ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2020 року

Київ

справа №810/1048/17

адміністративне провадження №К/9901/39488/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 (суддя - Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (колегії суддів: Федотов І.В., Губська Л.В., Оксенеко О.М.) у справі № 810/1048/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання недійсним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» (далі - Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2017 №365 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Даніком Груп» код ЄДРПОУ 39744645».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Київській області 3.03.2017 було прийнято наказ №365, яким на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства. Позивач вважає, що перевірка з підстав, визначених вказаним підпунктом, може бути призначена виключно у випадку ненадання платником податку пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу. Проте, як стверджує позивач, контролюючому органу були надані витребувані документи, які підтверджують достовірність даних, які містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень-листопад 2016 року, що свідчить про незаконність оспорюваного наказу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спірний наказ вичерпав свою дію фактом його виконання та його скасування не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для нього, при цьому позивачем здійснено допуск співробітників податкової інспекції до перевірки. Зокрема, проведення перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову та апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 3..03.2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято наказ №365, яким було призначено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності задекларованих у податковій звітності з ПДВ даних щодо суми бюджетного відшкодування за жовтень-листопад 2016 року.

Як на підставу для проведення перевірки оскаржуваний наказ містить посилання на п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У період з 6.03.2017 по 13.03.2017 у зв`язку з наданням не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити від 19.12.2016 №13543/10-02-15-01-20 «Про надання пояснень та документального підтвердження» та від 10.01.2017 №158/10/10-02-12-01 «Про надання пояснень та документального підтвердження», наданих у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях по взаємовідносинах з ТОВ «Метінвест-Шіппінг», ПП «Зелений Гай Стандарт Плюс», ПП «ВКФ "Матрікс», поданих ТОВ «Даніком Груп» до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за період з 1.10.2016 по 30.11.2016 та на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 3.03.2017 №365 посадовою особою контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Даніком Груп» з питань недостовірності даних, задекларованих у податковій звітності за жовтень-листопад 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ «Метінвест-Шіппінг», ПП «Зелений Гай Стандарт Плюс», ПП «ВКФ «Матрікс» за період з 01.10.2016 по 30.11.2016, результати якої оформлені Актом від 20.03.2017 №150/10-02-14-01/39744645.

Також, судами встановлено, що зі змісту Акту перевірки від 20.03.2017 №150/10-02-14-01/39744645, копію наказу Головного управління ДФС у Київській області від 03.03.2017 №365 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Даніком Груп» код ЄДРПОУ 39744645», а також видане відповідно до нього направлення на перевірку від 06.03.2017 №519, були вручені особисто директору ТОВ «Даніком Груп» Ніколаєнко Л.П . 06.03.2017, до початку проведення перевірки.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Даніком Груп» Ніколаєнко Л.П. та в присутності головного бухгалтера ТОВ «Даніком Груп» Достоєвської Н.Г.

При цьому, в журналі реєстрації перевірок ТОВ «Даніком Груп» здійснено запис за №3.

Не погоджуючись із наказом про призначення вказаної перевірки, позивач звернувся до суду, який відмовив у задоволені позовних вимог, з чим погоджується Суд, з огляду на наступне.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. А за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено не лише акт перевірки, а й прийняті податкові повідомлення-рішення.

Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а відтак, задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, які були висловлені під час вирішення подібних правовідносин, а саме у постановах від 17.04.2018, справа №826/12612/17, адміністративне провадження №К/9901/29186/18 та від 7.11.2018, справа №П/811/824/17, адміністративне провадження №К/9901/31381/18.

Крім того, однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки, згідно підпунктів 78.1.1,78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків обґрунтованого пояснення та відповідних документів на обов`язковий запит контролюючого органу.

З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про те, що податковий орган при прийнятті спірного наказу та проведенні перевірки діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Суди ретельно перевірили також підставу прийняття спірного наказу, заначивши, що податковий орган, приймаючи спірний наказ діяв на підставі закону та в межах наданих повноважень.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду