ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 812/1411/16

адміністративне провадження № К/9901/61086/18, К/9901/56358/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги

Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступник Головне управління ДПС у Луганській області) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (Суддя: Чиркін С.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (Судді: Ястребова Л.В., Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г.),

та Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (Суддя: Чиркін С.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року (Судді: Ястребова Л.В., Компанієць І.Д., Міронова Г.М.),

у справі № 812/1411/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби,

Головного управління ДФС у Луганській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління ДКС України у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

16 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - третя особа), в якому, враховуючи уточнення позовних вимог просило суд: визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні заяви Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4 274 159 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 4 274 159 грн (т. 1 а.с. 3-6, т. 6 а.с. 180-184, т. 7 а.с. 23-27, т.7 а.с. 124-126, 142-150, т. 8 а.с. 154-164).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, на Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач 1), залучено до участі у справі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС - відповідач 2) (т. 7 а.с. 47-48).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року залучено відповідача, Головне управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області - відповідач 3) (т. 8 а.с. 141-144).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилась у не вчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування Публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4 274 159 грн для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов`язано Головне управління ДФС у Луганській області провести камеральну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року з урахуванням наданих уточнюючих розрахунків до неї на суму 4 274 159 грн (т. 9 а.с. 237-247).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишено без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, залишено без змін (т. 10 а.с. 64-70).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишено без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року без змін (т. 10 а.с. 105-110).

Не погодившись з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, Головне управління ДФС у Луганській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилалось на неправомірність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи в частині зобов`язання відповідача провести камеральну перевірку, оскільки своєчасність, достовірність та повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів є предметом документальної перевірки. До того ж, скаржник посилався на те, що в судовому засіданні 04.04.2018 року представниками відповідачів підтверджувалось проведення камеральної перевірки усіх уточнюючих декларацій позивача та надавались витяги із аналітичної інформаційної системи внутрішнього користування «Податковий блок», що в сукупності свідчить про відсутність підстав для виконання скаржником рішення суду першої інстанції.

Додатково скаржник звернув увагу, що до 16 вересня 2016 року ПАТ «Луганськтепловоз» перебував на обліку в СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ ДФС, а у зв`язку з припиненням СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ ДФС, на виконання розпорядження Офісу великих платників ДФС від 08.09.2016 №47-р «Щодо передання платників податків» ПАТ «Луганськтепловоз» було передано на облік до Харківського управління. З 01.01.2018 року ПАТ «Луганськтепловоз» передано на облік до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, оскільки не включено до затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 року № 632 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» Реєстру великих платників податків на 2018 рік. Вважає, що протиправну бездіяльність припустила СДПІ з ОВП у м. Луганську та СДПІ з ОВП у м. Харкові, яке в подальшому реорганізоване в Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Крім цього, скаржник посилався на не дослідженні судами попередніх інстанцій, змістів листів Служби безпеки України, щодо виплат коштів з державного бюджету на користь ПАТ «Луганськтепловоз». До того ж, ГУ ДФС у Луганській області отримано від Головного управління СБУ лист від 29.06.2018 року № 78/3/25/3552 в якому повідомлено, що у квітні 2015 року ПАТ «Луганськтепловоз» здійснило формальну перереєстрацію на підконтрольну українській владі території без переміщення органів управління та виробничих потужностей підприємства. Таким чином кошти, стягнення яких за рахунок державного бюджету України вимагають посадові особи ПАТ «Луганськтепловоз» мають ознаки об`єкту кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 11 а.с. 1-4).

Крім цього, не погодившись з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року, Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вищенаведені судові рішення, в якій посилався на неврахуванні судами попередніх інстанцій, що у відповідності до п. 24 розділу VI Бюджетного кодексу України, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується КМУ здійснюється з урахуванням таких особливостей, зокрема, витрати державного бюджету, у тому числі в частині трансферів з державного бюджету місцевим бюджетам здійснюється після повернення територій під контроль державної влади. Крім цього, до Офісу великих платників податків ДФС надійшли листи Державної казначейської служби України від 28.10.2016 року, в яких зазначено, що Службою безпеки України (СБУ) тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз» через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганські області. Листами Служби безпеки України від 15.12.2015 року, від 25.02.2016 року від 01.08.2018 року, від 26.08.2016 року з грифом «Для службового користування», Казначейству повідомлено, що виробничі потужності ПАТ «Луганськтепловоз» залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, вказано провести перевірку цього підприємства і порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами щодо вказаного підприємства. Крім того, СБУ повідомлено, що відшкодування сум ПДВ ПАТ «Луганськтепловоз» може призвести до витрачання коштів на фінансування терористичної діяльності. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 11 а.с. 52-53).

Верховним Судом відкриті касаційні провадження у справі, об`єднані касаційні скарги в одне провадження, а також закінчено підготовку та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами (т. 11 а.с. 17-18, 76-77).

У відзиві на касаційні скарги ПАТ «Луганськтепловоз» зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими та безпідставними, отже останні не підлягають задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін (т. 11 а.с. 30-32, 84-89, 90-94).

Офіс великих платників податків ДФС (в особі Харківського управління Офісу ВПП) також надіслав на адресу суду 28.09.2018 року відзив на касаційну скаргу ГУ ДФС у Луганській області, в якому просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги ГУ ДФС у Луганській області, оскільки ПАТ «Луганськтепловоз» з 01.01.2018 року переведено на облік до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, а до повноважень ГУ ДФС у Луганській області покладено включення до реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування та його ведення (т. 11 а.с. 5).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 05763797, місцезнаходження юридичної особи: 93406, Луганська область, місто Севєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52Б, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань (т. 1, а.с. 8-9, 11-14). Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 057637912013, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Реєстру платників податку на додану вартість від 09.07.2015 за № 1528054500027 (т.1 а.с. 7).

Судами також встановлено, що до вересня 2016 року ПАТ «Луганськтепловоз» перебувало на обліку в СДПІ у м. Луганську, як платник податків. На виконання розпорядження Державної фіскальної служби України від 08.09.2016 № 47-р. ПАТ «Луганськтепловоз» з 16.09.2016 року переведено на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, про що позивача повідомлено вищевказаним контролюючим органом у листі від 14.09.2016 року № 373/10/28-09-01-36. В подальшому, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС реорганізовано у Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС на виконання постанови КМУ від 30.03.2016 року № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» (т. 6, а.с. 107-111).

З 01.12.2016 року і до 31.12.2017 року позивач перебував на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС (Харківське управління), а починаючи з 01.01.2018 року позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, на підставі того, що підприємство не було включено в Реєстр великих платників податків на 2018 рік, про що Офіс великих платників податків ДФС повідомив ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області листом № 156/7/28-10-50-03-08 від 04.01.2018 року (т. 8, а.с. 116).

З матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 квітня 2015 року позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів подано податкову декларацію з податку на додану вартість разом з розрахунком бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року в сумі 1 317 714 грн (т. 6, а.с. 185-188, 195-197).

У період з 27.05.2015 року по 29.05.2015 року СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності бюджетного відшкодування та нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за січень, лютий 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.2015 року № 15/19-0/05763797, з висновками, що в порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 74 038 грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1 472 637,00 грн; в порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ «Луганськтепловоз» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму ПДВ в розмірі 13 666 грн, завищено суми залишку від`ємного значення звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового) періоду завищена у сумі 74 038 грн (т. 1, а.с. 15-33).

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797, позивач звернувся до контролюючого органу із запереченнями (лист № 866-198), в якому, серед іншого, посилався на те, що у зв`язку з тим, що в ході перевірки виявлено порушення, пов`язані з відсутністю декларування податкових зобов`язань контрагентами ПАТ «Луганськтепловоз» і у підприємства була відсутня можливість перевірки даного факту, тому як податковий кредит за період, що перевірявся сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних у відповідності з вимогами законодавства, підприємством будуть подані уточнюючі розрахунки по зменшенню сум від`ємного значення між сумою податкового кредиту, сумою податкового зобов`язання і бюджетного відшкодування за перевіряємий період, а саме, за січень 2015 року на суму 74 038 грн (від`ємне значення); за лютий 2015 року на суму 74 038 (бюджетне відшкодування), 13 666 (від`ємне значення і бюджетне відшкодування). На підставі викладеного, просив скасувати висновки, викладені в акті перевірки від 08.06.2015 № 15/19-0/05763797 (т.1 а.с. 34-35).

Як встановлено судами, в подальшому, позивачем до податкового органу подано наступні уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість: від 15.05.2015, яким збільшено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 84068,00 грн, визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1401782 грн (т.1 а.с. 44-48, т. 6, а.с. 201-212); від 11.06.2015, яким зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 87 704 грн (т.1 а.с. 49-53, т. 6, а.с. 213-217).

Розглянувши заперечення позивача, СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів листом від 16.06.2015 року за № 1659-10/28-08-19 змінено висновки акту перевірки, яким зменшено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2015 року на загальну суму ПДВ в розмірі 87 704 грн; загальна сума становить 1 230 010 грн (т. 1 а.с. 36-39).

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, в подальшому позивачем до податкового органу подано наступні уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (за лютий 2015), в яких визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, а саме: від 13.08.2015 року - 1401782 грн (т. 6, а.с. 237-241); - від 21.09.2015 року - 1435024 грн (т. 6, а.с. 249-253); - від 08.10.2015 року - 1 062 291 грн (т. 6, а.с. 260-264); - від 18.11.2015 року - 1 065 848 грн (т. 6, а.с. 271-275); - від 18.12.2015 року - 1 066 058 грн (т. 6, а.с. 281-285).

За висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи уточнення позовних вимог, остаточна сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2015 року складає 4 274 159 грн (т. 8 а.с. 154-164).

Під час розгляду справи судами встановлено, що контролюючим органом відомостей щодо перевірки розрахунків від 21.09.2015 № 9194839905, 08.10.2015 № 9210162604, від 18.11.2015, від 18.12.2015 № 9256195488 до суду не надано, отже сума бюджетного відшкодування заявлена позивачем до відшкодування за лютий 2015 року в сумі 4274159,00 грн в повному обсязі не узгоджена.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби припустився протиправної бездіяльності, що втілилась у не вчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» бюджетного відшкодування за лютий 2015 року на суму 4 274 159 грн для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Оскільки підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування є обов`язком контролюючого органу, який не був виконаний, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність можливості встановити, чи виконані позивачем приписи законодавства щодо такого нарахування, а тому належним способом захисту порушеного права позивача за висновками судів попередніх інстанцій є саме зобов`язання Головне управління ДФС у Луганській області провести камеральну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року у сумі 4 274 159 грн. До того ж, суди дійшли висновку, що листи Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016, надіслані до Державної казначейської служби України, а також лист Державної казначейської Служби України від 28.10.2016 року №1208/239/18027 є інформаційними повідомленнями, носять роз`яснювальний характер для казначейської служби щодо здійснення безпосереднього бюджетного відшкодування, відтак, і роз`яснювальний характер для Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Отже, не позбавляють права контролюючий орган вчинити дії щодо проведення камеральної перевірки з метою підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року у сумі 4 274 159 грн. Крім цього, за наслідками апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції відхилив посилання ГУ ДФС у Луганській області на необхідність проведення саме документальної перевірки, оскільки за висновком суду апеляційної інстанції, спочатку податковий орган повинен перевірити правильність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування за лютий 2015 року в рамках камеральної перевірки, передбаченої Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї статті визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пунктів 200.10, 200.11, 200.12. статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки .

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За положеннями пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначався Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 39 від 17.01.2011 (далі - Порядок № 39), у відповідності до якого, у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Відтак, обов`язковою умовою для складання висновку податковим органом та надіслання його до казначейської служби з метою відшкодування податку на додану вартість є підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 812/166/17 (адміністративне провадження № К/9901/933/19), але не виключно.

При цьому судами встановлено, що станом на час розгляду справи, 21.12.2016 року Верховною радою України прийнято Закон України № 1797-VII від «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII), яким змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування

Так, згідно підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно п. 200.7.2 ст. 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (п ґ) п. 200.12 ст. 200 ПК України). У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Пункт 200.15 ст. 200 ПК України передбачає, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Як вже зазначалось вище, загальна сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за доводами позивача, враховуючи подані уточнюючі розрахунки складає 4 274 159 грн, однак, за висновками судів попередніх інстанцій, контролюючим органом не перевірено достовірність нарахування Товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року, враховуючи подані уточнюючі розрахунки від 13.08.2015 року - 1401782 грн (т. 6, а.с. 237-241); - від 21.09.2015 року - 1435024 грн (т. 6, а.с. 249-253); - від 08.10.2015 року - 1 062 291 грн (т. 6, а.с. 260-264); - від 18.11.2015 року - 1 065 848 грн (т. 6, а.с. 271-275); - від 18.12.2015 року - 1 066 058 грн (т. 6, а.с. 281-285), що за висновками судів попередніх інстанцій унеможливлює включення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування без підтвердження достовірності нарахування платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів касаційної інстанції в даному випадку вважає за необхідне звернути увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 відмічено неможливість отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, враховуючи відсутність реального механізму, зокрема, шляхом внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про допущену бездіяльність контролюючого органу щодо не перевірки достовірності нарахування Товариством суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року, враховуючи надані уточнюючі розрахунки, тому суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм матеріального та процесуального права, обравши належний спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом зобов`язання Головне управління ДФС у Луганській області, яке у відповідності до пунктів 45, 59 пункту 4 Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503 (т. 8 а.с. 128-140) здійснює контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість та вносить її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, провести камеральну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року у сумі 4 274 159,00 грн у відповідності до вимог ПК України.

Враховуючи викладене, доводи ГУ ДФС у Луганській області про те, що в даному випадку, слід провести документальну позапланову невиїзну перевірку, а не камеральну перевірку, оскільки строк її проведення закінчився, судами попередніх інстанцій вірно відхилені, оскільки правильність нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, враховуючи уточнюючі розрахунки не перевірена в рамках камеральної перевірки. До того ж, доводами касаційної скарги ГУ ДФС у Луганській області не спростовані висновки суду апеляційної інстанції, що проведення камеральної перевірки з метою підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування є вказівкою на спосіб відновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Додаткові посилання ГУ ДФС у Луганській області в касаційній скарзі на те, що камеральна перевірка всіх уточнюючих декларацій позивача була проведена, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки матеріали справи не містять підтверджуючих відомостей в розрізі заявлених доводів контролюючого органу. До того ж, як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових пояснень від 04.04.2018 року, ГУ ДФС у Луганській області повідомлено суд, що заявлена до відшкодування в розмірі 4 274 159 грн була виведена після подання ще шістьох уточнюючих розрахунків, а інформація про проведення перевірки правильності нарахування кількісних показників уточнюючих розрахунків, поданих після 12.06.2015 року відсутня (т. 8 а.с. 224).

Крім цього, наявна в матеріалах справи довідка, у формі висновку про результати камеральної перевірки даних ПАТ «Луганськтепловоз» стосовно правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, складена 07.07.2015 року (т. 9 а.с. 196-199), що навпаки підтверджує висновки судів попередніх інстанцій про відсутність відомостей щодо проведення контролюючим органом перевірки уточнюючих розрахунків від 21.09.2015 № 9194839905, 08.10.2015 № 9210162604, від 18.11.2015, від 18.12.2015 № 9256195488 в розрізі визначеної суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року в сумі 4 274 159 грн, та неузгодженість останньої.

При цьому доводи ГУ ДФС у Луганській області в касаційній скарзі з приводу того, що протиправну бездіяльність припустила СДПІ з ОВП у м. Луганську та СДПІ з ОВП у м. Харкові, колегією суддів відхиляються, оскільки по-перше, скаржником самостійно зазначено, що вказані органи в подальшому реорганізовані в Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, бездіяльність якого визнана неправомірною судом першої інстанції (з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції). А по-друге, задоволені в цій частині позовні вимоги жодним чином не впливають на права та інтереси ГУ ДФС у Луганській області, та не є предметом касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС.

Щодо доводів Офісу ВПП ДФС та ГУ ДФС про необхідність врахування листів Служби безпеки України та Державної казначейської служби стосовно зупинення операцій з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз», колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в листі Державної казначейської служби України від 28.10.2016 року №1208/239/18027 «щодо відшкодування ПДВ» (т. 7 а.с. 66, 78), зазначено, що Службою безпеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз» через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних територій Луганської області, а в листах Служби безпеки України від 15.12.2015 року, від 25.02.2016 року від 01.08.2018 року, від 26.08.2016 року повідомлено, що відшкодування сум ПДВ ПАТ «Луганськтепловоз» може призвести до витрачання коштів на фінансування терористичної діяльності.

Так, відповідно до статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» № 2229-XII від 25.03.1992 у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Отже, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій за участі юридичних осіб.

Однак, колегія суддів відхиляє посилання скаржників на листи СБУ та ДКС України, як на підставу для неправомірності висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, оскільки, як вірно встановлено судами, достовірність та правильність визначення суми бюджетного відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» за лютий 2015 року, враховуючи уточнюючі розрахунки не перевірена контролюючим органом за результатами камеральної перевірки, а тому питання зупинення операцій з бюджетними коштами з повідомлених скаржниками підстав, є передчасним в межах даної справи.

Отже, доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права, тому касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступник Головне управління ДПС у Луганській області) та Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 812/1411/16, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.П. Юрченко В.В. Хохуляк