ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
Київ
справа №809/1245/16
адміністративне провадження №К/9901/44099/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 809/1245/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Дятьківці»
до Управління Держпраці в Івано-Франківській області
про скасування припису та постанов
за касаційною скаргою Управління Держпраці в Івано-Франківській області на додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Дятьківці» звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просило скасувати постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 01.09.2016 за № 09-04-105/196, № 09-04-105/197 та № 09-04-105/198, а також пункти 1, 3, 4, 7, 8, 13, 15 припису № 09-04-0050/402-348 від 15.08.2016.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в 2016 році Приватним акціонерним товариством "Дятьківці" укладено цивільно-правові угоди на виконання певної роботи та надання послуг. При цьому, у разі виконання робіт чи надання послуг на підставі цивільно-правового договору, трудові відносини не виникають. Проте, Управління Держпраці в Івано-Франківській області вважає, що вищевказані цивільно-правові угоди мають ознаки трудових договорів, а тому наймані особи належним чином не оформлені, що є порушенням ст. 21 Кодексу законів про працю України. Однак, дані твердження є безпідставними, оскільки укладені угоди не зобов`язують найманих осіб бути присутніми на підприємстві у визначений робочий час та дотримуватися правил внутрішнього розпорядку. Вказав, що у період з січня по березень 2016 року Приватним акціонерним товариством "Дятьківці" п`ятьом новоприйнятим працівникам не проведено індексацію заробітної плати в межах прожиткового мінімуму в загальній сумі 157, 78 грн. Вважає, що накладення штрафу у розмірі 14 500 грн. за нарахування індексації в розмірі 157,78 грн є завищеним. Щодо порушення, яке полягало в незастосуванні коефіцієнту коригування середньої заробітної плати мобілізованим працівникам в квітні 2015 року, то воно було вчинено ще до запровадження відповідальності за такі дії. Протиправними є і пункти 1, 3, 4, 8, 13, 15 припису № 09-04-0050/402-348 від 15.08.2016, оскільки Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області не було досліджено як здійснюється облік робочого часу на Підприємстві та за яких підстав проводилося звільнення одного з працівників. Таким чином, рішення про накладення штрафу та окремі пункти припису відповідача підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2016 року позов задовольнив частково. Скасував пункти 7, 8, 15 припису Управління Держпраці в Івано-Франківській області № 09-04-0050/402-348 від 15.08.2016. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
4. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2017 року скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови за № 09-04-105/197 від 01.09.2016 та пунктів 1, 3, 4, 13 припису № 09-04-0050/402-348 від 15.08.2016 та прийняв в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги у вказаній частині задовольнив. Скасував постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № 09-04-105/197 від 01.09.2016 та пункти 1, 3, 4, 13 припису Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № 09-04-0050/402-348 від 15.08.2016. В решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.
5. Однак, ухвалюючи вказану постанову, судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про судові витрати.
6. 12.06.2017 до Львівського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ПрАТ «Дятьківці», в якій позивач просив прийняти рішення щодо розподілу судових витрат та видати виконавчий лист про стягнення судового збору з Управління Держпраці в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань останнього. При цьому, позивач просив стягнути на його користь сплачений ним судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції: за позовні вимоги немайнового характеру - 1378,00 грн., майнового характеру - 652,50 грн.; за розгляд справи в суді апеляційної інстанції: за позовні вимоги немайнового характеру - 1515,80 грн., майнового характеру - 717,75 грн.
7. Додатковою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року заяву ПрАТ «Дятьківці» про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Управління Держпраці в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПрАТ «Дятьківці» 3 575,05 грн. судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 06.09.2017 Управління Держпраці в Івано-Франківській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, в якій просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ПрАТ «Дятьківці» у задоволенні вимоги про сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області.
9. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що стягнення розміру судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області суперечить чинному законодавству, оскільки відповідач, починаючи з 01.01.2017 звільнений від сплати судового збору. Крім того, скаржник зазначив про те, що кошторисом Управління на 2017 рік, затвердженим головою Державної служби України з питань праці 20.02.2017, не передбачено фінансування на оплату судового збору (відшкодування по оплаті судового збору) за подання адміністративних позовів, заяв, скарг тощо.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці в Івано-Франківській області.
11. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
12. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
15. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 24.02.2020.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. За змістом пункту 3 частини першої статті 168 КАС України (в редакції чинній на час прийняття додаткової постанови), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
17. За правилами пункту 5 частини першої статті 161 КАС України (в редакції, яка була чинною на час ухвалення постанови по суті позовних вимог), під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
18. Згідно з частиною першою статті 94 КАС України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
19. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).
20. Відповідно до частин першої та другої статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
21. Статтею 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
22. Таким чином, діючим законодавством України передбачено механізм стягнення документально підтверджених судових витрат, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, що не є суб`єктом владних повноважень, саме за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а не за рахунок Державного бюджету України.
23. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про розподіл судових витрат), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
24. Отже, відповідач у даній справі в силу Закону звільняється від сплати судового збору при поданні адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги тощо.
25. Проте, звільнення від сплати судового збору Державної служби України з питань праці та її органів не звільняє їх від обов`язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.
26. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 (справа № 39/3772/15-а), від 12.06.2018 (справа № 750/108/17), від 22.11.2018 (справа № 750/12502/16-а).
27. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність ухвалення додаткового судового рішення про присудження позивачу здійснених ним документально підтверджених судових витрат в розмірі 3 575,05 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки при ухваленні постанови від 07 лютого 2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом не було вирішено питання про судові витрати.
28. Так, при зверненні до суду першої інстанції ПрАТ «Дятьківці» сплатило судовий збір в розмірі 2 900,50 грн.
29. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 19 жовтня 2016 року стягнув з Управління Держпраці в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Дятьківці» 689,00 грн. судового збору.
30. Подаючи апеляційну скаргу позивач сплатив 3 190,55 грн. судового збору.
31. Таким чином, загальна сума сплаченого судового збору становить 6 504,45 грн.
32. За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
33. Згідно з ч. 2 ст. 4 цього ж Закону, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1) за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати;
2) за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
34. Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 378,00 грн.
35. Таким чином, подаючи позов позивач мав сплатити 1 522,50 грн. судового збору за майнові вимоги та 1 378,00 грн. - за немайнові (всього 2 900,50 грн.).
36. Суд першої інстанції та апеляційний суд задовольнили немайнові вимоги в повному обсязі, а тому відшкодуванню позивачу підлягає судовий збір за подання позову, за подання апеляційної скарги (1378,00 грн. + 1515,80 грн.) за вирахуванням стягнутої суми судового збору - 689,00 грн., а всього - 2 204,80 грн.
37. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні усіх позовних вимог майнового характеру, однак апеляційний суд задовольнив майнові позовні вимоги на суму 43 500,00 грн., а тому відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить судовий збір в сумі 1 370,25 грн. = 652,50 грн. (43 500 х 1,5%) + 717,75 грн. (652,50 грн. х 110%).
38. Таким чином, стягненню належить загальна сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3 575,05 грн.
39. Отже, судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми ст. 94 КАС України в редакції, що була чинною саме на момент ухвалення судового рішення по суті та додаткової постанови та стягнуто судові витрати в розмірі 3 575,05 грн. саме за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а не Державного бюджету України.
40. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. Таким чином, оскільки при ухваленні додаткової постанови суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткову постанову, ухвалену апеляційним судом - без змін.
Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду