ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 810/2875/16

адміністративне провадження № К/9901/44487/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (суддя Щавінський В. Р.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 (головуючий суддя Кобаль М. І., судді Епель О. В., Карпушова О. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - ТОВ«Фоззі-Фуд») до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося до суду з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2016 №125150001/2016/010057/2, від 06.05.2016 №125150001/2016/010063/2.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.11.2013 між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «AIMON GROUP LIMITED» (Китай) укладено контракт купівлі-продажу товарів № 068/13. У зв`язку з імпортом товару по контракту представник ТОВ «Фоззі-Фуд» подав до Київської міської митниці ДФС необхідні документи. Проте, відповідачем всупереч законодавчим вимогам, без врахування додаткових поданих документів та без зазначення обґрунтованих підстав були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Київська митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08.04.2016 №125150001/2016/010057/2 та від 06.05.2016 №125150001/2016/010063/2.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню, оскільки документи, що надавались позивачем митному органу, у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, задекларовану позивачем, при цьому відповідачем порушено процедуру проведення консультацій та безпідставно витребувано повний перелік документів, визначений у частині третій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України).

Київська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач доводить невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, крім того позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.09.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а також відмовив у задоволенні клопотання Київської митниці ДФС про зупинення виконання оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 25.11.2013 між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «AIMON GROUP LIMITED» (Китай) укладено контракт купівлі-продажу товарів № 068/13 (далі - контракт).

У зв`язку з імпортом товару по контракту представник ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» подав до Київської міської митниці ДФС) митні декларації (в дужках зазначено номер поставки, згідно з внутрішньою нумерацією ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД»):

- від 17.03.2016 № 125150001/2016/701762 (поставка 75_748-2);

- від 05.05.2016 № 125150001/2016/703800 (поставка 75_800).

До митної декларації від 17.03.2016 № 125150001/2016/701762 були додані такі документи (в дужках зазначається код класифікатора документів під яким відповідно ідентифікуються документи у пункті 44 вантажно-митної декларації): висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (1505); міжнародні автомобільні накладні (CMR) (2730); коносаменти (2761); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (конкракту) про транспортно-експедиційні послуги (3004); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (3016); інвойс (3105); пакувальний лист (3141); страхові поліси (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100); доповнення до зовнішньоекономічного договору (4103); договір страхування (4200); договір про перевезення (4301); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501); інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (5503); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (5504); сертифікати про походження товару загальної форми (7011); комерційну пропозицію (9000); прайс-лист (9000); акт про взяття про (зразків) товарів (9107).

Того ж дня митниця направила електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом)/ про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на повідомлення митного органу представник ТОВ «Фоззі-Фуд» листами повідомив, що до митних декларацій для підтвердження заявленої митної вартості товару при подачі митних декларацій до оформлення були надані документи, що підтверджують вартість товару, а саме: прайс-лист ; комерційна пропозиція.

До митної декларації від 05.05.2016 № 125150001/2016/703800 були додані такі документи (в дужках зазначається код класифікатора документів під яким відповідно ідентифікуються документи у пункті 44 вантажно-митної декларації): міжнародні автомобільні накладні (CMR) (2730); коносаменти (2761); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (конкракту) про транспортно-експедиційні послуги (3004); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007); інвойс (3105); пакувальний лист (3141); страхові поліси (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100); доповнення до зовнішньоекономічного договору (4103); договір страхування (4200); договір про перевезення (4301); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501); інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару (5503); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (5504); сертифікати про походження товару загальної форми (7011).

Митний орган направив електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом)/ про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на повідомлення митного органу представник ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» зазначив, що до митних декларацій були надані документи, що підтверджують вартість товару: лист від виробника товару; прайс-лист; комерційна пропозиція; висновок ТТП; а також повідомив, що інші документи товариство не має можливості надати.

У зв`язку з неподанням позивачем додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару: від 08.04.2016 № 125150001/2016/010057/2 (поставка

75_748-2) та від 06.05.2016 № 125150001/2016/010063/2 (поставка 75_800).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що документи, які позивач надав для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, а також додаткові документи на вимогу митного органу, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, крім того позивач надав не усі витребувані митним органом документи.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій у судовому процесі, позивач надав всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які підтверджують задекларовану ціну товару. При цьому зауваження митного органу щодо розбіжностей у наданих до митного оформлення документах суди спростували наступним.

Щодо тверджень відповідача про те, що у довідці про транспортні витрати зазначено, що вантаж не застрахований, суди зазначили таке.

У вказаній довідці зазначено, що при здійсненні перевезень для ТОВ «Фоззі-Фуд» в рамках договору страхування вантажу не передбачено. Однак, ці умови договору не позбавляють TOB «Фоззі-Фуд» права здійснювати страхування товару самостійно за іншим договором. ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснювало страхування товару за власний рахунок, на підтвердження чого під час митного оформлення товару надало страховий поліс ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» (графа 44 митної декларації під кодом 3505).

Суди вказали, що витрати на страхування товару визначено позивачем як окрему складову митної вартості товару, про що зазначено пункті 22 декларації «Витрати на страхування», графа «Б. Складові митної вартості».

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 МК України, якщо проводилось страхування товару, документами, які підтверджують його митну вартість є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суди вірно виснували, що страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, який підтверджує вартість страхування товару, при цьому не пов`язаний із правовідносинами по договору на перевезення вантажу.

Щодо тверджень відповідача стосовно невідповідностей у транспортних документах, а саме: у ЕМД від 07.04.2016 №125150001/2016/702340 позивачем визначено порт Shenzhen, який також указаний в комерційному інвойсі від 31.01.2016 та в пакувальному листі, відомості про вартість перевезення у довідці про транспортні витрати від 10.03.2016 розраховано також від порту Shenzhen, однак у коносаменті від 04.02.2016 №вказаний порт відвантаження Chiwan, то суд зауважив, що порт Chiwan є частиною портової інфраструктури міста Shenzhen, відтак, виснував, про відсутність розбіжностей у товаросупровідних документах.

Крім того, суди зазначили, що згідно з частиною четвертою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості товару згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), у цій графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів, відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів) фіксуються у графі 33 оскаржуваного рішення.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що процедура консультацій проведена шляхом надіслання електронного повідомлення.

Разом з тим, суди встановили, що митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування, при цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятих рішень про коригування митної вартості до ТОВ «Фоззі-Фуд» не надходило, що свідчить про недотримання митним органом порядку проведення консультацій, а також належного обґрунтування неможливості застосування митної вартості за ціною договору, задекларованої позивачем.

Крім того, згідно з описом графи 33 розділу 2 Правил у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте в рішенні відповідач не зазначив наявну в митного органу інформацію щодо числових значень складових митної вартості , митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення таких сумнівів, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

За таких обставин Колегія Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, що митним органом не надано доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не доведено правомірність своїх дій під час визначення митної вартості за резервним методом, а тому рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості є необґрунтованим та протиправним.

Відтак оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 08.04.2016 №125150001/2016/010057/2 та від 06.05.2016 №125150001/2016/010063/2 прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко