ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 812/1309/16
адміністративне провадження № К/9901/53696/18, К/9901/58187/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 812/1309/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа - Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду (склад колегії суддів: Шембелян В. С., Борзаниця С. В., Смішлива Т. В.) від 14 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Геращенко І. В., Компанієць І. Д., Міронова Г. М.) від 15 травня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 05 вересня 2016 року № 3102-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 06 вересня 2016 року № 242-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції;
- допустити негайне виконання постанови у порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України в частині поновлення на посаді;
- стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 вересня 2016 року по час поновлення на посаді.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Управлінням СБУ у Луганській області 22 липня 2016 року протиправно, без наявності правових підстав було скасовано допуск до державної таємниці за формою 2, а ДФС України не надано правової оцінки обставинам скасування цього допуску та не проведено службове розслідування у відношенні ОСОБА_1 та не запропоновано інших посад не пов`язаних з державною таємницею ОСОБА_1 . Відтак, ДФС України в порушення норм пункту 64 Положення 114 в наказі про звільнення не вказано, за що ж саме ОСОБА_1 звільнено з займаної посади. Крім цього, звільнення відбулось під час перебування ОСОБА_1 у стані тимчасової непрацездатності.
3. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Управління Служби безпеки України в Луганській області.
4. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року частково задоволено адміністративний позов.
Скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 05 вересня 2016 року № 3102-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Скасовано пункт 1 наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 06 вересня 2016 року № 242-о.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, з 06 вересня 2016 року.
Допущено до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, з 06 вересня 2016 року.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2016 року по 14 листопада 2017 року у сумі 83 995, 08 гривен з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
Допущено до негайного виконання постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6180,28 гривен з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
Відмовлено у задоволенні вимог про визнання наказу Державної фіскальної служби України від 05 вересня 2016 року № 3102-о та пункту 1 наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 06 вересня 2016 року № 242-о протиправними.
5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року частково задоволено апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області.
Змінено постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року.
У абзаці шостому резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 812/1309/16 слова та цифри «у сумі 83 995 (вісімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 08 коп.» замінити словами та цифрами «у сумі у сумі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) грн. 16 коп.».
Абзац сьомий резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 812/1309/16 - виключити».
В іншій частині постанову суду першої інстанції - залишено без змін.
Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області судовий збір у розмірі 1474 грн.
6. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 12 червня 2018 року Головне управління ДФС у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
7. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - суддя-доповідач, Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.
8. 13 липня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області, в якому позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
9. 16 липня 2018 року до Верховного Суду від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях надійшли пояснення, в яких третя особа наводить порядок та обставини щодо надання/скасування допуску до державної таємниці та підтримує вимоги касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області.
10. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 03 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України, в якій відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
11. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - суддя-доповідач, Білоуса О. В., Данилевич Н. А.) від 12 вересня 2018 року, після усунення недоліків касаційної скарги, поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження, а також установлено строк для подання відзиву.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 756/0/78-20 від 07 травня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до свого провадження; закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України № 1634-о від 15 червня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції.
16. ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, яка згідно з номенклатурою посад працівників Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області, потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці.
17. Розпорядженням № 125д від 25 листопада 2015 року Управлінням Служби безпеки України в Луганській області ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці.
18. Починаючи з 01 грудня 2015 року, ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 01 грудня 2015 року № 10-ос «Про надання доступу до державної таємниці» надано з 01 грудня 2015 року доступ до державної таємниці із ступенем секретності «Цілком таємно» та «Таємно» за формою 2.
19. Розпорядженням УСБУ в Луганській області від 22 липня 2016 року № 57Д «Щодо скасування допуску до державної таємниці» на підставі п. 3 ч. 2 ст. 23 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну таємницю» та п. 80 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, скасовано допуск до державної таємниці за формою 2 ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Головного управління ДФС у Луганській області; підстава - висновок про скасування допуску до державної таємниці від 22 липня 2016 року № 26/8724.
20. Листом Управління СБУ в Луганській області від 22 липня 2016 року № 63/26/8725дск про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці повідомлено Державну фіскальну службу України.
21. Державною фіскальною службою України листом № 29285/7/99-99-04-02-01-17 від 31 серпня 2016 року «Про надання інформації» з Головного управління ДФС у Луганській області витребувано інформацію про перелік вакантних атестованих посад без необхідності оформлення допуску до державної таємниці.
22. У відповідь ГУ ДФС у Луганській області повідомило ДФС України листом № 980/8/12-32-04-01-09 від 31 серпня 2016 року про відсутність наявних вакантних посад за якими не передбачено наявність доступу до державної таємниці.
23. Наказом Державної фіскальної служби України від 05 вересня 2016 року № 3102-о полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-031431), першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, звільнено з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за п. 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 та статті 26 Закону України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ «Про державну таємницю».
24. Судами встановлено, що починаючи з 15 серпня 2016 року по 22 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності серія АГТ № 303760, АГТ № 303767, АГТ № 239909.
25. 25 жовтня 2016 року, після виходу з лікарняного, ОСОБА_1 ознайомився з наказом ДФС від 05 вересня 2016 року № 3102-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
26. На підставі п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 06 вересня 2016 року № 242-о наказано пунктом 1 вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений 05 вересня 2016 року з посади та податкової міліції у запас Збройних сил за пунктом 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР.
27. 20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримав лист Головного управління ДФС у Луганській області від 06 вересня 2016 року № 995/12-32-04-01-09, яким його повідомлено про звільнення зі служби за наказом ДФС від 05 вересня 2016 року № 3102-о.
28. Судами також встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі № 812/1306/16, розпорядження УСБУ в Луганській області від 22 липня 2016 року № 57Д «Щодо скасування допуску до державної таємниці» визнано протиправним та скасоване, встановлено відсутність в діях позивача порушення п. 34 Порядку № 939 та п. 3 ч. 2 ст. 23 Закону № 3855.
29. Вважаючи спірні накази відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
30. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що оскільки розпорядження СБУ 22 липня 2016 року № 57Д «Щодо скасування допуску до державної таємниці», яким скасовано допуск до державної таємниці ОСОБА_1 , визнано судом протиправним та скасовано, а спірні накази ДФС України та ГУ ДФС у Луганській області не містили інших підстав для звільнення, окрім скасування допуску до державної таємниці, відтак відсутні правові підстави для звільнення позивача.
31. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року по 13 листопада 2017 року перебував у трудових відносинах з Луганською територіальною організацією Партії Блок Петра Порошенка «Солідарність» та за час перебування у вказаних трудових відносинах ОСОБА_1 була нарахована сума заробітку (доходу) у загальному розмірі 82644,92 грн., згідно до довідки від 13 квітня 2018 року № 12, відтак судом першої інстанції допущено помилку в розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
32. Скаржники у своїх касаційних скаргах не погоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
33. Зокрема, скаржники зазначили, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України, оскільки він не регулює порядок прийняття та звільнення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та податкової міліції, у тому числі ст. 235 зазначеного Кодексу.
34. Також скаржниками зазначено, що судами не враховано, у рішенням суду у справі 812/1306/16 лише скасовано розпорядження СБУ про скасування допуску до державної таємниці позивачу, проте судом не поновлено скасований допуск. Скаржники вказають, що в матеріалах справи наявна інформація про повторне скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, відтак без поновлення допуску, позивач фактично не має можливості виконувати свої службові обов`язки, оскільки посада першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області передбачає наявність допуску до державної таємниці.
35. Крім цього, скаржники у касаційних скаргах здійснюють виклад обставин справи та надають їм відповідну оцінку, цитують норми матеріального та процесуального права, а також висловлюють свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про часткове задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
37. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
38. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначені Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення 114).
40. Відповідно до п. 62 Положення 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
41. Згідно п. 24 Положення 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.
42. Відповідно до п. 26 Положення 114 начальники та інші службові особи органів внутрішніх справ несуть персональну відповідальність за суворе дотримання вимог цього Положення та інших нормативних актів з питань проходження служби і роботи з кадрами. Порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню, а службові особи, з вини яких допущено таке порушення, притягаються до відповідальності в установленому законодавством порядку.
43. Відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855- ХІІ (далі - Закон № 3855), відповідно до ст.1 якого допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.
44. Згідно ст. 5 Закону №3855 забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
45. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 3855 допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
46. Статтею 23 Закону № 3855 передбачено, що допуск до державної таємниці не надається у разі: 1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією; 2)сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом; 3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці; 4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку; 5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України і Службою безпеки України.
У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі: 1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; 2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; 3) невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
47. За змістом ч. 2 ст. 26 Закону № 3855 скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
48. Відповідно до ст. 26 Закону №3855 громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.
49. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для видання спірного наказу ДФС від 05 вересня 2016 року № 3102-о став лист Управління Служби безпеки України в Луганській області від 22 липня 2016 року № 63/26/8725 дск про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, відповідно до розпорядження УСБУ в Луганській області від 22 липня 2016 року № 57Д.
50. Відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі № 812/1306/16 зазначене розпорядження УСБУ в Луганській області від 22 липня 2016 року № 57Д «Щодо скасування допуску до державної таємниці» визнано протиправним та скасоване, встановлено відсутність в діях позивача порушення п. 34 Порядку № 939 та п. 3 ч. 2 ст. 23 Закону № 3855.
51. Відтак, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що при розгляді цієї справи є обов`язковими для суду і не доказуються обставини, встановлені судом в адміністративній справі щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Управління Служби безпеки України в Луганській області від 22 липня 2016 року № 57Д «Щодо скасування допуску до державної таємниці» на підставі якого було звільнено ОСОБА_1 зі служби.
52. Оскільки спірні накази ДФС України та ГУ ДФС у Луганській області не містили інших підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади, окрім скасування йому допуску до державної таємниці, відтак суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для їх скасування.
53. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Доводи скаржника щодо повторного скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок первинного скасування позивачу допуску до державної таємниці, що відображено у спірному наказі ДФС № 3102-о від 05 вересня 2016 року.
54. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 не є спірною під час касаційного розгляду, а тому оцінці не підлягає.
55. Відтак, оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
56. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
57. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).
58. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про часткове задоволення позовних вимог.
59. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
60. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
61. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у незміненій частині у справі № 812/1309/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов