ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №809/1791/13-а

адміністративне провадження №К/9901/28815/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 (суддя Шумей М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (судді: Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ КЛІППЕР» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ІСТ КЛІППЕР» подало до суду адміністративний позов до ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 № 0000212205 в частині визначення грошового зобов`язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 40947,98 грн та від 24.05.2013 № 0000462205 про визначення грошового зобов`язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 155998,23 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що контролюючий орган безпідставно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки порушення вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо несвоєчасного надходження товарів позивач не допустив. Товар перетнув митний кордон України у строки, передбачені статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 06.09.2013 позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення 03.05.2012 № 212205 в частині визначення грошового зобов`язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 40947,98 грн та від 24.05.2013 № 0000462205 про визначення грошового зобов`язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 155998,23 грн. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 1966,50 грн.

ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: статті 129 Конституції України. Статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статей 2 11 63 91 159 Конституції України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 22.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 23.04.2020.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Підставою для нарахування позивачу відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2012 № 0000212205 частини грошового зобов`язання з пені в сумі 40947,98 грн слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 20.04.2012 № 2176/22-5/36732710 за період з 01.10.2011 по 31.03.2012, про порушення вимог статті 2 цього Закону, що полягало у надходженні товару, що імпортується, на митний кордон України з перевищенням 180 календарних днів з моменту авансового платежу на користь постачальника продукції за імпортними договорами з нерезидентом «SKY STAR EXPRESS doo» (Республіка Сербія): договором купівлі-продажу повітряного судна від 20.03.2011 № 4, договором купівлі-продажу авіазапчастин від 20.07.2011 № 6, договором купівлі-продажу авіанавігаційного обладнання від 20.07.2011 № 7 та договором від 29.08.2011 № 8.

Підставою для визначення позивачу відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2013 № 0000462205 про визначення грошового зобов`язання з пені в сумі 155998,23 грн слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 16.05.2013 № 3548/22-5/36732710, про порушення вимог статті 2 цього Закону, що полягало у надходженні товару, що імпортується, на митний кордон України з перевищенням 180 календарних днів з моменту авансового платежу на користь постачальника продукції за імпортними договорами з нерезидентом «SKY STAR EXPRESS doo» (Республіка Сербія): договором купівлі-продажу авіазапчастин від 20.07.2011№ 6 та договором купівлі-продажу авіанавігаційного обладнання від 20.07.2011 № 7.

При проведенні перевірок контролюючий орган залишив поза увагою надані позивачем ВМД форми МД-2, уніфіковані квитанції МД-1 та рахунки-фактури з відмітками митниці «Під митним контролем» щодо поставлених нерезидентом товарів як докази вчинення імпортних операцій з поставки товарів у межах граничного терміну, визначеного у статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Контролюючий орган вважає, що ввезення товарів із-за меж митної території України та знаходження їх на митному ліцензійному складі в режимі «Митного складу» не може вважатися завершенням імпортної операції - поставки товарів у значенні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми

неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 959-XII) момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 959-XII ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно зі статтею 6 Митного кодексу України (2002 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Отже, моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України. Увезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України. Поняття перетину товаром митного кордону України збігається із переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт і дату перетину товаром митного кордону.

При цьому перетин товаром митного кордону України, який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з пропуском товарів через митний кордон України, який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, що відповідає меті його переміщення через митний кордон України та підтверджується оформленою ВМД

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовані зазначеними висновками суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду