ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 810/3667/15

адміністративне провадження № К/9901/7943/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 (суддя Щавінський В.Р.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 (головуючий суддя Беспалов О.О., судді Грибан І.О., Губська О.А.)

у справі №810/3667/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 у справі №810/3667/15залишено без змін.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права при вирішенні справи, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що, надані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності щодо строків розрахунків за контрактом, позивачем надано прайс-лист, у якому зазначений лише один товар, тобто фактично надано комерційну пропозицію, декларантом не надано банківські документи, виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення. Митним органом правомірно було витребувано у декларанта додатково документи та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.03.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

Від позивача заперечень на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що. між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та «ELWADI EXPORT CO. FOR AGRICULTURAL PRODUCTS» (Єгипет, продавець) укладено контракт купівлі-продажу овочів і фруктів (свіжі апельсини солодкі, код товару 08051020) від 22.01.2015 № 735.

Згідно з п. 3.1. контракту товар поставлявся на умовах FOB Damietta, Egypt, згідно з Інкотермс 2010.

Митницею було встановлено розбіжності у поданих до митного оформлення документах, додатково витребувано від позивача банківські платіжні документи (за наявності), виписку з бухгалтерської документації, копії митних декларацій країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів експертних організацій. Позивачем витребувані документи були надані частково.

Митний орган виніс картки відмови у митному оформленні товару і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: від 18.02.2015 №100260002/2015/000130/1; від 18.02.2015 №100260002/2015/000128/1; від 12.03.2015 №100260002/2015/000185/1; від 12.03.2015 №100260002/2015/000179/1; від 12.03.2015 №100260002/2015/000182/1; від 13.03.2015 №100260002/2015/000187/1; від 12.03.2015 №100260002/2015/000181/1; від 12.03.2015р. №100260002/2015/000183/1; від 11.03.2015 №100260002/2015/000171/1; від 11.03.2015 №100260002/2015/000172/1; від 11.03.2015 №100260002/2015/000175/1; 11.03.2015 №100260002/2015/000177/1; від 11.03.2015 №100260002/2015/000173/1; від 11.03.2015 №100260002/2015/000176/1; від 11.03.2015 №100260002/2015/000170/1; від 11.03.2015 №100260002/2015/000174/1; від 11.03.2015 №100260002/2015/000169/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000230/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000231/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000233/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000227/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000228/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000225/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000224/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000232/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000229/1; від 20.04.2015 №100260002/2015/000226/1; від 09.06.2015 №100260002/2015/000326/1. Митна вартість товару визначена за резервним методом. Розмір переплати податків і зборів після коригування митної вартості товару становив 2 100 125,83 грн.

З метою випуску товару у вільний обліг у порядку, передбаченого ч.2 ст.263 Митного кодексу України, ТОВ «Фоззі-Фуд» подало нові митні декларації з відкоригованою митною вартістю товару.

Позивач, у порядку, передбаченому п.8 ст.55 Митного кодексу України звернувся до митного органу із заявами про скасування рішень про корегування митної вартості товару. До заяви були додані додаткові документи, що підтверджують заявлену ТОВ «Фоззі-Фуд» митну вартість товару.

Київською митницею ДФС було відмовлено у перегляді рішень про коригування митної вартості товарів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при винесенні рішень про коригування митної вартості товарів митний орган не дотримався проведення процедури консультації з ТОВ «Фоззі-Фуд». В оскаржуваних рішеннях відповідач не обґрунтував причини неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості за основним методом. Ненаведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Відповідач не зазначив наявну в митного органу інформацію щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення таких сумнівів, не зазначив математичного розрахунку того, яким чином митна вартість ним була скоригована.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що висновок митного органу про неможливість обчислення митної вартості за першим методом є неправомірним, а відтак, у останнього були відсутні правові підстави для застосування до позивача всіх наступних методів, зважаючи на імперативність застосування кожного з методів в порядку черговості, шляхом виключення можливості використання попереднього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За нормами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно пунктів 1-4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 Митного кодексу України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Скаржником зазначено, що в інвойсах, які надавалися під час митного оформлення, зазначена передплата 50%, інші 50% протягом 14 днів з дати митного оформлення. В додатковій угоді до зовнішньоекономічного контракту від 04.03.2015 №2 передбачена сплата за товар протягом 14 днів з дати митного оформлення товару. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару під час митного оформлення декларантом не надавались. Тобто, декларантом не виконано умови сплати за товар, які зазначені в інвойсі та додатковій угоді до зовнішньоекономічного контракту.

У пункті 6 договору про перевезення від 19.04.2011 №378 зазначено, що сплата за перевезення товару здійснюється протягом 14 днів з дати виставленого інвойсу перевізником. Банківський рахунок про сплату зазначених послуг та інвойс під час митного оформлення декларантом не надано.

З цього приводу висловився суд апеляційної інстанції, що у даному випадку умови контракту є визначальними, що не оспорюється сторонами по справі.

Відтак, витребування відповідачем у позивача підтвердження оплати за товар є безпідставним, оскільки, на момент митного оформлення термін такої оплати не настав.

В подальшому, отримавши підтвердження оплати, відповідач також безпідставно дійшов висновку про заниження митної вартості товару у зв`язку з порушенням позивачем термінів оплати за товар, позаяк, дотримання умов господарського договору може перевірятися митним органом виключно за умови, якщо таке дотримання прямо чи опосередковано впливатиме на митну вартість товару.

Натомість, у даному випадку спір з боку відповідача з приводу відповідності первинної документації сумам, визначеним в банківських відомостях, відсутній, а відтак, вказані доводи обґрунтовано не прийняті колегією суддів в якості належних.

Митницею вказано, що в порушення пункту 1.1.1. Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 позивачем не надано Додатку № 1, який є невід`ємним додатком до цього договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Додаток №1 декларантом надано без опису вантажу, маршруту, номеру інвойсу, страхової суми.

У довідках про транспортні витрати та у страхових полісах вказані замовлення, які декларантом також не надано.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, додаток № 1 з усіма необхідними реквізитами за позиціями товарів 735 31 - 40 (а. с. 195 Т. 1), 735 41 (а. с. 31 Т. 4) в матеріалах справи наявний. Разом з цим, витребування цих додатків з боку відповідача та встановлення їх відсутності взагалі у сторін може мати наслідком встановлення вільного волевиявлення договірних сторін про відступлення від виконання умов договору, однак, таке відступлення жодним чином на митну вартість товару не впливає, оскільки наявні в матеріалах справи поліси містять всі вищезазначені реквізити для встановлення митним органом опису вантажу, маршруту, номерів інвойсів, страхових сум. Процес отримання андерайтером від позивача необхідної для складення полісу інформації спробу занизити митну вартість товару не засвідчує. Замовлення, зазначені в полісах, є нумерацією позицій 735 14-41 та їх існування у задокументованій формі умовами контракту не передбачено.

Скаржником зазначено, що у наданому декларантом прайс-листі зазначений тільки товар, митне оформлення якого здійснено, та відсутній перелік всієї продукції виробника товару, тобто фактично надано комерційну пропозицію.

Колегія суддів зауважує, що каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Крім того, надані позивачем прайс-листи не містять суб`єктивного спрямування, на відміну від комерційної пропозиції.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що посилаючись на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, відповідач доказів наявності у зазначеній базі найбільш подібних поставок за умовами до поставки позивача не надав (роздруківок, скриншотів).

Київською міською митницею ДФС не обґрунтувано причин для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу.

Відповідно до вищевикладеного, судами попередніх інстанцій належним чином встановлено, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови у митному оформленні, відповідач діяв без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування судових рішень не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 у справі №810/3667/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

В.П. Юрченко