№ 810/2775/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2021 року

м.Київ

справа №810/2775/16

провадження №К/9901/11421/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Желєзного І.В., Рибачука А.І.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року (суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя: Карпушової О.В., судді: Губська Л.В., Епель О.В.)

у справі №810/2775/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

треті особи: Бучанська міська рада, Кабінет Міністрів України

про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Бучанська міська рада, Кабінет Міністрів України про визнання протиправним та скасування висновку Відділу Держгеокадастру у м. Буча Київської області Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22 серпня 2016 року №01-8/102-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ; зобов`язання Відділу Держгеокадастру у м. Буча Київської області Головного управління Держгеокадастру у Київській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано висновок Відділу Держгеокадастру у м. Буча Київської області Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22 серпня 2016 року №01-8/102-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області погодити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0528 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

3. Головне управління Держгеокадастру у Київській області з судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року.

4. Від Бучанської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

5. Від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення, в яких третя особа підтримує касаційну скаргу відповідача.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Бучанської міської ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 1000 кв. м., в межах міста Буча.

7. Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 25 червня 2015 року №2331-72-VI, з урахуванням змін, внесених рішенням від 24 вересня 2015 року №2482-78-VI, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 528 кв. м., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , за рахунок земель, не наданих у власність або постійне користування.

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпром Проект" на підставі заяви ОСОБА_1 було виготовлено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

9. Висновком відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради від 02 червня 2016 року №79 було погоджено вищевказаний проект землеустрою та встановлено вважати за можливе відвести земельну ділянку, площею 0,0528 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

10. В подальшому проект землеустрою поданий позивачем до Відділу Держгеокадастру у м. Буча Київської області для його погодження.

11. За результатами розгляду проекту Відділом Держгеокадастру у м. Буча Київської області складено висновок від 22 серпня 2016 року №01-8/102-16 "Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 " вмотивований тим, що проект землеустрою не відповідає вимогам ст.ст. 8 27 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) та ст.ст. 122 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки:

- в мотивувальній частині рішення Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року у справі №367/4187/14-ц, яке залишено без змін апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України, встановлено, що землі площею 890 га, які були віднесені до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної рад, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови», є землями лісового фонду державної форми власності;

- рішенням Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року у справі №367/4187/14-ц рішення Бучанської селищної ради від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови" визнано недійсним;

- земельна ділянка, яка передбачається до відведення, площею 0,0528 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах 890 га;

- відповідно до ст.ст. 8 27 57 ЛК України та ст.ст. 122 149 ЗК України землями державної форми власності розпоряджається, надає у власність для несільськогосподарських потреб та вилучає - Кабінет Міністрів України.

12. Не погодившись з таким висновком та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою є неправомірною, відповідачем не враховано, зокрема, рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року, а також спростовується численною містобудівною документацією, такою як: Генеральні плани населеного пункту Буча 1967 та 2015 років, проектом землеустрою 2004 року щодо затвердження меж селища Буча, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року, постановою Верховної Ради України від 09 лютого 2006 року «Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення»; висновками експертних земельно-технічних та наукових установ; листами уповноважених органів державної влади, зокрема, Державного агентства лісових ресурсів та Держгеокадастру України тощо.

14. Суд першої інстанції посилався на те, що висновком судової експертизи підтверджено, що запланована позивачем до відведення земельна ділянка розташована в межах селища Буча Київської області, затверджених рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року №791.

15. Суд апеляційної інстанції наголосив, що фактично на території 890 га розташована величезна кількість об`єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча: будівля міської ради, відділ Держгеокадастру в м. Буча, лікарні, дитсадки, школи, стадіони, кладовища, дороги, велика кількість багатоповерхових житлових будинків. Таким чином, існують беззаперечні докази, які підтверджують, що в межах населеного пункту не існує земель лісового фонду (крім земель Клавдіївського лісгоспу площею 42.6 га. однак, ця територія не відноситься до земель колишньої так званої Бучанської лісової дачі умовною площею 890 га). При цьому, відділ Держгеокадастру в м. Буча при наданні відмови в погодженні проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 не обґрунтував свою позицію жодними письмовими чи речовими доказами, не надав жодного офіційного картографічного матеріалу, який би підтверджував, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до земель лісового фонду та знаходиться у межах території площею 890 га.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

17. Зокрема, скаржник посилається на те, що у судових рішеннях у цивільній справі №367/4187/14-ц зазначено про те, що Бучанська селищна рада, приймаючи рішення від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки вказаним рішенням було протиправно віднесено із земель державної власності землі лісового фонду, площею 890 га, до земель громадської та житлової забудови. Таким чином, землі площею 890 га, є землями лісового фонду державної форми власності. Скасування рішення від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV ставить під сумнів рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року

18. Щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , то відповідач вважає, що судами не було враховано те, що розгляд та вирішення цього питання віднесений до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, і суд не може підміняти його.

19. Кабінет Міністрів України підтримав доводи касаційної скарги та у своїх поясненнях зазначив про те, що відповідач, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, діяв правомірно.

20. Бучанська міська рада у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що правова оцінка, надана категорії спірної землі в судових рішеннях у справі №367/4187/14-ц не є обов`язковою для суду у цій справі. Зазначені рішення судів не можуть бути безумовною підставою для висновку пре те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду. Судовими рішеннями у справі №367/4187/14, перевірялась, окрім іншого, правомірність рішення від 25 червня 2002 року, проте, судами у зазначеній справі не було надане оцінку рішенню Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року №49-3-XXIV, яке є дійсним та має ключове значення при визначенні належності спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

22. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

24. Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність регламентований положеннями ст. 118 ЗК України.

25. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 122 123 ЗК України.

26. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

27. Змістом ч. ч. 7 та 8 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

28. У свою чергу, ч. 1 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

29. Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

30. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).

31. У ч. 6 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

32. Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

33. Частиною 9 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

34. Статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

35. У цій справі відповідач відмовив у погодженні проекту землеустрою, мотивуючи це невідповідністю вказаного проекту землеустрою вимогам ст.ст. 8 27 57 ЛК України та ст.122 149 ЗК України з урахуванням обставин, встановлених рішенням Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року у справі №367/4187/14-ц, яке залишене без змін Апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України.

36. Суд першої інстанції з посиланням на ст. 78 КАС України вірно відзначив про те, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

37. Рішенням Ірпінського міського суду від 17 жовтня 2014 року у справі №367/4187/14-ц (яке було чинним на момент відмови відповідача у погодженні проекту землеустрою), крім іншого, було визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25 червня 2002 року № 71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови».

38. При розгляді справи №367/4187/14-ц судами досліджувалося рішення Бучанської селищної ради від 25 червня 2002 року №71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної рад, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови», яке стосувалося земельного масиву площею 890 га.

39. Верховний Суд враховує, що у судових рішеннях у справі №367/4187/14-ц не зазначено про те, що земельна площею 0,0528 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах 890 га. ОСОБА_1 не була учасником справи №367/4187/14-ц.

40. На спростування позиції відповідача про віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, судами попередніх інстанцій було встановлено таке.

41. Рішенням від 27 червня 2002 року №49-3-ХХІV «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови», яке є дійсним, Ірпінська міська рада Київської області віднесла землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Ірпінського регіону, до земель житлової та громадської забудови та визначила рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою. Цим рішенням деревну рослинність, зазначену у пункті 1 даного рішення, було віднесено до категорії зелених насаджень у межах населених пунктів регіону, догляд за якими покладено на Бучанську лісогосподарську установу.

42. Суди попередніх інстанцій дослідили наявні в матеріалах справи листи Управління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації від 19 жовтня 2001 року №04-01/772 та Бучанського лісгоспу №5/176 (від 09 жовтня 2001 року вхідний номер 1862/01-08), адресовані Ірпінському міському голові з проханням розглянути на сесії міської ради питання передачі до комунальної власності міста земель Бучанського лісгоспу загальною площею 3035 га (Ірпінська лісова дача 1450 га, Бучанська лісова дача 890 га, Ворзельська лісова дача 509 га, Кічеєвська лісова дача 186 га).

За результатом розгляду цих листів Ірпінська міська рада рішенням від 25 жовтня 2001 року №313-25-ХХІІІ дала згоду на прийняття у комунальну власність Ірпінського регіону Бучанського лісгоспу.

43. Суд апеляційної інстанції у постанові відзначив, що твердження відповідача про віднесення земельної ділянки до земель лісового фонду спростовується численною містобудівною документацією, такою як: Генеральні плани населеного пункту Буча 1967 та 2015 років, проект землеустрою 2004 року щодо затвердження меж селища Буча, затверджений рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року, постановою Верховної Ради України від 09 лютого 2006 року «Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення»; висновки експертних земельно-технічних та наукових установ; листи уповноважених органів державної влади, зокрема, Державного агентства лісових ресурсів та Держгеокадастру України тощо.

44. З метою з`ясування обставин фактичного розташування запитуваної позивачем до відведення земельної ділянки судом першої інстанції ухвалою від 02 лютого 2017 року у цій справі призначено земельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені, серед іншого, такі питання:

- чи розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої був наданий рішенням Бучанської міської ради Київської області від 24 вересня 2015 року №2482-78-VІ, у затверджених рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року №791 адміністративних межах селища Буча Київської області?

- чи розташована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої був наданий рішенням Бучанської міської ради Київської області від 24 вересня 2015 року №2482-78-VІ, у затверджених рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року №219-17-ІV межах населеного пункту селища Буча Ірпінського регіону Київської області (відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Буча Ірпінського регіону Київської області, розробленого Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»)?

Надаючи відповіді на поставлені судом запитання, судовий експерт виходив з такого.

В рішенні виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року №791 не вказана площа селища Буча Київської області.

Згідно координат поворотних точок меж селища Буча, наданих Бучанській міській раді ДП «Київський інститут землеустрою» із листом від 02 червня 2017 року №06-1.2/522 в електронному вигляді (файли форматів .in4, .xml, .xls) на диску для лазерних систем зчитування CD-RAxent, до затвердження рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року №219-17-IV нових меж селища Буча, площа селища Буча Київської області становила 923,5469 га.

Координати поворотних точок меж селища Буча, які затверджені рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року №219-17-IV, були визначені ДП «Київський інститут землеустрою» при розробленні проекту землеустрою щодо відведення і зміни меж селища Буча Ірпінського регіону Київської області.

За результатами камеральної обробки координат поворотних точок меж території, які були визначені при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , координат поворотних точок меж селища Буча, наданих Бучанській міській раді ДП «Київський інститут землеустрою» із листом від 02 червня 2017 року №06-1.2/522, та координат поворотних точок меж селища Буча, визначених при розробленні проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Буча Ірпінського регіону Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року №219-17-IV, з використанням програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Digitals/DeltaXEVersion 5.0 Professional, встановлено наступне:

1. Територія, за рахунок якої за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 передбачається формування земельної ділянки, розташована в межах селища Буча Київської області, затверджених рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року №791, згідно координат поворотних точок меж селища Буча, наданих Бучанській міській раді ДП «Київський інститут землеустрою» із листом від 02 червня 2017 року №06-1.2/522 в електронному вигляді (файли форматів .in4, .xml, .xls) на диску для лазерних систем зчитування CD-RAxent.

2. Територія, за рахунок якої за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 передбачається формування земельної ділянки, розташована в межах селища Буча Київської області, затверджених рішенням Київської обласної ради від 22 жовтня 2004 року №219-17-IV, згідно координат поворотних точок меж селища Буча, визначених ДП «Київський інститут землеустрою» при розробленні проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Буча Ірпінського регіону Київської області.

45. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що запитувана земельна ділянка на момент прийняття Бучанською міською радою Київської області рішення від 24 вересня 2015 року №2482-78-VI, належала до земель комунальної власності, розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування, у даному випадку Бучанська міська рада.

46. Суди вірно відзначили про те, що Відділ Держгеокадастру у м.Буча при прийнятті негативного висновку керувався виключно судовими рішеннями у справі №367/4187/14-ц, не дослідивши інші документи, чим було порушено право позивача на обґрунтований, добросовісний, розсудливий та пропорційний розгляд поданого ним проекту землеустрою.

47. Крім того, колегія суддів зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 квітня 2020 року у справі №367/4187/14-ц, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року і постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 жовтня 2014 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

48. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі №367/4187/14-ц підтримав висновки судів про те, що спірна земельна ділянка площею 890 га, яку частково (площею 252,9 га) обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, у 2002 році перебувала у межах селища Буча та статусу земель лісу 1-ї категорії не мала.

49. Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком судів про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру погодити проект землеустрою та вважає, що у цій справі належним способом захисту порушеного права буде зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0528 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

50. Частинами 1 та 3 ст.351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

51. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню у частині зобов`язання відповідача погодити проект землеустрою з прийняттям у цій частині рішення про зобов`язання повторно розглянути питання про погодження проекту землеустрою ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 139 242 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №810/2775/16 - скасувати в частині зобов`язання відповідача погодити проект землеустрою та прийняти у цій частині нове рішення.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0528 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №810/2775/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний

Суддя А.І. Рибачук