ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 809/854/16

адміністративне провадження № К/9901/26884/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у складі судді Могили А.Б. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Гулиди Р.М. (головуючого), Кузьмича С.М., Улицького В.З. у справі №809/854/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001861300, 0001871300, 0001881300, 0001891300, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001901300, рішення про застосування штрафних санкцій від 15.04.2016, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001861300, 0001871300, 0001881300, 0001891300, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001901300, рішення про застосування штрафних санкцій від 15.04.2016.

2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року позов задоволено.

2.1. Скасовано податкові повідомлення-рішення Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№0001861300, 0001871300, 0001881300, 0001891300 від 15.04.2016, рішення про застосування штрафних санкцій від 27.07.2016 №0001191300 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001201300 від 27.07.2016.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2016.

3.2. Долинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

3.3. За результатами перевірки складено акт за № 641/130/ НОМЕР_1 від 04.04.2016, яким встановлено, що ОСОБА_1 порушено: п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України внаслідок чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 4274,87 грн в тому числі за 2013 рік - 1770 грн, за 2014 рік - 1699,85 грн та за 2015 рік - 875,02 грн; п. 198.6, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 637,07 грн, у тому числі за квітень 2013 року у сумі 257,93 грн, за березень 2014 року у сумі 255,40 грн, за червень 2014 року у сумі 65,15 грн, за липень 2014 року у сумі 27,81 грн, за грудень 2014 року у сумі 30,78 грн; пп.1.4, пп.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України - занижено чистий дохід за 2015 рік в сумі 5833,33 грн., і як наслідок занижено військовий збір за 2015 рік в сумі 87,50 грн.; п.п. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - в зв`язку із заниженням чистого доходу донараховано єдиного внеску в загальній сумі 8964,17 грн, в тому числі за 2013 рік - 3470 грн, за 2014 рік - 3470 грн та за 2015 рік - 2024,17 грн; п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України - не належне ведення Книги обліку доходів і витрат.

3.4. На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення: за №0001861300 від 15.04.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 5 343,59 грн, в т.ч. основний платіж - 4 274,87 грн, штрафні санкції - 1068,72 грн; за №0001871300 від 15.04.2016, яким по податку на доходи фізичних осіб застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн; за №0001881300 від 15.04.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 119,38 грн, в т.ч. основний платіж - 87,5 грн, штрафні санкції - 21,88 грн; за №0001891300 від 15.04.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 796,25 грн., в т.ч. основний платіж - 637 грн, штрафні санкції - 159,25 грн; вимогу про сплату боргу від 15.04.2016 за Ф-0001901300, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску складає 8 964,17 грн; рішення б/н від 15.04.2016 про застосування штрафних санкції по єдиному внеску в розмірі 1 937, 42 грн.

3.5. Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач оскаржив їх до суду.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом протиправно не враховано понесені позивачем документально підтверджені витрати на придбання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за 2013-2015 роки, оскільки термін дії таких ліцензій не перевищує одного року, а відтак такі витрати відносяться до інших витрат звичайної діяльності та підлягають врахуванню при визначенні об`єкта оподаткування фізичної особи-підприємця які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця відповідно до зареєстрованих видів діяльності. Судами установлено, що висновки відповідача про завищення позивачем витрат та заниження доходів не відповідають дійсності, оскільки позивачем ведення Книги обліку доходів і витрат здійснюється у відповідності до вимог пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України. Тому, податкові повідомлення-рішення за №0001861300 від 15.04.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5 343,59 грн, та №0001871300 від 15.04.2016, яким застосовані штрафні санкції по вказаному податку у розмірі 510 грн. ґрунтуються на неправильному висновку контролюючого органу, а відтак підлягають скасуванню. Що стосується вимоги про сплату боргу від 15.04.2016 за Ф-0001901300, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску складає 8 964,17 грн та рішення від 15.04.2016 про застосування штрафних санкції в розмірі 1 937, 42 грн, судами встановлено, що на час розгляду даної справи за результати розгляду скарги, поданої позивачем, податковим органом прийнято рішення за № 27.05.2016 за № 1197/10/09-19-10-04-14, згідно якого вимога про сплату боргу від 15.04.2016 за Ф-0001901300 та рішення про застосування штрафних санкції б/н від 15.04.2016 скасовані. При цьому, ОДПІ винесено нове рішення від 27.07.2016 №0001191300 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 069, 92 грн. та сформовано нову вимогу за №Ф-0001201300 від 27.07.2016 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 8 964,17 грн. Судами зазначено про відсутність порушення, яке полягало у заниженні позивачем оподатковуваного доходу, завищення витрат у 2013-2015 роках, тому рішення про застосування штрафних санкцій від 27.07.2016 №0001191300 та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001201300 від 27.07.2016, податкове повідомлення - рішенням за №0001881300 від 15.04.2016, судами скасовано.

Судами встановлено також, що твердження контролюючого органу про те, що позивачем безпідставно включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкових накладних, оригінали яких відсутні, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені будь-якими доказами. При цьому, позивачем, у встановленому наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 за № 1340 порядку, подавалися відповідачу реєстри виданих та отриманих податкових накладних, з приводу чого представник відповідача не заперечив. Крім того, під час проведення перевірки позивача всі отримані податкові накладні були предметом вивчення з боку контролюючого органу, про що свідчать матеріали перевірки, тому спростовуються викладені відповідачем в акті перевірки факти, які слугували підставою для винесення податкового повідомлення - рішення за № 0001891300 від 15.04.20116, яким збільшено податкові зобов`язання по ПДВ та застосовано штрафні санкції.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм матеріального права - приписів Податкового кодексу України. Вказує, що судами залишено поза увагою, що по контагентах позивача - ФОП ОСОБА_2 та ПП "Перламутр" невірно заповнені податкові накладні та вказані реквізити інших суб`єктів декларування, а по контрагенту "Прикарпаттяобленерго" взагалі відсутня податкова накладна, при цьому податкове повідомлення-рішення №0001891300 від 15.04.2016 було скасовано повністю. Позивачем під час перевірки не надано оригіналів податкових накладних по деяких контрагентах, а вказана обставина не була спростована позивачем також при розгляді справи в суді. Також скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права та зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 27.07.2016 №0001191300 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 069, 92 грн та вимога за №Ф-0001201300 від 27.07.2016 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 8 964,17 грн, позивачем в судовому порядку не оскаржувались, письмових заяв про зміну предмету або підстав позову матеріали справи не містять, однак вказані акти контролюючого органу були скасовані.

7. Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентоване ст. 177 Податкового кодексу України.

9. Відповідно до п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу

10. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України).

11. Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

12. Підпунктом 138 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

13. При цьому, згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

14. Зміст зазначеної норми вказує на те, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, а також деталізує порядок їх визначення.

15. Як встановлено судами, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що позивачем неправомірно включенні до складу витрат суми, сплачені за придбання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами протягом 2013-2015 років, що, як наслідок, призвело до завищення витрат у сумі 25533,33 грн, в тому числі за 2013 рік - 10 000 грн за 2014 рік - 10 000 грн, за 2015 рік - 5 833, грн.

16. Так, відповідно до абз. "ж" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

17. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

18. Тобто, ліцензія засвідчує право суб`єкта господарювання - ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

19. Статтею 9 вказаного Закону наведено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, у тому числі виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

20. Згідно з п. 26 та п. 35 постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 N 493 "Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами" ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видається терміном на один рік, плата справляється щоквартально.

21. Отже, ліцензії, видані державними органами для провадження господарської діяльності, належать до складу нематеріальних активів групи 6 відповідно до пп.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України при одночасному виконанні двох умов: їх вартість перевищує 2500 грн.; термін дії перевищує один рік. При невиконанні хоча б однієї умови в податковому обліку вартість таких ліцензій відноситься до складу інших витрат звичайної діяльності.

22. Тому, контролюючим органом протиправно не враховано понесені позивачем документально підтверджені витрати на придбання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за 2013-2015 роки, оскільки термін дії таких ліцензій не перевищує одного року, а відтак такі витрати відносяться до інших витрат звичайної діяльності та підлягають врахуванню при визначенні об`єкта оподаткування фізичної особи-підприємця які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця відповідно до зареєстрованих видів діяльності.

23. Крім цього, в акті перевірки від 04.04.2016 податковим органом зазначено, що позивачем неналежно ведеться Книга обліку доходів і витрат, чим порушено п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України. При цьому факт неналежного ведення Книги контролюючий орган пов`язує з фактом виявлення під час перевірки заниження чистого оподатковуваного доходу та завищення витрат за 2013-2015 роки.

24. Відповідно до підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

25. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

26. На виконання вказаної норми наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 №794, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.2013 за № 2217/24749, затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

27. Пунктом 1 вказаного Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу встановлено, що платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до Податкового кодексу України зобов`язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 794.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з метою визначення суми загального річного оподатковуваного доходу веде Книгу обліку доходів і витрат за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 794, оскільки дана Книга містить послідовні записи про суми доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності; витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, з посиланням на реквізити первинних документів, що підтверджують факт понесення витрат, їх розмір.

29. Таким чином, є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що податкові повідомлення - рішення за №0001861300 від 15.04.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5 343,59 грн, та №0001871300 від 15.04.2016, яким застосовані штрафні санкції по вказаному податку у розмірі 510 грн ґрунтуються на неправильному висновку контролюючого органу, тому підлягають скасуванню.

30. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

31. Частиною 4 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

32. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

33. Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

34. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

35. Частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлюють, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

36. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

37. У відповідності до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску

38. Згідно з ч.4 та 15 ст. 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

39. Як установлено судами, контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу від 15.04.2016 за Ф-0001901300, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску складає 8 964,17 грн та рішення від 15.04.2016 про застосування штрафних санкції в розмірі 1 937, 42 грн.

40. Однак, на час розгляду даної справи по суті, відповідачем, за результати розгляду скарги, поданої позивачем, прийнято рішення за № 27.05.2016 за № 1197/10/09-19-10-04-14, згідно якого вимога про сплату боргу від 15.04.2016 за Ф-0001901300 та рішення про застосування штрафних санкції б/н від 15.04.2016 скасовані. При цьому, Долинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області винесено нове рішення від 27.07.2016 №0001191300 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 069, 92 грн та сформовано нову вимогу за №Ф-0001201300 від 27.07.2016 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 8 964,17 грн.

41. Підставою для винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 27.07.2016 №0001191300 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0001201300 від 27.07.2016 слугували обставини викладені в акті перевірки від 04.04.2016, відповідно до яких внаслідок заниження чистого доходу по податку на доходи фізичних осіб встановлено заниження і суми єдиного внеску у розмірі 8 964, 17 грн (за 2013 рік- 3470 грн, за 2014 рік - 3470 грн, за 2015 рік - 2024,17 грн.).

32. Зважаючи на те, що висновки акту перевірки щодо завищення витрат і заниження чистого доходу позивачем за 2013 рік в розмірі 10 000 грн, за 2014 рік - 10 000 грн, за 2015 рік - 5 833, грн не знайшли свого підтвердження, то відповідно, нарахування відповідачем єдиного внеску на суму таких доходів за 2013 рік в сумі 3470 грн, за 2014 рік - 3470 грн, за 2015 рік - 2024,17 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 21,88 грн. є протиправним.

43. Суд зазначає, що вищезгаданий висновок став підставою для тверджень про заниження позивачем не тільки податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також військового збору, які мають спільну базу оподаткування.

44. У відповідності до п.п. 1.1, 1.2 п.16 примірника 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

45. Згідно п.п.1.4 п.16 примірника 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

46. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. (п.п. 1.3 п.16 примірника 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

47. В п.163.1.1 ст. 163 Податкового кодексу України зазначено, що об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

48. Тобто, сума військового збору, яка підлягає до сплати податку, з урахуванням приписів п.163.1.1 ст. 163 Податкового кодексу України, безпосередньо залежить від суми оподаткованого доходу.

49. Враховуючи відсутність порушення, яке полягало у заниженні позивачем оподатковуваного доходу, завищення витрат у 2013-2015 роках, рішення про застосування штрафних санкцій від 27.07.2016 №0001191300 та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001201300 від 27.07.2016, податкове повідомлення - рішенням за №0001881300 від 15.04.2016, підлягають до скасування.

50. Також, з акту перевірки вбачається, що позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість .

51. Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

52. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

53. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

54. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

55. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

56. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

57. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

58. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

59. Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

60. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

61. У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

62. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

63. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

64. Тобто, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

65. Як вбачається із акту перевірки від 04.04.2016, позивачем порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит в загальному розмірі 637, 07 грн. (за квітень 2013 - 257,93, за березень 2014 - 255, 40 грн., за червень 2014 - 65,15 грн., за липень 2014 - 27,81 грн., за грудень 2014 - 30, 78 грн.).

66. Безпідставність віднесення позивачем сум ПДВ в загальному розмірі 637, 07 грн. до податкового кредиту мотивовані тим, що під час перевірки були відсутні оригінали податкових накладних, отриманих позивачем від контрагентів ПП "Деол Трейд", ТОВ "КВК", ФОП ОСОБА_2 , ПАТ "Прикарпаттяобленерго" ПП "Перламутр".

67. Як вбачається із пояснень представника відповідача, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" ПП "Деол Трейд" зазначено позивача як свого контрагента. Тобто, тільки на підставі вищезазначеної інформації, у зв`язку із відсутністю оригіналу податкової накладної за квітень 2013 року відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено податковий кредит за вказаний період.

68. Судами зазначено, що дані твердження ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені будь-якими доказами. При цьому, представником позивача зазначено, що будь - які господарські відносини між ПП "Деол Трейд" і позивачем відсутні, про це підприємство позивачу нічого не відомо. Вказане підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних, в якому ПП "Деол Трейд" відсутнє. Жодних доказів про дослідження податковим органом обставин щодо правовідносин між ПП "Деол Трейд" і позивачем акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем документи підтверджують відсутність будь-яких операцій між останніми.

69. Щодо безпідставно включення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкових накладних, оригінали яких відсутні, судами обгрунтовано зазначено, що контролюючим органом не оспорювалася наявність зв`язку витрат позивача на придбання алкогольних напоїв згідно вказаних вище податкових накладних. У відповідача немає жодних претензій, ані до контрагентів позивача, які виписали позивачу податкові накладні, ані до обов`язкових реквізитів податкових накладних, які були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

70. Крім цього, позивачем, у встановленому наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 за № 1340 порядку, подавалися відповідачу реєстри виданих та отриманих податкових накладних, з приводу чого представник відповідача не заперечив. Також, під час проведення перевірки позивача всі отримані податкові накладні були предметом вивчення з боку контролюючого органу, про що свідчать матеріали перевірки.

71. Згідно аналізу вказаних документів - реєстрів отриманих накладних та їх співставлення з даними системи АІС "Податковий блок" за 2014 рік, суми ПДВ сплачені позивачем підтверджувалися первинними документами, що слугувало підставою для формування податкового кредиту, без таких контрагентів як ФОП ОСОБА_2 , ПАТ "Прикарпаттяобленерго" ПП "Перламутр".

72. Тобто, встановлені судами попередніх інстанцій обставини спростовують викладені відповідачем в акті перевірки факти, які слугували підставою для винесення податкового повідомлення - рішення за № 0001891300 від 15.04.20116, яким збільшено податкові зобов`язання по ПДВ та застосовано штрафні санкцій.

73. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

74. Судом відхиляються також доводи відповідача про порушення судами норм процесуального права. Скасовуючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу від 27.07.2016 №0001191300 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 069, 92 грн. та вимогу за №Ф-0001201300 від 27.07.2016 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 8 964,17 грн., які позивачем в судовому порядку не оскаржувались, суд виходив з приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

75. Крім цього, за змістом частини 2 статті 162 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

76. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

77. Натомість, за змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

78. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

79. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - залишенню без змін.

80. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

81. Касаційну скаргу Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

82. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №809/854/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001861300, 0001871300, 0001881300, 0001891300, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001901300, рішення про застосування штрафних санкцій від 15.04.2016 - залишити без змін.

83. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко