ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 810/4339/16

касаційні провадження № К/9901/41519/18 К/9901/41515/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» (далі - ТОВ «ВІТАПОЛІС») на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про відмову у роз`ясненні судового рішення (суддя Брагіна О.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Вівдиченко Т.Р., Сорочко Є.О.) та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» (далі - ТОВ «ВІТАПОЛІС») на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про повернення позовної заяви (суддя Брагіна О.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Вівдиченко Т.Р., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (далі - ДПІ), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), третя особа - Міністерство фінансів України (далі - Мінфін), про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.12.2016 позовну заяву Товариства залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам частин другої, третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви до 01.02.2017.

Товариство звернулося до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення судового рішення, а саме - ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2016, у якій просило роз`яснити: кому суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. адресувала пункт 2 резолютивної частини цієї ухвали і встановила строк для усунення недоліків позовної заяви, адже у пунктах 1 та 3 резолютивної частини цієї ухвали йдеться про вимоги, адресовані цією суддею до самої себе; чому суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. примушує судовим рішенням позивача виконати Національний стандарт ДСТУ 4163-2003, адже відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, а судові рішення не є нормативно-правовими актами; чому суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. дійшла до висновку про те, що позивачем у адміністративному позові не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, якими обґрунтовуються позовні вимоги, адже у адміністративному позові зазначені і письмові докази (ч.1 ст. 79 КАС України), і пояснення позивача (ч.1 ст. 76 КАС України), і фактичні дані(ч.1 ст. 69 КАС України), а про «кожну» обставину у частині другій статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України не йдеться; чому суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги постановила 29.12.2016, а копію цієї ухвали надіслала позивачу (здала на пошту) лише 20.01.2017, адже копія такої ухвали особі, яка звернулась з касаційною скаргою, надсилається невідкладно в силу частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України; чому суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. після одержання позовної заяви позивача з`ясовувала питання повноти сплати позивачем судового збору, адже до позовної заяви було додано документ про сплату судового збору і в цій частині позовна заява відповідає вимогам частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України; чому суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. перевірила не зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а повноту сплати такого збору, оскільки Закон України «Про судовий збір» вимагає від суду перевіряти не повноту зарахування судового збору, а лише факт такого зарахування; чому суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. поставила допуск позивача до суду у залежність від повноти (на думку судді) сплати судового збору, адже відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд (не суддя!) вирішує питання щодо судових витрат у постанові або ухвалою; чому суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. зазначає про протиправну бездіяльність, хоча позивач оскаржує незаконну бездіяльність; чому Брагіна О.Є. обрана суддею безстроково до дня набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), продовжує здійснювати свої повноваження як суддя, обрана безстроково з дня набрання чинності цим Законом, адже дія підпункту 3 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України поширюється лише на суддів, які обрані суддями безстроково з дня набрання чинності цим Законом;. Також, Товариство просило суддю Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є. роз`яснити, чому 1 та 3 абзаци частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначають правила та практичний приклад оплати судовим збором подання до суду позовних заяв майнового та немайнового характеру, а розташований між ними другий абзац частини третьої цієї статті «раптом» став поширюватися на справи за позовами лише немайнового характеру з кількома позовними вимогами.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, заяву Товариства про роз`яснення судового рішення залишив без задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що: ухвала Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2016 є судовим рішенням процесуального характеру, викладеним у доступній та зрозумілій для виконання формі; всі вимоги заявника спрямовані не на роз`яснення судового рішення, а на одержання від суду пояснень з приводу мотивації його прийняття та пояснень дій працівників апарату суду щодо порядку його оприлюднення, що не створює підстав для виконання судом вимог статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позовну заяву Товариства повернув, оскільки позивач не виконав вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2016 про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк та спосіб виконання.

Товариство оскаржило ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про відмову у роз`ясненні судового рішення та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.10.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Також , Товариство оскаржило ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про повернення позовної заяви та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.10.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі.

Обґрунтовуючи невідповідність постановлених у справі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про відмову у роз`ясненні судового рішення, ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про повернення позовної заяви та ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, якими зазначені вище ухвали суду першої інстанції були залишені без змін, нормам матеріального та процесуального права, Товариство посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що: якщо стаття 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість звернення до суду із заявою про роз`яснення незрозумілого судового рішення, то це означає, що причиною такого звернення може бути незрозумілі положення, що містяться у будь-якій частині такого судового рішення, у тому числі і мотивувальній; зважаючи на те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 було відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення ухвали судді цього суду Брагіної О.С. від 29.12.2016, ця ухвала була залишена без змін датованою 20.06.2017 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, і незрозумілі питання не є роз`ясненими, що перешкоджає виконанню ухвали Брагіної О.С. в силу положень статті 60 Конституції України, цією ухвалою судді було створено передумови для повернення позовної заяви Товариству, що має наслідком позбавлення позивача у розгляді його справи судом (перешкоджання доступу до суду).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 27.09.2021 прийняв касаційні скарги Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 28.09.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту (частина перша). Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина друга). Подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання частина четверта).

Аналіз положень частини четвертої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що останні поширюються на судові рішення, які можуть бути виконані, в тому числі й у примусовому порядку, а метою роз`яснення за загальним змістом цієї статті має бути точне та неухильне виконання судового рішення. У свою чергу, до таких судових рішень не відносяться ухвали суду з процесуальних питань, у тому числі про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з положеннями частини другої, третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб`єктом владних повноважень. Суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, недоліки позовної заяви у строк та спосіб, вказані в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2016, Товариством усунуті не були. Доводи скаржника щодо протиправності повернення позовної заяви ґрунтуються на тому, що позивач подав заяву про роз`яснення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що повертаючи позовну заяву Товариства з підстав неусунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосував норми процесуального закону до встановлених обставин.

Наведене спростовує доводи касаційних скарг.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційні скарги Товариства підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про відмову у роз`ясненні судового рішення та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, а також ухвала Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про повернення позовної заяви та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017- підлягають залишенню без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про відмову у роз`ясненні судового рішення та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, а також ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про повернення позовної заяви та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова