ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2020 року

Київ

справа №809/620/15

адміністративне провадження №К/9901/13389/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66-25 від 03.02.2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-66-25 від 03.02.2015.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві відповідач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду України від 13.10.2016 відкрито провадження за заявою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року.

У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку.

Позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію в зв`язку із втратою годувальника згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 26.03.2010 року, довічно.

Крім того, позивач має право на пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.01.2000 року (а.с.13).

На позивача поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту".

Позивач 28 травня 2012 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з заявою про звільнення її від сплати єдиного соціального внеску, які мотивувала тим, що є пенсіонером і має пільги, передбачені ст.ст.6, 7, 10 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" (а.с.82).

Про прийняте рішення з приводу поданої заяви від 28.05.2012 року позивача не повідомлено. Тільки в січні 2015 року відповідач та третя особа повідомили позивача про її обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 03.02.2015 року сформована вимога №Ф-66-25, згідно якої позивач зобов`язана сплатити борг (недоїмку) по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9872,56 грн. (а.с.9).

На час звернення до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську позивач досягнула 50 річного віку, а її стаж роботи становив більше 20 років. Дана обставина підтверджується копією трудової книжки позивача, копією розрахунку її стажу (а.с.77-80, 83), а також не заперечувалася в судовому засіданні представниками відповідача та третьої особи. А відтак, відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пенсіонером за віком.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, підтримав висновки судів попередніх інстанцій, які мотивовані тим, що фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Отже, за змістом цієї норми фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , яка обрала спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати єдиного внеску за себе, так як вона є пенсіонером за віком (незалежно від того чи досягла вона загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримує відповідно до закону пенсію.

При цьому, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у відкритті касаційного провадження зазначив, що вказані висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.2014 у справі № 21-25а14.

У постанові від 26.01.2016 у справі №805/4083/14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що ФОП згідно зі статтею 10 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обрала пенсію у зв`зку з втратою годувальника, яка призначена їй 2 грудня 2008 року, а відтак колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що вона не має права на пільгу, передбачену частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI.

У постанові Верховного Суду України від 21.04.2015 у справі № 21-90а15 викладено правовий висновок відповідно до якого положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, на які посилається заявник, Верховний Суд зазначає таке.

Пункт 4 частини першої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску відносить фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, Велика Палата Верховного Суду постановою від 10.04.2019 дійшла до висновку про відступлення від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах цього суду від 21 квітня 2015 року у справі № 805/949/14 (№ 21-90а15) (постанова Верховного Суду України, на яку посилається податковий орган в заяві) та від 26 травня 2015 року у справі № 818/2082/14 (№ 21-228а15).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 викладено правовий висновок відповідно до якого, якщо фізична особа - підприємець мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, то така фізична особа - підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов`язане з певним віком.

Отже, частина четверта статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.

Враховуючи викладене, заява Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року не підлягає задоволенню.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241 242 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року у справі № 809/620/15 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко