ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 810/2958/17

адміністративне провадження № К/990/16601/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 (суддя Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2022 (судді: Коротких А.Ю. (головуючий), Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі №810/2958/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.06.2017 №0002251309, №0002261309, № 0002291309, № 0002301309, № 0002311309.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Підприємцем вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку Підприємця.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2022, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Рішення суду вмотивовано тим, що висновки акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства зроблено контролюючим органом без врахування первинних документів, даних податкового обліку та звітності платника податків, що підтверджують здійснення господарських операцій. Суди констатували, що під час перевірки контролюючим органом не перевірялися первинні документи, які підтверджують фактичне придбання товарів, а саме: акцизні накладні, що видані позивачем за результатами продажу товарів (травень-грудень 2016); сертифікати відповідності та паспорти якості на товари; книги обліку розрахункових операцій; банківські виписки за січень-грудень 2026 року; податкові накладні що виписані та зареєстровані позивачем протягом серпня - жовтня 2016 та квитанції про їх прийняття відповідачем; договори поставки нафтопродуктів; видаткові накладні. Проте всі вказані первинні документи були надані позивачем суду першої інстанції, приєднані до матеріалів справи, досліджені судом та встановлено, що такі документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2022 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.05.2017 № 298/10-36-13-09/ НОМЕР_1 , оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пп. 2, 6, 8, 9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України в частині невірного відображення отриманого доходу; п.167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження позивачем суми чистого доходу в сумі 584220,61 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 105159,71 грн;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу в сумі 584220,61 грн, що призвело до заниження військового збору в сумі 8763,31 грн;

- п. 2 ч.1 ст.7, ст.. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 584220,61 грн, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу на який нараховується єдиний внесок в сумі 88341,00 грн;

- п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов`язання на загальну суму 512002,06 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 102400,42 грн;

- ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині проведення розрахунків без застосування РРО на суму 512002,06 грн та в частині реалізації товару по безготівковій та готівковій формі розрахунків, який відсутній у обліку оприбуткування на загальну суму 552297,61 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 № 0002251309, № 0002261309, № 0002291309, №0002301309, № 0002311309.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами не досліджено зібрані у справі докази, зокрема дані Єдиного реєстру податкових накладних, додатку 4 до податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2016 рік, не досліджено фактичний зміст операцій, обсяги руху активів на підставі первинних документів, що були надані позивачем, судами досліджено лише відповідність оформлення таких документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», проте суті господарських операцій, які засвідчують такі документи, судами взагалі не досліджувалось.

Скаржник також зазначає, що висновки акту перевірки про допущені позивачем порушення зроблено на підставі аналізу звітності позивача, банківських виписок, даних книги обліку доходів і витрат, податкових накладних, Єдиного реєстру податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунки фактури, фіскальні чеки. Також контролюючим органом було використано інформацію надану безпосередньо позивачем про залишки товарно - матеріальних цінностей.

Контролюючий орган вказує на те, що судами взагалі залишено поза увагою, не встановлено обставин та не надано жодної правової оцінки завищенню Підприємцем витрат шляхом включення до таких суми сплаченого акцизного податку, що є порушенням підпункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначеного відповідач наголошує, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Підприємця не ґрунтуються на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи.

9. Позивач не скористався своїм правом та не подав відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно вимог пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Також згідно вимог пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Загальні вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналогічні вимоги передбачено і пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, яким визначено обов`язки платника податку, а саме такі зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).

Отже оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності. При цьому витрати фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

Платники податків, в тому числі і фізичної особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.

Відповідно, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку позивач, який перебуває на загальній системі оподаткування, зобов`язаний вести Книгу обліку доходів і витрат, мати належно оформлені первинні документи, які містить відомості про господарську операцію, розкривають її суть, та які є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Проаналізувавши мотиви, з яких суди виходили задовольняючи позовні вимоги Підприємця, врахувавши встановлені обставини справи, докази, якими такі обставини підтверджуються, а також норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що під час перевірки не перевірялися первинні документи, які підтверджують фактичне придбання товарів і послуг та належне здійснення господарських операцій, а саме: акцизні накладні, що видані позивачем за результатами продажу товарів (травень-грудень 2016); сертифікати відповідності та паспорти якості на товари; книги обліку розрахункових операцій; банківські виписки за січень-грудень 2016 року; податкові накладні що виписані та зареєстровані позивачем протягом серпня - жовтня 2016 та квитанції про їх прийняття відповідачем; договори поставки нафтопродуктів; видаткові накладні.

З урахуванням вказаного, суди дійшли висновку, що описані в акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства зроблено без врахування первинних документів та даних податкового обліку та звітності платника податків, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Проте, як вбачається з акту перевірки (т.1. а.с. 24-25) фахівцями контролюючого було перевірено суцільним порядком банківські виписки, фіскальні чеки, рахунки фактури податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі - приймання робіт (наданих послуг). Також контролюючим органом під час перевірки використано податкову декларацію позивача про майновий стан і доходи за 2016 рік та додаток 4 до податкової декларації, податкові декларації з ПДВ, інформаційні бази даних, зокрема Єдиний реєстр податкових накладних.

З урахуванням вказаного висновки судів, що під час перевірки не перевірялись первинні документи спростовується актом перевірки. Крім того, позивач також не заперечує, що ним до перевірки надавались всі первинні документи, що пов`язані з предметом перевірки.

Суди також вказали, що всі зазначені первинні документи були надані позивачем до суду, приєднані до матеріалів справи та досліджені, в результаті чого встановлено, що зазначені первинні документи були оформленими відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

З урахуванням зазначеного суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення у справі обмежились оцінкою спірних правовідносин виключно з позиції належного оформлення первинних документів. При цьому судами навіть не перелічено, які ж саме документи наявні в матеріалах справи та які саме господарські операції такі підтверджують.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено невідповідність залишків товарно - матеріальних цінностей (паливно - мастильні матеріали) на початок та на кінець періоду, що перевірявся. Така невідповідність встановлена на підставі самостійно наданої позивачем інформації по окремих товарних позиціях станом на 01.01.2016 та на 31.12.2016, а також даних Єдиного реєстру податкових накладних щодо реалізації паливно - мастильних матеріалів та свідчить про реалізацію паливно - мастильних матеріалів без відображення таких операцій в Книзі обліку доходів і витрат, податковому обліку, в декларації про майновий стан і доходи. Також контролюючий орган на підставі додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік позивача, на підставі самостійно наданої позивачем інформації (т. 21 а.с. 175) встановив включення Підприємцем до інших витрат суми акцизу.

Проте жодних обставин щодо вказаних правопорушень судами встановлено не було, будь - якого аналізу господарської діяльності позивача в зазначеному контексті не проведено, не досліджено фактичний зміст (суть) господарських операцій та обсяги руху активів, не досліджено докази у справі, а саме копії наданих позивачем первинних документів, не надано оцінку таким документам, зокрема і на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Судами також не надано оцінки правовому регулюванню щодо формування фізичною особою - підприємцем витрат, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, зокрема включення до таких акцизного податку на підставі статті 177 Податкового кодексу України (в редакції 2016 року).

При цьому судам необхідно було взяти до уваги те, що акцизний податок є непрямим податком, який встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними ставками. Тобто, кошти від акцизного податку, які включені до ціни товару, не є коштами суб`єкта підприємницької діяльності, так як вони є доходами бюджету і в повній сумі перераховуються на рахунок бюджету. Крім того, відповідно до п.6.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 29 листопада 1999 року №290 не визнаються доходами надходження від інших осіб: (п.6.1) «сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів».

Таким чином, висновок судів про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень був зроблений без дослідження змісту порушень, які зафіксовано в акті перевірки, та фактичних правовідносин, що їх зумовили. Факт оформлення первинних документів у відповідності до вимог законодавства без дослідження суті господарських операцій на виконання яких вони складені, не можуть свідчити про відсутність порушення позивачем вимог законодавства, які встановлено під час проведення перевірки.

Інших мотивів задоволення позовних вимог Підприємця, окрім зазначених вище, судами наведено не було.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Вказані вище обставини справи не встановлено, наявні в матеріалах справи докази не досліджено.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини щодо наявності чи відсутності порушень Підприємцем вимог законодавства щодо формування даних податкового обліку.

13. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

14. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №810/2958/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова