ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2020 року

м. Київ

справа №810/5629/15

касаційне провадження №К/9901/36388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 (суддя Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі № 810/5629/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 16.09.2015 № 21855/0117/2810 про застосування фінансових санкцій.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 28.12.2015 адміністративний позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.02.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 залишив без змін.

Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 226.11 статті 226 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69 70 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому зазначає, що оскільки датою розливу напою алкогольного «Сливовиця» є 12.03.2014, то сума акцизного податку на марці акцизного податку повинна бути на рівні 12,695 грн., а не 11,135, як у спірній ситуації.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області проведено фактичну перевірку магазину, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 31.08.2015 № 67/20-40-21-02-10/32294926.

За її наслідками встановлено порушення позивачем вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на зберігання алкогольних напоїв, не позначених марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Такий висновок органом доходів і зборів обґрунтовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» зберігався алкогольний напій «Сливовиця» TM RUDOLF JELINEK, ємністю 0,5 л., міцністю 45% об., з датою розливу згідно з інформацією на пляшці 12.03.2014, маркований марками акцизного податку із зазначенням ціни сплаченого акцизного податку в розмірі 11,135 грн., яка не відповідає ставці акцизного податку, що діяла на дату розливу вказаної алкогольної продукції, а відтак відповідно до пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вважається немаркованою марками акцизного податку.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 16.09.2015 № 21855/0117/2810, згідно з яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

За правилами статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з підпунктом 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктами оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

Підпунктом 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Аналогічно й згідно з пунктом 216.4 статті 216 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Відповідно до пункту 226.2 статті 226 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Таким чином, для імпортованих алкогольних напоїв законодавством регламентовано спеціальний порядок визначення ставки акцизного податку, а саме - її розмір визначається станом на дату подання митної декларації до відповідного контролюючого митного органу, а не на дату розливу продукції, як помилково вважає відповідач.

У справі, яка розглядається, судами з`ясовано, що алкогольний напій «Сливовиця» TM RUDOLF JELINEK, ємністю 0,5 л., міцністю 45% об., який, за доводами органу доходів і зборів, є немаркованим марками акцизного податку через невідповідність сплаченої ставки цього податку на дату його розливу, імпортовано позивачем на митну територію України на підставі вантажної митної декларації від 05.05.2014 № 125110000/2014.

При цьому 17.01.2014 згідно з платіжним дорученням № 2223467 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» з метою отримання акцизних марок сплачений акцизний податок, виходячи з чинної на вказану дату ставки акцизного податку.

В подальшому зазначені марки акцизного податку вивезені в режимі тимчасового вивозу за митною декларацією від 06.02.2014 № 125110000/2014/050035 з метою маркування імпортованої алкогольної продукції.

Крім того, з огляду на положення підпункту 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позивачем 29.04.2014 доплачено акцизний податок, виходячи із ставки, яка фактично діяла на день подання митної декларації, що підтверджено платіжним дорученням № 2362840.

Доплата акцизного податку із ввезення на митну територію України лікеро-горілчаної продукції згідно з платіжним дорученням від 29.04.2014 № 2362840 прийнята Головним управлінням Міндоходів у Київській області, про що свідчить печатка уповноваженого органу на заявці-розрахунку.

За таких обставин висновок судових інстанцій про відсутність у спірній ситуації правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 у справі № 810/5629/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк