№ 808/8410/15(сн/808/6/17) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

справа № 808/8410/15(СН/808/6/17)

адміністративне провадження № К/9901/68097/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області)

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (Суддя Бойченко Ю.П.),

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (Судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)

у справі № 808/8410/15 (СН/808/6/17)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрокомплекс»

до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрокомплекс» (далі - позивач, ТОВ «Електрокомплекс») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі- відповідач, Запорізька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2015 №0001332201 та №0001322201.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у контрагентів ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ» первинними документами з подальшим їх використанням в своїй господарській діяльності. Додатково зауважив на індивідуальній відповідальності платника податків, а також на тому, що вказані контрагенти на час виконання господарських операцій були належним чином зареєстрованими суб`єктами господарювання, взаємовідносини позивача із цими підприємствами мають договірний характер, а ціна узгоджується за домовленістю сторін. Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити адміністративний позов, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 4-11).

Справа розглядалась судами неодноразово, зокрема, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року, позов задоволено (т. 1 а.с. 43, 44-52, 166, 167-169).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2017 року скасовані вищенаведені рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на неповне дослідження судами обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами (т. 2 а.с. 206-211).

За результатами нового розгляду справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено (т. 5 а.с. 161-167, 217, 218-221).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ» за 2014 рік за результатами проведеної перевірки.

Зокрема, в доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на висновки акта перевірки зазначив, що в оформленні всіх первинних документів по вказаним підприємствам встановлена ідентичність (ідентичні шрифт, розмір шрифту, таблиці, загальне оформлення, розташування печаток в аналогічних місцях на аркушах; в усіх ТТН зазначено однакові пункти навантаження та розвантаження, тощо); зазначені в ТТН перевізники (ТОВ «Спектр-Альянс», ТОВ «Мірадоні») відсутні за місцем реєстрації та не звітують до податкових органів. Крім цього, посилаючись на наявну податкову інформацію, відповідач зазначив, що у всіх підприємств-контрагентів позивача у перевіряємому періоді одна й та сама податкова адреса і вони не знаходяться за податковими адресами, не звітують, в тому числі й щодо чисельності працівників; має місце придбання одних товарів, а реалізація зовсім інших за даними ЄРПН та факт дроблення податкових накладних з метою уникнення їх реєстрації в ЄРПН. До того ж, податкова накладна від 28.10.2014 року № 163 містить товари з кодом УКТ ЗЕД, проте проведеним аналізом встановлено, що постачальник ТОВ «ТІТУЛ АВТО» не є імпортером, а по ланцюгам постачання відсутнє придбання таких товарів з кодом товару УКТ ЗЕД.

Також, контролюючий орган посилався на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області від 20.04.2015, винесену в рамках кримінального провадження №32014080280000037 за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України (на підставі якої призначена документальна перевірка у спірних правовідносинах) і досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ» створені з метою прикриття незаконної діяльності.

Зазначивши на тому, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуг) і подальшою господарською діяльністю, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені позову (т. 5 а.с. 1-8).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В надісланих на адресу суду відзивах на касаційну скаргу, позивач посилався на необґрунтованість доводів касаційної скарги, у зв`язку з чим просив суд залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з огляду на правильність висновків судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження реальності господарських операцій, які призвели до змін у майновому стані позивача, внаслідок отриманого прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства і доводить реальність ділової мети підприємства (т. 5 а.с. 24-28, 34-41).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 09.06.2015 по 15.06.2015 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого прокурора відділу Прокуратури Запорозької області від 20.02.2015 року в рамках кримінального провадження № 32014080280000037 (ч. 2 ст. 205 КК України) (т. 1 а.с. 190-192), відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Електрокомплекс» з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВІНТ-РПБ» (код ЄДРПОУ 39290781), ТОВ «АЛЬКАР-СМТ» (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ «ТІТУЛ АВТО» (код ЄДРПОУ 39290891), ТОВ «ФІДОМ-СТ» (код ЄДРПОУ 38863852) за період з 01.09.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки №64/08-29-220109/32721642 від 22.06.2015 з висновками про порушення позивачем, зокрема:

-пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвели до заниження підприємством за 2014 рік податку на прибуток підприємств на суму 39 712 грн.;

- пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість (р.18 та р.25) за 2014 рік в розмірі 115 761 грн (т. 1 а.с. 19-48).

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 21.05.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001332201, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 173 641,50 грн, з яких: 115 761 грн. - основний платіж; 57 880, 50 грн - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 15);

- №0001322201 від 21.07.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 59 568 грн, з яких: 39 712 грн - основний платіж; 19 856 грн - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 17).

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення суди попередніх інстанцій, за наслідками нового розгляду справи, посилались на документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ», які призвели до змін в активах підприємства та його зобов`язаннях і спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства. З наведених підстав, суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на окремі недоліки в первинній документації, як доказ нереальності господарських операцій, а також на податкову інформацію відносно порушення податкової дисципліни контрагентами позивача, посилаючись на індивідуальну відповідальність платника. До того ж, приймаючи до уваги відсутність вироків щодо посадових (службових) осіб контрагентів позивача, суди відхили посилання відповідача на кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР 19.06.2014 за №32014080280000037 в частині доводів, що останні створені з метою прикриття незаконної діяльності.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до вимог пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №823/1620/16 (адміністративне провадження №К/9901/42086/18), від 19 січня 2021 року у справі № 810/3259/15 (адміністративне провадження № К/9901/27530/18), але не виключно.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2017 року було не повне дослідження судами попередніх інстанцій обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не встановлено, чи спричинили господарські операції між позивачем та його контрагентами реальні зміни в майновому стані позивача.

При цьому за висновком Вищого адміністративного суду України, для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість було необхідність з`ясування судами, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; -установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; - установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов`язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Для з`ясування зазначених обставин судам необхідно було перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки в розрізі з іншими доказами.

Оцінюючі спірні правовідносини в контексті реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, враховуючи вищенаведені підстави для направлення справи на новий розгляд, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично за висновками акта перевірки встановлено не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ» за 2014 рік, з огляду на ідентичність оформлення первинної документації (шрифт, розмір шрифту, таблиці, загальне оформлення, розташування печаток в аналогічних місцях на аркушах; в усіх ТТН зазначено однакові пункти навантаження та розвантаження, тощо); зазначені в ТТН перевізники (ТОВ «Спектр-Альянс», ТОВ «Мірадоні») відсутні за місцем реєстрації та не звітують до податкових органів.

Крім цього, посилаючись на наявну податкову інформацію, а також акти зустрічних звірок та неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ «Вінт-РПБ» та ТОВ «Фідом СТ», відповідач зазначив, що у всіх підприємств-контрагентів позивача у перевіряємому періоді одна й та сама податкова адреса і вони не знаходяться за податковими адресами, не звітують, в тому числі й щодо чисельності працівників; має місце придбання одних товарів, а реалізація зовсім інших за даними ЄРПН та факт дроблення податкових накладних з метою уникнення їх реєстрації в ЄРПН; податкова накладна від 28.10.2014 року № 163 містить товари з кодом УКТ ЗЕД, проте проведеним аналізом встановлено, що постачальник ТОВ «ТІТУЛ АВТО» не є імпортером, а по ланцюгам постачання відсутнє придбання таких товарів з кодом товару УКТ ЗЕД.

До того ж, контролюючий орган в акті перевірки посилався на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області від 20.04.2015, винесену в рамках кримінального провадження №32014080280000037 за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України (на підставі якої призначена документальна перевірка у спірних правовідносинах) і зауважив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ» створені з метою прикриття незаконної діяльності (т. 1 а.с. 190-192, 193-194).

Надаючи оцінку зафіксованим актом перевірки порушенням і досліджуючи реальність господарських операцій позивача з контрагентами судами попередніх інстанцій з матеріалів справи встановлено, що 24.07.2014 між позивачем ТОВ «Електрокомплекс» (замовник) та ТОВ «ФІДОМ-СТ» (постачальник) укладено договір поставки товару (контактор, вимикач, сирена) № 59 з додатком до нього (т. 1 а.с. 113-114), на виконання вимог якого позивачем надано: видаткова накладна №157 від 31.07.2014; податкова накладна №157 від 31.07.2014; рахунок-фактура №157 від 31.07.2014; товарно-транспортна накладна від 31.07.2014; банківська виписка (т. 1 а.с. 112, 115-118).

Також, 02.09.2014 року між ТОВ «Електрокомплекс» (покупець) та ТОВ «ВІНТ-РПБ» (постачальник) укладено договір поставки товару № 53/14 (пускач, вимикач, реле, провід) (т.1 а.с. 119-121), у відповідності до п.4.1 якого, поставка товару здійснювалася окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку продукції, або/чи відповідного додатку.

На виконання даного договору позивачем надані видаткові накладні: №174 від 30.10.2014, №60 від 12.09.2014, №132 від 26.09.2014, №38 від 06.10.2014; податкові накладні: №60 від 12.09.2014, №132 від 26.09.2014, №38 від 06.10.2014, №174 від 30.10.2014; рахунки-фактури: №60 від 02.09.2014, №132 від 26.09.2014; товарно-транспортні накладні: №174/10 від 30.10.2014, №38/10 від 06.10.2014, №132/09 від 26.09.2014; звіти про дебетові та кредитові операції, банківські виписки (т. 1 а.с. 126-144).

Крім цього, судами також встановлено, що між ТОВ «Електрокомплекс» (покупець) та ТОВ «ТІТУЛ АВТО» (постачальник) укладено договір поставки товару від 27.10.2014 №43 (т. 1 а.с. 145-146), у відповідності до п.2.1 якого кількість товару, що поставляється за цим договором, зазначається у видаткових накладних (установка конденсаторна, вимикач, панель кабельна, пускач, катушка, вимикач навантаження, сирена, кнопка модуль, блок живлення, реле, перемикач та ін).

На виконання вимог даного договору позивачем надані видаткові накладні: №169 від 28.11.2014, №167 від 28.11.2014, №170 від 28.11.2014, №117 від 20.11.2014, №174 від 30.10.2014, №164 від 28.10.2014, №163 від 28.10.2014, №162 від 28.10.2014; Податкові накладні: №169 від 28.11.2014, №167 від 28.11.2011, №170 від 28.11.2014, №117 від 20.11.2014, №174 від 30.10.2014, №164 від 28.10.2014, №163 від 28.10.2014, №162 від 28.10.2014; товарно-транспортні накладні: №162/164 від 28.10.2014, №174/10-2 від 30.10.2014; звіти про дебетові та кредитові операції, банківські виписки (т. 1 а.с. 147-172).

Крім того, судами також встановлено, що в матеріалах справи містяться документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬКАР-СМТ» на виконання договору поставки від 05.05.2014 року № 98 (перемикач універсальний, реле), а саме: рахунок-фактура №49 від 08.05.2014, видаткова накладна №49 від 08.05.2014, податкова накладна №49 від 08.05.2014, звіт про дебетові та кредитові операції (т. 1 а.с. 107-110).

До того ж, позивачем надано до матеріалів справи договори надання послуг з організації перевезення вантажу №41 від 01.10.2014 та №15/09 від 15.09.2014, які укладені між позивачем та ТОВ «Спектор-Альянс» (т. 3 а.с. 155) та ТОВ «Мірадоні» (т. 3 а.с. 156) та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а.с. 157, 158) і відповідні платіжні доручення до них, які були предметом оцінки судами попередніх інстанцій (т.3 а.с. 159, 160, 161).

За результатами оцінки вищенаведених доказів у сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами і як наслідок, про правомірність формування податкового кредиту та витрат за результатами цих господарських операцій на підставі первинних документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства. При цьому за висновком суду першої інстанції, вищенаведені документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто, первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства, що cпростовує доводи касаційної скарги в частині ідентичності формування первинних документів, як доказ нереальності господарських операцій.

Судами також встановлено, що на підтвердження використання придбаних у ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ФІДОМ-СТ» товарів у власній господарській діяльності позивачем надано до суду: видаткові накладні №РН-0001074 від 26.08.2014, №РН-0001355 від 28.10.2014, №РН-0001318 від 23.10.2014, №РН-0001156 від 15.09.2014, №РН-0000853 від 15.07.2014, №РН-0000792 від 26.06.2014, №РН-0001364 від 29.10.2014, №РН-0001374 від 30.10.2014, №РН-0001627 від 18.12.2014; товарно-транспортні накладні від 26.08.2014, від 23.10.2014, №0000000593 від 15.07.2014; калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0000231 від 22.08.2014, №КА-0000233 від 22.08.2014, №КА-0000232 від 22.08.2014, КА-0000226 від 21.10.2014, №КА-0000225 від 21.10.2014, №КА-0000228 від 10.10.2014, №КА-0000227, №КА-0000215 від 14.07.2014, №КА-0000195 від 25.06.2014, №КА-0000193 від 25.06.2014; довіреності №2481 від 28.10.2014, №2061 від 15.09.2014, №81 від 18.06.2014, №310 від 29.10.2014, №17 від 30.10.2014 (т. 2 а.с. 4-30).

До того ж, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, суди зазначили, що всі придбані позивачем у ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ФІДОМ-СТ» товари використані в виробництві товарів, які в подальшому реалізовані іншим контрагентам-покупцям (т. 3 а.с. 25-28).

Крім цього, як встановлено судами, докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «ВІНТ-РПБ», ТОВ «АЛЬКАР-СМТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО», ТОВ «ФІДОМ-СТ» статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Тоді, як за висновками судів попередніх інстанцій, контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням/ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказані підприємства мали право виписувати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару та послуг.

Отже колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог процесуального законодавства не доведено і не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, яка за висновками судів попередніх інстанцій взагалі стосується правовідносин з третіми особами по ланцюгу придбання/постачання товару, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. При цьому використаний контролюючим органом акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вінт-РПБ», а також акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фідом СТ» взагалі не стосується спірних правовідносин щодо господарської діяльності укладання договірних правовідносин з позивачем (т. 2 а.с. 208-222, 223-230).

Отже посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, враховуючи документальне підтвердження реальності господарських операцій первинними документами за висновками судів попередніх інстанцій, що не спростовано доводами касаційної скарги. Подібна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду Від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17 (адміністративне провадження № К/9901/35909/18), в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18), але не виключно.

Крім цього, як наголошено в постанові Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 (провадження № 11-200апп21), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи таких обставин не встановлено, а навпаки, за результати оцінки спірних господарських операцій суди дійшли висновку, що господарські операції призвели до змін в активах підприємства та його зобов`язаннях і спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства і не спростовано доводами касаційної скарги.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, згідно з відповіддю СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області від 18.04.2018 №2417/23-02 на ухвалу суду від 29.03.2018 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР 19.06.2014 за №32014080280000037 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, завершене. За його результатами до суду передано обвинувальний акт за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 КК України та ОСОБА_2 (ч.2 ст.27, ч. 1, ч. 2 ст. 205 КК України). Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 у справі №335/2409/16-к, провадження №1-кп/335/217/2016, який набрав законної сили 17.10.2016, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у скоєнні злочинів за ознаками ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 КК України. Відносно суб`єктів підприємницької діяльності ТОВ «ФІДОМ-СТ», ТОВ «ТІТУЛ АВТО»,ТОВ «АЛЬКАР-СМТ»,ТОВ «ВІНТ-РПБ» прокурором у порядку, передбаченому ст. 217 КПК України матеріали досудового розслідування виділені в окреме провадження №32016080000000024 за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України і досудове розслідування по зазначеному кримінальному провадженню не завершене (т. 4 а.с. 134, 149).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Доводи контролюючого органу щодо наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб контрагентів позивача, вірно відхилені судами попередніх інстанцій з посиланням на те, сам факт порушення кримінального провадження та отримання показань, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Тоді, як вироків суду щодо посадових осіб контрагентів ТОВ «Електрокмплекс» за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди, контролюючим органом не надано судам попередніх інстанцій.

Отже доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи і взагалі не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень за результатами нового розгляду справи на виконання вимог ухвали ВАС України, оскільки касаційна скарга є фактично ідентичній первісно поданій касаційній скарзі і містить посилання на переоцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області), залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 808/8410/15 (СН/808/6/17), залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева