ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №809/4336/15
адміністративне провадження №К/9901/24827/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року (суддя Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року (судді: Гудим Л.Я. (головуючий), Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі № 809/4336/15 за позовом Державного підприємства «Калуське лісове господарство» до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство «Калуське лісове господарство» (далі - позивач, ДП «Калуське лісове господарство») звернулось до суду з позовом до Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Калуська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2015 № 0000962200.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки, в якому контролюючий орган дійшов безпідставних висновків, які ґрунтуються на припущеннях відповідача, щодо недотримання позивачем вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам позивача з Компанією «ZORTEX BUSINESS LLP».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 18.11.2015 № 0000962200.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не доведено та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між ДП «Калуське лісове господарство» та контрагентом - Компанією «ZORTEX BUSINESS LLP».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Калуська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Калуське лісове господарство» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Калуською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову документальну перевірку ДП «Калуське лісове господарство» (код ЄДРПОУ - 20562527) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія) за період з 01.01.2014 по 01.04.2015.
За результатами перевірки складено акт № 1087/22-00/20562527 від 05.11.2015, в якому посадовими особами контролюючого органу зафіксовано, що позивачем порушено положення п.п. 14.1.257 п. 14 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2014 рік в сумі 323 970,00 грн, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в результаті чого перевіркою збільшено авансові платежі з податку на прибуток підприємства з березня по жовтень 2015 року в загальній сумі 215 984,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000962200 від 18.11.2015, яким позивачу донараховано 674 943,00 грн податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, з яких 539 954,00 грн - за основним платежем та 134 989,00 грн - за штрафними санкціями.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ДП «Калуське лісове господарство» та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія) укладено контракт № 26 від 27.01.2014 про поставку товару половника букового (1-3 сортів) та техсировини ГОСТ 9462-88 в загальній кількості 500 м.куб. У відповідності до вказаного контракту ціна на товар встановлена в доларах США за 1 м.куб. на умовах СРТ - Іллічівськ. Загальна сума контракту складає 100 000 дол. США.
Згідно п. 5.1 контракту № 26 від 27.01.2014 поставка товару здійснюється на умовах СРТ - Іллічівськ за наступними реквізитами - ст. Іллічівськ, отримувач - ДП «ІМТП», (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Труда, 6) для подальшої відправки у Великобританію на адресу фірми «ZORTEX BUSINESS LLP». До контракту № 26 від 27.01.2014 внесені зміни та доповнення згідно з додатками № 1 від 17.02.2014, № 2 від 26.02.2014, № 3 від 28.02.2014, № 4 від 31.03.2014, № 5 від 09.04.2014, № 6 від 12.05.2014, №7, № 7/1 від 02.06.2014, № 8 від 24.06.2014, № 9 від 12.08.2014, № 10 від 13.08.2014, № 11 від 18.08.2014, № 12 від 07.10.2014, № 13 від 27.10.2014, № 13/1 від 29.10.2014, № 14 від 31.12.2014, № 15 від 25.01.2015.
На підтвердження виконання договірних зобов`язань з фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія) за вказаним контрактом позивачем було надано: вантажно-митні декларації та товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та специфікації, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, виписки з банківського рахунка, оборотно-сальдову відомість, договори про організацію перевезень вантажів № 52/2013/36 від 01.02.2013 та про подачу та збирання вагонів.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Протоколу зборів партнерів Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» від 14.07.2014 відбулась зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об`єднане Королівство Великобританія з Англії WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom. Тобто, компанія ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована не була, відбулась лише зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем при оформленні первинних документі, а також на неврахування судами першої та апеляційної інстанції того, що Компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно листа Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована 15.07.2014, а тому позивачем були отримані кошти від невідомого нерезидента, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункти 14.1.122 пункту 14.1 статті 14.
нерезиденти - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.
10.2. Пункти 103.4, 103.5 статті 103.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
10.3. Підпункт 195.1.1 пункту 195.1 статті 195.
Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
11. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV:
11.1. Частина перша статті 2.
Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
11.2. Частини перша та друга статті 25.
Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.
Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
11.3. Частина перша статті 26.
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
12. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV:
12.1. Частина шоста статті 8.
Документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.
12.2. Частина сьома статті 24.
У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону.
13. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
13.1. Стаття 1.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
13.2. Частина друга статті 3.
Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
13.3. Частини перша та друга статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
19. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
23. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом першої інстанції).
24. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.11.2015 № 0000962200, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що крім укладеного договору, підтверджується первинними документами (додатковими угодами, вантажно-митними деклараціями та товарно-транспортними накладними, відповідними даними рахунками-фактури та специфікаціями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, виписками з банківського рахунка, оборотно-сальдовою відомістю, договорами про організацію перевезень вантажів та про подачу та збирання вагонів, МД на підтвердження митного оформлення вантажів та випуску їх за межі території України), оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та Компанією «ZORTEX BUSINESS LLP».
25. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року слід залишити без задоволення.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Калуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі № 809/4336/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду