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).
39. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
40. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
41. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
42. У цій справі встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 03 листопада 2016 року № 154ш ліквідовано у структурі та скорочено у штатному розписі прокуратури Запорізької області, зокрема, посаду прес-секретаря (на правах головного спеціаліста) яку з 06 січня 2016 року обіймала ОСОБА_1 . Натомість цим же наказом у прокуратурі Запорізької області утворено посаду прес-секретаря (на правах прокурора прокуратури).
43. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не заперечується позивачем, що ОСОБА_1 не могла обіймати посаду прес-секретаря (на правах прокурора прокуратури) з огляду на відсутність у неї стажу роботи у галузі права, який визначений положеннями Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакцій чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1697-VII).
44. Наказом прокуратури Запорізької області від 04 листопада 2016 року № 283ц на посаду прес-секретаря (на правах прокурора) призначено іншу особу - Бизименко І.В .
45. Під час судового розгляду встановлено, що за своєю освітою позивач могла претендувати тільки на посаду головного спеціаліста режимно-таємної частини прокуратури Запорізької області, яка була вакантною з 17 листопада 2016 року.
46. Верховний Суд наголошує, що відповідно до посадової інструкції, затвердженої прокурором Запорізької області 12 квітня 2017 року (а.с.112,113) до повноважень головного спеціаліста режимно-таємної частини прокуратури Запорізької області віднесено роботу з секретним діловодством, вжиття заходів щодо витоку секретної інформації, тощо. Тобто за характером виконуваних робіт, особа, яка претендує на цю посаду відповідно до статті 21 Закону № 3855-ХІІ вже повинна мати допуск до державної таємниці.
47. В свою чергу відсутність такого допуску чи оформлення його після призначення на посаду, унеможливлює своєчасне здійснення особою посадових обов`язків головного спеціаліста режимно-таємної частини прокуратури Запорізької області.
48. Доводи касаційної скарги про можливість оформлення допуску до державної таємниці вже після призначення на посаду головного спеціаліста режимно-таємної частини прокуратури Запорізької області Верховний Суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень статті 22 Закону № 3855-ХІІ.
49. Порядок надання допуску осіб до державної таємниці, передбачений статтею 22 Закону № 3855-ХІІ слід тлумачити в системному аналізі зі статею 22 цього ж Закону № 3855-ХІІ, відповідно до якої РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості".
50. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 листопада 2016 року позивача попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників (а.с.36), протоколом засідання ЦК Незалежної професійної спілки працівників прокуратури Запорізької області від 05 січня 2017 року отримано згоду цього органу на звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату на підставі частини 1 статті 40 КЗпПУ (а.с.39) та наказом прокуратури Запорізької області від 06 січня 2017 року № 8ц, тобто через два місяці після попередження позивача, звільнено з посади прес-секретаря.
51. З огляду на відсутність посад, кваліфікаційним вимогам до яких би відповідала позивач, 06 січня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади прес-секретаря (на правах головного спеціаліста) у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі зі скороченням штату працівників відповідно до частини 1 статті 40 КЗпПУ. Інша посада з огляду на вищевикладене позивачу під час звільнення не пропонувалась.
52. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та слідує з матеріалів справи ЦК Незалежної професійної спілки працівників прокуратури Запорізької області розглянув подання прокурора Запорізької області про звільнення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 40 КЗпПУ та прийняв з цього питання своє рішення без будь-яких застережень щодо порушення строків чи порядку направлення прокурором Запорізької області подання на звільнення ОСОБА_1 .
53. З огляду на зазначене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення відповідачем вимог частини 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV (в редакції чинній станом на 25 грудня 2015 року, далі - Закон №1045-XIV).
54. Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо звільнення позивача з посади прес-секретаря (на правах головного спеціаліста) відповідно до частини 1 статті 40 КЗпПУ огляду на таке.
55. Доводи касаційної скарги в частині можливості призначення ОСОБА_1 на посаду начальника режимно-таємної частини прокуратури Запорізької області не були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, тому відповідно до положень частини 4 статті 341 КАС України не можуть бути переглянуті і в порядку касаційного провадження.
56. Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 09 серпня 2017 року власник вважається, таким що належно виконав вимоги частини 2 статті 40 та частини 3 статті 49-2 КЗпПУ щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
57. На підставі наведеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що у даному випадку відсутні підстави вважати прокуратуру Запорізької області такою, що не виконала покладний на неї обов`язок в частині пропонування їй вакантних посад, у зв`язку з відсутністю вільних посад, кваліфікаційним вимогам до яких відповідала б позивач.
58. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
59. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
60. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
61. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
62. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
63. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
64. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
65. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
66. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
67. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
68. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
69. Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду