№ 810/1754/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

справа № 810/1754/18

адміністративне провадження № К/9901/27774/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №810/1754/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідагро» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 (головуючий суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 (головуючий суддя Бабенко К.А., судді: Степанюк А.Г., Черпіцька Л.Т.),

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Лідагро» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2018 №0008082200, №00456371411.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі №810/1754/18 за касаційною скаргою податкового органу.

До суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою суду від 06.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 07.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС в Київській області, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1, ст.75, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі наказів ГУ ДФС в Київській області від 28.09.2017 №1758, від 08.11.2017 №2028 та направлень від 30.10.2017 №2549, №2550, №2551, №2552, №2553, №2554, виданих Головним управлінням ДФС в Київській області, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Лідагро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено Акт № 922/10-36-14-11/36826583 від 24.11.2017 (надалі Акт перевірки, т.1, а.с.43-90), відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1ст. 134 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», в результаті чого знижено податок на прибуток на загальну суму 1' 056' 101,00грн.,

п.187.1, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 214964,00грн.;

пп.169.2.2 п.169.2 ст.169 та пп. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2561,56грн.;

абз. «б» п.176.2 ст.176, пп. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України, р. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, внаслідок чого підприємством подано з помилками податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку. У податкових розрахунках (форма 1-ДФ) відображено недостовірні відомості нарахованого/перерахованого податку по фізичних особах, при нарахуванні доходів яким застосовано податкову соціальну пільгу;

п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме встановлено факт перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі 11.05.2016 на суму 14781,93грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті планової перевірки, позивачем було направлено до Головного управління ДФС у Київській області заперечення від 05.12.2017 на акт перевірки, які отримані контролюючим органом 05.12.2017 (т.1, а.с. 91-93).

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Київській області було направлено на адресу позивача лист від 12.12.2017, яким повідомило, що висновки по акту документальної планової виїзної перевірки залишає без змін, а заперечення до акта перевірки без задоволення (т.1, а.с. 94-96).

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0045681411 від 15.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1320126,00грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1056101,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 264025,00грн. (т.1. а.с.97-98);

№0045671411 від 15.12.2017, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 214964,00грн. (т.1, а.с.99).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши до ДФС України скаргу від 28.12.2017 (т.1, а.с.100-102).

За результатами розгляду скарги, ДФС України винесено рішення від 19.03.2018 №9334/6199-9911-01-01-25, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0045681411 від 15.12.2017 у частині застосування штрафних санкцій на суму заниження податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 72568грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №0045671411 від 15.12.2017 залишено без змін (т.1, а.с.104-111).

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0008082200 від 23.03.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1247558,00грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1056101,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 191457,00грн. (т.1, а.с.112-113).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вказує відповідач, оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування практики Верховного Суду щодо розгляду справ у подібних правовідносинах. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами. Відповідач зазначає, що у ході проведеної перевірки виявлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на відсутність відповідних виробничих потужностей та персоналу контрагентів. На підставі викладеного, податковий орган просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Лідагро» в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року задекларовано рядок 21 Декларації «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації») (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» в сумі 6426376,00 грн., в той час як в рядок 16 Декларації «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації з податку на додану вартість перенесено суму 6454839,00 грн., в результаті чого порушено Порядок заповнення і подання податкової звітності із податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 28463,00 грн. (т.1, а.с.73-74).

Позивач в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 18.11.2016, реєстраційний номер документу 9221424225, задекларував в рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3декларації), переноситься до рядка 16.1 Декларації наступного періоду)» суму 6' 426' 376,00грн.

Водночас, у рядку 16 декларації з ПДВ за листопад 2016 року "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» із рядка 21 попереднього періоду позивачем перенесено суму 6' 454' 839,00грн.

Як вважав відповідач, позивачем завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 28463,00грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У цій справі судами встановлено, що позивач подав до Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 18.11.2016, отриману 18.11.2016, реєстраційний номер документу 9221424225, в якій задекларував в рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» суму 6' 426' 376,00грн. (т.12, а.с.150-152).

Позивачем до Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано три уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартiсть у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок, в яких відкориговано значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, а саме збільшено на загальну суму 28463,00грн. показник від`ємного значення суми податку.

Як з`ясовано судами під час розгляду справи, позивач подав до Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року від 16.12.2016, отриману ДФС 16.12.2016, реєстраційний номер документу 9243711583, в якій задекларував в рядку 16 "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» суму 6' 454' 839,00грн. (т.12, а.с.153-155).

Відтак, у декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року в рядок 16 "Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» значення рядка 21 попереднього періоду звітного (податкового) періоду жовтень 2016 року включено з урахуванням трьох уточнюючих розрахунків від 30.11.2016, тобто 6' 454' 839,00грн. (6426376,00 грн. + 28463,00 грн).

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що відповідач не довів факту завищення позивачем суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 28463,00грн., адже помилково не взяв до уваги три уточнюючих розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартiсть у зв`язку з виправленням самостiйно виявлених помилок від 30.11.2016, у яких відкориговано значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, а саме збільшено на загальну суму 28463,00грн. показник від`ємного значення суми податку.

Також, у цій справі, як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, судами надано оцінку правомірності встановлення податкових правопорушень, які призвели до збільшення грошових зобов`язань платника з податку на прибуток підприємств, а саме:

по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бєтєкс», щодо якого відповідач дійшов висновку про заниження доходів від будь-якої діяльності;

щодо безпідставного завищення інших операційних витрат за рахунок витрат на перевезення зерна та заниження фінансового результату до оподаткування (послуги, пов`язані з транспортуванням зерна від ТОВ «Лідагро» до покупців, що надавались ТОВ «Авантранс»).

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника.

Суди встановили, що контрагент - ТОВ «Бєтєкс» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві. В органах податкової служби підприємство взято на облік 13.07.2011 №7936. Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Бєтєкс» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. За даними останнього податного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за ІІ квартал 2015 року кількість працюючих на підприємстві 1 особа, директор. За даними Фінансового звіту малого підприємництва форма 1-м Баланс за півріччя 2015 року основні фонди на підприємстві відсутні.

Перевіркою встановлено, що на виконання умов домовленості ТОВ «Лідагро» в березні 2015 року поставлено на адресу ТОВ «Бєтєкс» кукурудзу в кількості 408 тонн, на що виписано видаткову накладну від 11.03.2015 №24 на суму 1' 534' 050,00грн., у тому числі ПДВ 255680,00грн. По першій події, а саме даті сплати авансу ТОВ «Лідагро» складено та зареєстровано в ЄРПН в адресу ТОВ «Бєтєкс» податкові накладні №4 від 11.03.2015 на суму 1034080,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 172346,67 грн., №3 від 10.03.2015 на суму 500000,00 грн., втому числі ПДВ на суму 83333,33 грн. Доставка кукурудзи здійснювалась автомобільним перевізником ТОВ «Авантранс» на замовлення ТОВ «Лідагро» на підставі товарно-транспортних накладних від 04.03.2015 (№100-№108), згідно яких пункт навантаження кукурудзи с. Бране Поле, Київська область, пункт розвантаження м.Іллічівськ, Одеська область, що суперечить даним видаткових накладних.

В ході проведення перевірки встановлено невідповідність складених первинних документів, а саме транспортування кукурудзи здійснювалось 04.03.2015, а видаткова накладна на адресу ТОВ «Бєтєкс» виписана 11.03.2015.

Податковим органом з`ясовано відсутність основних фондів та штатних працівників, що ставить під сумнів можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва/продажу) ідентифікованих товарів/послуг та факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Перевіркою встановлено, що за даними баз даних ДФС України відсутня подальша реалізація кукурудзи по ланцюгу постачання.

Позивач в березні 2015 року поставив ТОВ «Бєтекс» кукурудзу в кількості 408 тонн, що підтверджується видатковою накладною, підписаною з боку ТОВ «Бєтєкс» директором ОСОБА_1 . Кошти за поставлену кукурудзу перераховані ТОВ «Бєтєкс» платіжними дорученнями. Позивач включив в рядок 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік суму, отриману від ТОВ «Бєтекс» 1534080,00 грн. з вирахуванням непрямих податків, визначених за правилами бухгалтерського обліку. Таким чином, позивачем було нараховано та сплачено податок на прибуток від операції з продажу на адресу ТОВ «Бєтєкс» кукурудзи.

Як встановлено судами, кукурудза в кількості 408 тонн була придбана позивачем у ПОСП «ДРУЖБА», що підтверджується видатковою та податковою накладною (т.1, а.с. 115) на підставі договору №11/03/15 від 04.03.2015, укладеного між Приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Дружба» (Постачальник) та ТОВ «Лідагро» (Покупець) (т.1, а.с. 114). Розрахунки за поставлену ПОСП «ДРУЖБА» на адресу ТОВ «Лідагро» кукурудзу підтверджуються актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним представниками ПОСП «ДРУЖБА» та ТОВ «Лідагро» (т.1, а.с. 116).

Реальність операції з придбання позивачем кукурудзи у ПОСП «ДРУЖБА» відповідачем під сумнів не ставилась.

З заяви слідує, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. 23.10.2018, зареєстрованої в реєстрі за №4477 (Т.12, а.с.130), ОСОБА_1 повідомив, що працював на посаді директора ТОВ «Бєтекс», яке придбало товар (кукурудзу) у позивача. Він особисто приймав товар (кукурудзу) та підписував бухгалтерські документи, зокрема товарно-транспортні накладні та видаткову накладну. У березні 2015 року зазначений товар був проданий Товариству «Аккорд Груп 2014» (код ЄДРПОУ 39346006). Операції відображені в податковій декларації ТОВ «Бєтекс» за березень 2015 року.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, представники відповідача під час судового розгляду пояснив, що повторне зарахування позивачу в дохід 1534080,00грн., тобто всю суму отриманих від ТОВ «Бєтєкс» коштів, включаючи ПДВ, здійснено оскільки існує обґрунтоване припущення, що кукурудза була насправді реалізована позивачем за готівку, а кошти, отримані позивачем від ТОВ «Бєтєкс» є безпідставним доходом (безповоротною фінансовою допомогою).

Разом з тим, припущення відповідача про те, що кукурудза була насправді реалізована позивачем за готівку, а кошти, отримані позивачем від ТОВ «Бєтєкс» є безпідставним доходом, не підтверджено жодними доказами.

При цьому, відсутні підстави вважати підтвердженою позицію податкового органу, що у ТОВ «Бєтєкс» відсутні умови для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки контролюючого органу неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «Бєтєкс», в той час така перевірка відповідачем не здійснювалась.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ними договорах.

Враховуючи норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суди дійшли висновку про безпідставність збільшення грошового зобов`язання, внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Бєтєкс», за результатами яких позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 276134,00грн.

Також, у цій справі встановлено, що як вважав відповідач, ТОВ «Лідагро» безпідставно завищено інші операційні витрати за рахунок віднесення витрат на перевезення зерна та занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за 2015 рік та півріччя 2017 року, в результаті чого порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Аватранс", за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірних послуг у власній господарській діяльності позивача, розглянувши доводи сторін, встановлено, що перевезення кукурудзи до покупця ТОВ «Бєтекс» здійснювалось ТОВ «АВАНТРАНС» (код ЄДРПОУ 38230339), що підтверджується товарно-транспортними накладними (автомобіль DAF АІ 52-69 ЕС, причіп НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 ; автомобіль DAF НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , водій ОСОБА_3 ; автомобіль DAF АІ 12-80 ЕС, причіп НОМЕР_4 , водій ОСОБА_4 ; автомобіль DAF НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , водій ОСОБА_5 ; автомобіль DAF АІ 36-95 ЕВ, причіп НОМЕР_7 , водій ОСОБА_6 ; автомобіль DAF АІ 54-28 ЕМ, причіп НОМЕР_8 , водій ОСОБА_7 ; автомобіль DAF АІ 36-88 ЕВ, причіп НОМЕР_9 , водій ОСОБА_8 ; автомобіль DAF АІ 54-71 ЕМ, причіп НОМЕР_10 , водій ОСОБА_9 ; автомобіль DAF АІ 51-09 АХ, причіп НОМЕР_11 , водій ОСОБА_10 ; автомобіль DAF АІ 20-75 ЕС, причіп НОМЕР_12 , водій ОСОБА_11 (т.1, а.с.119-128).

Автомобілі, вказані в товарно-транспортних накладних, на час здійснення послуги перевезення перебували в володінні перевізника ТОВ «Авантранс», що підтверджується договором №12/1 про надання транспортних послуг від 01.11.2013 та договором №04/017 про надання транспортних послуг від 03.01.2017, укладених між ТОВ «Авантранс» (Перевізник) та ТОВ «Лідагро» (Замовник) (т.6, а.с.240-243) та свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, долученими до матеріалів справи (т.10, а.с.185-200).

У судовому засіданні 03.10.2018 допитано свідків, водіїв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які пояснили, що станом на 2015 рік вони працювали в ТОВ «Авантранс» та неодноразово здійснювали перевезення зерна, в тому числі в порт Іллічівськ Одеської області, причому процедура як завантаження, так і вивантаження зернових могла супроводжуватись простоєм автомобіля і не співпадати з датою виписки товарно-транспортної накладної. Щодо невідповідності дати, зазначеної в ТТН (04.03.2015) і дати, зазначеної в видатковій накладній, виписаній позивачем на адресу ТОВ «Бєтєкс» (11.03.2015), позивач просить суд взяти до уваги, що дійсно 04.03.2015 автомобілі Товариством «Авантранс» були відправлені в пункт навантаження - с. Бране поле, Богуславського району. Але лише після навантаження всієї кукурудзи та складання видаткової накладної №39 від 11.03.2015 автомобілі були відправлені до пункту розвантаження.

Поряд з цим, суди врахували, що в актах про надання послуг з перевезення та товарно-транспортних накладних відображено витрати, пов`язані як з транспортуванням зернових до покупців, яким позивач поставляє продукцію (зерно), так і з перевезенням товарів (будматеріалів, комплектуючих, засобів захисту рослин) від постачальників до позивача.

При цьому, судами відзначено, що відповідачем не вказано, які саме конкретно первинні документи (товарно-транспортні накладні, акти про надання послуг з перевезення) містять недостовірні дані. В описовій частині Акта перевірки, відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про непідтвердження витрат на перевезення зернових, натомість не надає жодних даних щодо непідтвердження витрат на перевезення будматеріалів, комплектуючих, засобів захисту рослин.

Затим, працівники контролюючого органу в Акті перевірки зазначили про безтоварність операцій саме з перевезення зернових до покупців, а щодо інших товарно-матеріальних цінностей жодних зауважень в акті перевірки, під час судового розгляду справи заявлено не було. Проте, витрати позивача, пов`язані із перевезенням як зернових, так і інших товарно-матеріальних цінностей, які перевозилися на замовлення позивача, були визнані в ході перевірки такими, що віднесені позивачем до інших операційних витрат безпідставно.

Суди констатували, що витрати позивача за 2015 рік на загальну суму 78541,67 грн., за 2016 рік на загальну суму 3511692,76 грн., за І квартал 2017 року в сумі 397558,16 грн., за ІІ квартал 2017 року в сумі 229689,58 грн. підтверджуються первинними документами та є такими, що правомірно враховані при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Таким чином, суди дійшли висновку, що факт існування реальних господарських правовідносин позивача з наведеними контрагентами, обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з таким висновком, порушення судами норм права не доведено.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №810/1754/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду