ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 809/775/16

касаційне провадження № К/9901/24775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Управління) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 (суддя Гундяк В.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді - Пліш М.А., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» (далі - Підприємство) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016: №0000912201 за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» в частині основного платежу в сумі 58864,00 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 29432,00 грн.; №0000932201 за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» на загальну суму 50279,00 грн. (в тому числі за основним платежем в сумі 40223,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 10056,00 грн.); №0000942205 за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» в частині суми грошового зобов`язання на загальну суму 566950,31 грн.; №0000952205 за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 850,00 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що: в акті перевірки від 08.06.2016 № 35/09-19-14-01/22191064 відсутні посилання на конкретні первинні бухгалтерські документи, аналіз яких міг би стати підставою для висновків про те, що Підприємство не включило до складу доходів та не відобразило у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди безповоротну фінансову допомогу, а також не містять висновків про приховування Підприємством доходу, отриманого від реалізації деревини на користь нерезидента - Компанії «Zortex Business LLP»; в акті не міститься жодних зауважень до первинної документації Підприємства, які б могли вказати на податкове порушення, тоді як підставою для вказаних висновків Інспекції є лише покликання на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки Компанії «Zortex Business LLP», який не є первинним бухгалтерським документом у розумінні частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не є належним документом, який би міг фіксувати факт нездійснення господарської операції, та на сайт Великобританії - Companies House, за адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk, де, на переконання контролюючого органу, зазначено, що контрагент позивача ліквідований з 15.07.2014 (стан підприємства «dissolved»); будь-яких інших документів та матеріалів, передбачених статтею 83 Податкового кодексу України, на підтвердження висновків Управління про порушення Підприємством податкового законодавства в актах перевірки не зазначено; при надходженні коштів від Компанії «Zortex Businesss LLP» Підприємством відповідно до вимог Податкового кодексу України відображено дані кошти в декларації по податку на прибуток та, відповідно, сплачено з них податок на прибуток; у Підприємства не було жодних підстав вважати, що Компанія «Zortex Businesss LLP» може бути ліквідована, оскільки оплата за поставлену продукцію проведена вчасно, від банківських установ не надходило інформації про ліквідацію контрагента, на митниці жодних зауважень при замитненні товару не було; висновки Управління про заниження Підприємством частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, ґрунтуються на висновках Управління щодо завищення позивачем витрат та заниження доходів, про які вказано у акті перевірки, проте такі висновки є безпідставними і спростовуються наданими Підприємством доказами.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 25.07.2016 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0000912201, №0000932201, №0000942205 та №0000952205.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: факт постачання товару відповідно до контракту № 9 від 11.02.2014 та оплати нерезидентом його вартості підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, тоді як посилання Інспекції на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки Компанії «Zortex Businesss LLP», у якому вказано про те, що зазначену компанію було ліквідовано 15.07.2014 державним реєстром, оскільки вона була недіючою, а також на інформацію з офіційного сайту Великобританії про ліквідацію цієї компанії з 15.07.2014 є необґрунтованими, оскільки Управлінням не був досліджений належним чином взаємозв`язок Компанії «Zortex Business LLP» ОС370510 та Компанії «Zortex Business LLP» ОС 305036, яка була створена 30.09.2014, а також, не дивлячись на те, що це різні компанії, податковий орган не довів неможливість ведення тієї самої господарської діяльності в Україні з тими самими контрагентами обома компаніями, як і не довів неможливість сплати за поставку товару Компанії «Zortex Business LLP» Компанією «Interline management L.P.»; оскільки на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо суми безповоротної фінансової допомоги за 2014 та 2015 роки, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств); оскільки судом встановлено помилковість тверджень податкового органу про неможливість здійснення Підприємством господарських операцій з Компанією «Zortex Business LLP» після 15.07.2014, усі операції, здійснені на підставі контракту № 9 від 11.02.2014, слід вважати проведеними без порушення строків повернення валютної виручки.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 03.10.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016: №0000912201 за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» в частині основного платежу в сумі 58864,00 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 29219,00 грн.; №0000932201 за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» на загальну суму 50279,00 грн. (в тому числі за основним платежем в сумі 40223,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 10056,00 грн.); №0000942205 за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» в частині суми грошового зобов`язання на загальну суму 566950,31 грн.; №0000952205 за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» в сумі 850,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення вцілому, оскільки Підприємство оскаржувало податкові повідомлення-рішення лише в частині збільшення грошових операцій, нарахованих по господарських операціях з Компанією «Zortex Business LLP». В решті суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: згідно листа Міністерства закордонних справ України Компанію «Zortex Business LLP» було саме ліквідовано 15.07.2014 державним реєстром Великобританії, оскільки компанія була недіючою; здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32015000000000072 від 08.04.2015 за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «С.Т.К. Полісся» при здійсненні експорту лісоматеріалів на адресу Компанії «Zortex Business LLP» за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, з підстав того, що Компанію «Zortex Business LLP» було ліквідовано 15.07.2014; перевіркою було встановлено заниження чистого прибутку (доходу) за 4 квартал 2014 року на 266215,00 грн. та за 1 квартал 2015 року на 1943,00 грн. та, відповідно, занижено податкове зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, за 4 квартал 2014 року - на суму 39932,00 грн. (266215,00 грн. * 15%) та за 1 квартал 2015 року - на суму 291,00 грн. (1943,00 грн. * 15%). Решта доводів Інспекції зводиться до цитування норм Податкового кодексу України.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить залишити касаційну скаргу Управління без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2021 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 26.01.2021, під час якого суд дійшов висновку про призначення справи до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 02.02.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Управління провело планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, результати якої оформлені актом від 08.06.2016 № 35/09-19-14-01/22191064, за висновками якого Підприємством були порушені, зокрема, вимоги: пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.1 ст.135, пп.135.1.11 п.135.1 ст.135, п.137.10 ст.137, пп.139.1.5 п.139.1ст.139, п.146.12 ст.146, пп.153.1.4 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 162549,00 грн., в тому числі: за 2014 рік - 162122,00 грн., за 2015 рік - 427,00 грн; - пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою збільшено відрахування частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 40233,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2014 року - на 39932,00 грн., за 1 квартал 2015 року - на 291,00 грн; статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке полягало у тому, що станом на 31.03.2016 не надійшла валютна виручка на валютний рахунок в уповноваженому банку Підприємства, внаслідок чого виникла прострочена дебіторська заборгованість у сумі 23226,46 дол. США, у тому числі: з 11.02.2015 у сумі 5770,58 дол. США, з 20.02.2015 у сумі 5862,70 дол. США, з 11.03.2015 у сумі 5231,72 дол. США, з 27.03.2015 у сумі 6361,46 дол. США; ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що мало вираз у порушенні встановленого терміну на 3 дні на суму попередньої оплати 833,60 Євро нерезидентом Фірмою «OU AURA» по контракту №0708/15-01 від 07.08.2015, а саме - поставлено товар на суму 8336 Євро, відповідно до митної декларації №13863 від 12.11.2015; п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що мало вираз у неподанні Підприємством до ДПІ у Рожнятівському районі декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2015., на 01.07.2015., на 01.10.2015, на 01.01.2016, на 01.04.2016 по граничному терміну подання декларації відповідно 11.05.2015, 10.08.2015, 10.11.2015, 10.02.2016 та 11.05.2016 по простроченій дебіторській заборгованості на загальну суму 23226,46 дол. США, у тому числі: з 11.02.2015 у сумі 5770,58 дол. США, з 20.02.2015 у сумі 5862,70 дол. США, з 11.03.2015 у сумі 5231,72 дол. США, з 27.03.2015 у сумі 6361,46 дол. США.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: оскільки Компанія «Zortex Business LLP» WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom була ліквідована з 15.07.2014, то кошти в іноземній валюті на загальну суму 22312,70 дол. США, які надійшли на рахунок Підприємства після цієї дати, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений товар відповідно до контракту № 9 від 11.02.2014, а також по усіх вантажних митних деклараціях, які оформлені Підприємством у період з 03.10.2014 по 23.12.2014 та в яких покупцем значиться Компанія «Zortex Business LLP», товар на загальну суму 23226,46 дол. США був реалізований Підприємством невідомому нерезиденту та, як наслідок, Підприємство зобов`язане було подавати до податкового органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; Підприємство неправомірно не включило до витрат операційної діяльності по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток за 2014 рік суму 503500,00 грн., яка є витратами, пов`язаними із ремонтом та іншими видами поліпшень основних фондів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів станом на початок звітного періоду; перевіркою було встановлено заниження чистого прибутку (доходу) за 4 квартал 2014 року на 266215,00 грн. та за 1 квартал 2015 року на 1943,00 грн. та, відповідно, занижено податкове зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, за 4 квартал 2014 року - на суму 39932,00 грн. (266215,00 грн. * 15%) та за 1 квартал 2015 року - на суму 291,00 грн. (1943,00 грн. * 15%) (опис порушення відображено в пунктах 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 розділу 3 акту); порушення Підприємством встановленого терміну на 3 дні на суму попередньої оплати 833,60 Євро нерезидентом Фірмою «OU AURA» по контракту №0708/15-01 від 07.08.2015, а саме - поставлено товар на суму 8336 Євро, відповідно до митної декларації №13863 від 12.11.2015.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016: №0000912201, яким збільшило Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на 162549,00 грн. - за основним платежем та на 81061,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000932201, яким збільшило Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» на загальну суму 50279,00 грн., у тому числі: 40223,00 грн. - за основним платежем, 10056,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000942205, яким збільшило Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» на загальну суму 567134,27 грн.; №0000952205, яким збільшило Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства» на суму 850,00 грн.

Підприємство оскаржило вказані вище податкові повідомлення рішення в частині збільшення грошових зобов`язань за наслідками господарських операцій, здійснених з Компанією «Zortex Business LLP».

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України є сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту «а» пункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

При цьому, пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до інших операційних витрат включаються, зокрема: собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

При цьому, господарська операція визнається легітимною у разі повної дієздатності всіх її учасників. Всі первинні документи можуть прийматись як докази здійснення господарських операцій, якщо вони оформлені належним суб`єктом. Обставини справи повинні бути встановлені в повному обсязі на підставі належних, допустимих та достатніх доказах без будь-яких сумнівів та суперечностей.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень про збільшення грошових зобов`язань, нарахованих по господарських відносинах із Компанією «Zortex Business LLP», суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що реальність господарських операцій між Підприємством та Компанією «Zortex Business LLP» згідно контракту № 9 від 11.02.2014 (в редакції додаткових угод) підтверджена належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, банківськими виписками (платіжними дорученнями) в іноземній валюті та іншими документами бухгалтерського обліку.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо правового статусу Компанії «Zortex Business LLP» (Велика Британія), яка згідно наявної у Інспекції була ліквідована 15.07.2014, що підтверджується листом Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490, яким повідомлено, що 30.09.2014 до реєстру було здійснено запис про реєстрацію нової компанії: «ZORTEX BUSINESS LLP», Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD, United Kingdom (саме реєстрацію нової компанії, а не реєстрацію зміни юридичної адреси діючої компанії ZORTEX BUSINESS LLP", United Kingdom).

Також, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої правової оцінки доводам податкового органу щодо наявності кримінального провадження №32015000000000072 від 08.04.2015, в якому розслідуються факти виготовлення та надходження документів від імені Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» з електронної адреси, розташованої на території України.

Щодо заниження Підприємством частини чистого прибутку (доходу), що підлягає відрахуванню до державного бюджету, то на наявність/відсутність вказаного порушення мали вплив обставини щодо наявності/відсутності порушень, відображених у підпунктах 3.1.1-3.1.3 акту перевірки, а саме щодо здійснення господарських операцій із із Компанією «Zortex Business LLP».

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова