ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року
м. Київ
справа №810/2346/17
адміністративне провадження № К/9901/59630/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання дій протиправними та скасування наказу, вимоги, податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 (суддя - Лапій С.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Літвіна Н.М., Лічевецький І.О.) у справі №810/2346/17.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ) від 28.11.2016 № 587 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки»;
визнати протиправними дії Києво-Святошинської ОДПІ щодо проведення планової виїзної документальної перевірки, призначеної на підставі наказу від 28.11.2016 № 587 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки», за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 05.01.2017 № 6/13-02/ НОМЕР_1 ;
визнати протиправними дії Києво-Святошинської ОДПІ щодо складання акту перевірки від 05.01.2017 №6/13-02/ НОМЕР_1 ;
визнати протиправною та скасувати вимогу 6/13-02/2804504511 від 05.01.2017 №Ф-0000331302 про сплату боргу по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.05.2017 №0000921302;
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 27.02.2017 №0001781302, №0001771302, №0001761302, №0001751302, №0001741302.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Києво-Святошинської ОДПІ від 28.11.2016 року № 587 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки», визнання протиправними дії Києво-Святошинської ОДПІ щодо проведення планової виїзної документальної перевірки, призначеної на підставі наказу від 28.11.2016 № 587 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки», за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 05.01.2017 № 6/13-02/2804504511, визнання протиправними дії Києво-Святошинської ОДПІ щодо складання акта перевірки від 05.01.2017 № 6/13-02/2804504511 скасовано та в цій частині адміністративного позову відмовлено. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Київській області та Києво-Святошинська ОДПІ оскаржили їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
У доводах касаційної скарги відображено обставини, встановлені під час проведення перевірки та викладені в акті перевірки, та зазначається про обґрунтованість прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій .
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі наказу Києво-Святошинської ОДПІ від 28.11.2016 № 587 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки» призначено провести планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 05.01.2017 № 6/13-02/ НОМЕР_1 .
На підставі акта перевірки від 05.01.2017 Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято вимогу від 05.01.2017 року № Ф-0000331302 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на загальну суму 165849,26 грн.
14.02.2017 позивач, не погоджуючись з висновками акта перевірки, подав до ГУ ДФС у Київській області заперечення від вх. № 1138/ФОП на даний акт.
23.02.2017 ГУ ДФС у Київській області залишив без змін висновки акта перевірки та прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.02.2017:
№ 0001741302, яким визначив зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 507618,94 грн;
№ 0001751302, яким застосовано штрафні санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 254829, 47 грн;
№ 0001761302, яким визначено суму зобов`язань з військового збору у розмірі 21188,58 грн;
№ 0001771302, яким застосовано штрафні санкції на суму 10594,29 грн;
№ 0001781302, яким визначено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 320 грн та застосовано санкції у розмірі 227 грн;
рішення від 27.02.2017 року № 0001731302 про застосування санкцій за своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 0 грн та застосовано санкції у розмірі 24 699,73 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням від 27.02.2017, позивач оскаржив їх до ДФС України (скарга від 03.04.2017 № 30417.
28.04.2017 ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від №5965/В/99-99-11-02-02-25 скасовано рішення Головне управління ДФС у Київській області від 27.02.2017 № 0001731302 та частково задоволено скаргу позивача, в іншій частині скаргу залишено без задоволення.
У зв`язку з цим Головним управління ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.05.2017 № 0000921302 на таку ж суму, як і у відкликаному рішення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Статтею 79 Податкового кодексу України передбачені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1). Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2).
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 01 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що законодавством запроваджено мораторій на проведення органами ДФС України перевірок у 2015 - 2016 роках на підприємствах з обсягом доходів менше 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік. Жодного посилання на те, що заборона, встановлена п. 3 розд. ІІ Закону № 71-VII, не розповсюджується на проведення планових виїзних документальних перевірок вказаний закон не містить. Крім того, перевірка, в тому числі планова виїзна документальна, суб`єкта господарювання, обсяг доходів якого за попередній календарний рік становить менше 20 мільйонів, здійснюється лише з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 805/1770/17, від 12.02.2019 у справі №821/723/16 та від 19.05.2021 у справі № 809/2971/15 .
Як встановлено судами, позивач отримав дохід менше 20 млн. грн. за попередні календарні роки, а саме: у 2013 році 2 835 002 грн.; у 2014 році 1 426 827 грн., а у 2015 році 2 025 836 грн.
Податковим органом не було надано дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки позивача, його особистої заяви чи судового рішення щодо проведення такої перевірки. Крім того, матеріали справи не містять й будь-яких доказів, які б підтверджували її проведення згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Поряд з цим судом першої інстанції з`ясовано, що Києво-Святошинською ОДПІ прийнято наказ про проведення перевірки всієї господарської діяльності позивача щодо правомірності нарахування та сплати всіх податків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що планова виїзна документальна перевірка проведена контролюючим органом усупереч законодавчій забороні на її проведення, а тому оскаржувані у даній справі акти індивідуальної дії є протиправними і підлягають скасуванню.
При цьому в доводах касаційної скарги відповідач посилається лише на правомірність нарахування грошових зобов`язань позивачу, жодним чином не спростувавши неправильність висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині застосування до спірних правовідносин Закону України від 28.12.2014 №71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» щодо мораторію на проведення перевірки.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 у справі №810/2346/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова