ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 810/93/17

адміністративне провадження № К/9901/40026/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 року (Суддя: Щавінський В.Р.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року (Судді: Беспалов О.О., Грибан І.О., Губська О.А.),

у справі № 810/93/17

за позовом Приватного підприємства «ТЕХПРОДАГРО»

до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2017 року Приватне підприємство «ТЕХПРОДАГРО» (далі - позивач, ПП«ТЕХПРОДАГРО») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому просило суд визнати неправомірними дії Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів №300320152 від 30.03.2015 та №281020153 від 28.10.2015; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0018981501 від 30.11.2015 на суму 170,00 грн, №0005091201 від 29.06.2016 на суму 3 060,00 грн, №0005101201 від 29.06.2016 на суму 198 121,95 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив на правомірності дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, у зв`язку з відсутністю позивача за місцем реєстрації. Вказав на правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень за неподання звітності та порушення строку реєстрації податкових накладних.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем було укладено 30.03.2015 р. договір про визнання електронних документів № 300320152 (а. с. 6 - 7).

13.10.2015 р. відповідачем розірвано в односторонньому порядку вказаний договір, в зв`язку з тим, що підприємство не знаходиться за місцем своєї реєстрації. Позивачем повторно подано договір про визнання електронних документів, однак, податковим органом договір не прийнято, в квитанції № 1 вказано, що місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

28.10.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про визнання електронних документів № 281020153 (а. с. 8 - 9). Однак, 29.10.2015 р. вказаний договір також розірвано відповідачем в односторонньому порядку через відсутність позивача за місцезнаходженням.

27.01.2016 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів та 28.01.2016 р. подано податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2015 р. та зареєстровано податкові накладні № 1 від 15.11.2015 р., № 2 від 16.11.2015 р., № 3 від 18.11.2015 р., № 4 від 20.11.2015 р., № 5 від 23.11.2015 р., № 6 від 30.11.2015 р.

В той же час, на підставі акту щодо своєчасності подання податкової звітності з ПДВ за вересень 2015 року від 09.11.2015 р. № 306/15-1/37235776 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0018981501 від 30.11.2015 р., яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170, 00 грн (за неподання звітності з ПДВ за вересень 2015 року) (а. с. 84 - 88).

На підставі акту щодо своєчасності подання податкової звітності з ПДВ та своєчасності реєстрації ПН в ЄРПН за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року № 667/10-02-12-01/37235776 від 08.06.2016 р. податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: № 0005091201 від 29.06.2016 р., яким позивачу донараховано штраф у розмірі 3060, 00 грн за неподання звітності, та податкове повідомлення-рішення № 0005101201 від 29.06.2016 р., яким позивачу донараховано штраф у розмірі 198121, 95 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних (а. с. 96 - 100).

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції посилались на протиправність дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договорів про визнання електронних документів з посиланням на відсутність позивача за місцем реєстрації, з огляду на наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Оскільки платником податків виконано свій обов`язок щодо подачі податкової звітності, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до норм п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 «Про надання електронної податкової звітності» (далі - інструкція № 233).

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пп. 4 п. 6 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Отже підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку може бути виключний перелік обставин, а саме: 1) ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України № 755 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З аналізу викладеного вбачається, що єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2019 року у справі №826/5277/16 (адміністративне провадження №К/9901/27179/18).

При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 4 статті 17 Закону № 755 для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подається певний перелік документів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції посилались на наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформовані станом на 13.10.2015 р. та 29.10.2015 р., відповідно до яких місцезнаходженням ПП «Техпродагро» є: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 66/13. Статус відомостей про юридичну особу підтверджено (а. с. 27 - 28). До того ж, для підтвердження місцезнаходження позивача останнім надано суду першої інстанції договір оренди офісних приміщень від 25.07.2013 № 65, що розташовані за адресою: 09107, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 66/13 , а також платіжні доручення про сплату оренди приміщення та витрат на комунікаційні послуги за період з 20.04.2016 по 13.02.2017. Крім цього, згідно акту від 08.10.2015 р. посадовими особами оперативного управління Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області здійснено перевірку за місцем реєстрації позивача та встановлено, що позивач фактично знаходиться за адресою реєстрації: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 66/13 . (а. с. 16).

Тобто вказані відомості, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо місцезнаходження позивача мають статус підтверджених. Жодних змін до ЄДР з приводу зміни місцезнаходження товариства державним реєстратором не вносилось.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про протиправність дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів з підстав відсутності підприємства за місцезнаходженням.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що в касаційній скарзі скаржником не спростовані посилання суду апеляційної інстанції на відсутність в матеріалах справи довідок про відсутність позивача за місцезнаходженням від 13.10.2015 р. № 903, 30.10.2015 р. № 104, про які йдеться в листах про розірвання договорів в односторонньому порядку (а. с. 145 - 146).

Не є спірним між сторонами, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стало неподання та несвоєчасне подання податкових декларацій, а також несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄДРПН.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано скаржником, позивачем подана вказана звітність та зареєстровані податкові накладні, однак, в граничний строк податкові декларації податковим органом прийняті не були. Жодних доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової звітності,

податковий орган не надав. Оскільки дії Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо розірвання договорів про визнання електронних документів №300320152 від 30.03.2015 та №281020153 від 28.10.2015 є неправомірними, а платником податків виконано свій обов`язок щодо подачі податкової звітності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права при розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року у справі № 810/93/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко