№ 809/857/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 809/857/17

адміністративне провадження № К/9901/53297/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №809/857/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 (суддя Матуляк Я.П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя Судова-Хомюк Н. М., судді: Гуляк В.В., Довгополов О.М.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі також Івано-Франківська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.05.2017 №206010/2017/01337 та рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2017 №206010/2017/000260/1.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Івано-Франківська митниця звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою суду від 21.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі №809/857/17.

Ухвалою від 01.03.2021 касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 02.03.2021.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, під час розгляду справи мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, таким чином оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню. Митниця зазначає, що декларантом не подано повний перелік документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. Ненадання відповідних документів та відсутність у документах відомостей, що містять числові значення щодо ціни авто, слугували підставою відмови у митному оформленні товару за ціною, заявленою декларантом. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній вказує, що касаційна скарга не містить доводів про порушення судами норм права. Як зауважує позивач, митний орган не зазначив в чому полягає сумнів на момент розмитнення, які додаткові документи слід надати, які є розбіжності у поданих документах. На думку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем не було повідомлено декларанта, які саме числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена, були відсутні. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки «FORD», модель S-MAX, тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об`єм двигуна - 1997 см3, потужність двигуна - 120 КВТ, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011.

25.05.2017 представником позивача митним брокером ОСОБА_2 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №UA206010/2017/412893 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 4100,00 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору - графа 42 митної декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 17.05.2017 №UA20903/2017/07097; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31.01.2047 № НОМЕР_2 ; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.05.2017; паспорт громадянина України; картку фізичної особи-платника податків; митну декларацію країни відправлення №17DE533060336702E7 від 15.05.2017; рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 15.05.2017, банківські платіжні документи від 15.05.2017.

25.05.2017 за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів, відповідач, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість автомобіля суттєво відрізняється від вартості ідентичних або подібних транспортних засобів у джерелах цінової інформації, які містяться в ЄАІС та довіднику Schwackeliste, який використовуються митними органами відповідно до наказу Державної митної служби України «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів» від 13.10.2006 №885.

Відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206010/2017/01337.

Надалі, митний орган здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2017 №206010/2017/000260/1, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 6391,00 євро.

Митна вартість товару визначена за резервним методом. Відповідач мотивував свої дії тим, що перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п`ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 01/2017 ст.410. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини другої статті 55 та главою 4 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про їх скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч норм, встановлених статтею 57 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Відповідач про позову заперечував, вказував, що прийняте рішення про коригування митної вартості є правомірним та обґрунтованим. При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, посадовою особою Митниці встановлено, що у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містяться всі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом.

Задовольняючи позов, суди посилались на те, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у поданих документах розбіжностей, а також наявність у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як встановлено судами на підставі матеріалів справи, коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка булла фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Суди констатували, що в порушення частини третьої статті 53 МК України Івано-Франківською митницею не було письмово витребувано у декларанта додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості ввезеного ним транспортного засобу за ціною договору.

Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, судами не може розцінювати як обґрунтована підстава для прийняття оскаржуваних рішень.

Судами зауважено, якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У справі, що розглядається суди відзначили, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій з декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій, оскільки, як встановлено, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля.

Розглядаючи справу, суди встановили, що декларантом позивача було подано відповідачу разом із ЕМД банківські платіжні документи (а.с.19).

Суди попередніх інстанцій не погодились з доводами відповідача щодо того, що зазначені документи не дають можливості встановити їх відповідність, так як у вказаних документах відображено як ідентифікаційний номер автомобіля (VIN) так і прізвище та ім`я позивача. Дана обставина також вказує на те, що заявлена митна вартість транспортного засобу на момент розмитнення відповідала фактичним даним.

Поряд з цим, відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, з`ясовано, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Івано-Франківської митниці без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №809/857/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду