ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №810/691/17

адміністративне провадження №К/9901/16377/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року (суддя Волков А.С.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (судді: Оксененко О.М. (головуючий), Губська Л.В., Федотов І.В.)

у справі № 810/691/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія "УКРСІЧСЕРВІС"»

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія "УКРСІЧСЕРВІС"» (далі - Товариство, декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04 листопада 2016 року № 125000013/2016/000182/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 листопада 2016 року № 125110011/2016/00151.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару подало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, задовольнив адміністративний позов.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товарів містили розбіжності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги митного органу просить відмовити.

06 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 11 травня 2016 року між позивачем (покупець) та компанією-нерезидентом DingZhov LiangYou Metal Products Company Limited (продавець) укладено контракт № 79/к на поставку товару (колючого дроту однорядного, холодноволочильного, рифленого), кількість та загальна вартість якого визначаються у специфікаціях та/або рахунках-фактурах (інвойсах). Відповідно до пункту 4.1 вказаного контракту поставка здійснюється продавцем морським транспортом на умовах FOB Incoterms 2010 до Одеського морського торгівельного порту, Україна.

11 травня 2016 року сторони контракту уклали додаткову угоду № 3, якою змінили умови поставки на СІF Incoterms 2010 - Одеський морський торговельний порт, Україна.

01 вересня 2016 року для здійснення митного оформлення партії товару (дроту крученого з чорних металів гарячо-оцинкованого для огорожі; дроту з оцинкованої сталі колючого однорядного, холодно-волочильного, рифленого; діаметр основної проволоки 2,8 мм., діаметр проволоки шипів 2 мм., з відстанню між шипами 75+/- 5мм., в бухтах по 400 метрів та вагою бухти 35 кг) позивач подав до Митниці митну декларацію № 125110011/2016/009021, в якій митну вартість визначив за основним методом (за ціною договору). Митне оформлення товару здійснено, товар випущено у вільний обіг.

11 вересня 2016 року позивач здійснив ввезення на митну територію України другої партії цього ж товару, придбаного у компанії DingZhov LiangYou Metal Products Company Limited за цим же контрактом на цих же умовах поставки.

З метою митного оформлення товару позивач подав до Митниці тимчасову митну декларацію від 11 вересня 2016 року № 125110011/2016/031068 з метою уточнення відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до положень МК України митне оформлення товару за вказаною тимчасовою митною декларацією завершено із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати такі товари (5%), а також зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю, яка визначена позивачем за основним методом - за ціною договору.

Після отримання висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 10 жовтня 2016 року № 142005702-0271, з урахуванням положень статті 261 МК України, позивач подав до Митниці додаткову електронну митну декларацію від 24 жовтня 2016 року №.125110011/2016/010799, в якій були вказані точні відомості про товар (код товару згідно з УКТ ЗЕД). Митну вартість товару позивач не змінював (порівняно з тимчасовою митною декларацією від 11 вересня 2016 року № 125110011/2016/031068, за якою товар випущено у вільний обіг, та митною декларацією від 01 вересня 2016 року № 125110011/2016/009021, за якою здійснювалося розмитнення попередньої партії товару) і визначив її за основним методом - за ціною договору (контракту).

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 митної декларації та необхідні для здійснення митного оформлення товару, а саме: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; міжнародні автомобільні накладні; коносамент; банківські платіжні документи, що стосуються товару; виписку з бухгалтерської документації; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 19.08.2016 ДЗІ № 112/1565; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; рахунки-проформи; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.05.2016 № 1, від 04.07.2016 № 2, від 10.06.2015 № 3, від 05.07.2016 № 4; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.05.2016 № 79/к; некласифікований внутрішній договір (контракт) 07.04.2016 № 343/3/2016/38; сертифікат про походження товару загальної форми; декларацію про походження товару; лист від 23.08.2016 № 217; лист по сировині від 19.10.2016 № 285; ціну, біржову інформацію від 25.08.2016 б/н; акт про взяття проб (зразків) товарів від 11.09.2016 № 009548.

Розглянувши подані позивачем документи, Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: страховий поліс; документи, що містять відомості про вартість перевезення (договір, рахунок, акт виконаних робіт (за наявності); виписку з бухгалтерської документації; інформацію біржових організацій про вартість сировини (оцинкованої сталі) в період з травня 2016 року по липень 2016 року; висновок експерта з додатками.

Після опрацювання усіх документів на підтвердження заявленої митної вартості товару відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2016 року № 125000013/2016/000182/2, а також склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 листопада 2016 року №125110011/2016/00151.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що Товариством не подано документів на підтвердження витрат на страхування та транспортування оцінюваного товару, у зв`язку з чим неможливо перевірити правильність визначення заявленої митної вартості товарів.

Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині другій статті 53 МК України. На підставі цих документів митний орган мав змогу в повній мірі здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товару, жодних недоліків щодо числового визначення заявленої митної вартості товару чи розрахунку митної вартості останні не містили.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що не знайшли свого підтвердження доводи Митниці щодо невключення до ціни товару витрат на транспортування та страхування.

Так, у частині десятій статті 58 МК України встановлено перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (пункт 5 вказаної норми) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

Із матеріалів справи вбачається та Митницею не заперечується, що поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах СІF-Одеський морський торговельний порт, Україна.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.

За таких обставин вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Також колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Касаційна скарга зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова