ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 812/1484/17

касаційне провадження № К/9901/56122/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 (суддя Кисельова Є.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді - Гаврищук Т.Г., Шишов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі по тексту - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 30.08.2017 №0002214001, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені в акті та протоколі про адміністративне правопорушення факти щодо порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) не відповідають дійсності, оскільки, продаж підакцизного товару не здійснювався, підприємницькою діяльністю на час проведення перевірки та складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), не займалася, а лише допомагала своєму чоловікові в підготовці торгового місця, що буде використовуватися ним у роздрібній торгівлі з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, після отримання відповідної ліцензії, відтак, оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 30.08.2017 №0002214001.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходи з того, що фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення норм Закону №481/95-ВР можуть бути застосовані лише до суб`єктів господарювання, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та лише після внесення вказаних відомостей до реєстру, фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця), водночас, позивач на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не була суб`єктом господарювання, відтак до позивача не можуть бути застосовані фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення норм Закону №481/95-ВР.

Відповідач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій, що платник податків продовжує перебувати на обліку в контролюючого органу, картки особового рахунку платника не закриті, незважаючи на припинення підприємницької діяльності позивача. Зазначає про неврахування судами статті 65 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань і застосування санкцій за їх невиконання. Зауважує про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі №6-125цс13. Наполягає на правомірності застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням фінансової санкції у вигляді штрафу за порушення вимог Закону №481/95-ВР.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 29.11.2023.

Відповідачем 22.03.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача у справі - Головне управління ДФС у Луганській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Луганській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44082150).

Переглянув рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач була фізичною особою-підприємцем, 17.12.2014 припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем на підставі власного рішення, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №23820060005020693.

Станом на 17.12.2014 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 не знято з обліку в контролюючому органі у зв`язку з наявним податковим боргом (єдиний податок з фізичних осіб).

28.07.2017 о 10:30 год. заступником начальника відділу ОУЗ та ОТЗ АТО ДФС у Луганській області Шараєвським С.А. складено протокол про адміністративне правопорушення від 28.07.2017 № 37, в якому зазначено, що громадянка ОСОБА_1 на ринку КП «Щастинський продторг», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , на торговому місці №39, здійснювала підприємницьку діяльність, а саме: торгівлю продуктами харчування з метою отримання прибутку, без оформлення на те відповідних дозвільних документів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

Ліцензії на продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів на час проведення фактичної перевірки позивач не мав.

На підставі вказаного протоколу про адміністративне правопорушення контролюючим органом прийнято податкове-повідомлення-рішення від 30.08.2017 №0002214001, яким до позивача відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 17000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії.

З наданих Новоайдарським районним судом Луганської області матеріалів справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 164 КУпАП, складених відносно ОСОБА_1 , встановлено, що під час складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 28.07.2017 №373, ОСОБА_1 надала пояснення, в яких зазначено, що здійснювала торгівлю харчовими продуктами, раніше була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, проте в подальшому припинила підприємницьку діяльність. На торговому місці № 39, зберігала алкогольні напої.

Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 01.09.2017 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, оскільки позивач не зареєстрована як суб`єкт господарювання та в діях відсутня ознака систематичності здійснення підприємницької діяльності, тому при відсутності факту реєстрації як суб`єкту господарювання, настає відповідальність, передбачена статтею 164 КУпАП.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів (підпункт 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

За правилами підпунктів 20.1.19, 20.1.41 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи доходів і зборів уповноважено застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на них, а також складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Пунктом другим частиною другою статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон №481/95-ВР.

Приписами частини першої статті 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З аналізу наведених норм вбачається, що суб`єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Підприємництво - це, зокрема, безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності, що набувають або позбавляються статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію/припинення реєстрації підприємницької діяльності цією фізичною особою, та лише до суб`єктів господарювання можуть застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення норм Закону №481/95-ВР.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення норм Закону № 481/95-ВР можуть бути застосовані лише до суб`єктів господарювання, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та лише після внесення вказаних відомостей до реєстру, фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця).

Оскільки, як встановлено судами, державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено за власним рішенням позивача, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, з 17.12.2014 позивач позбавлений статусу фізичної особи-підприємця та на час прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не була суб`єктом господарювання, колегія суддів погоджується з висновками судів про неможливість застосування до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу за порушення вимог Закону №481/95-ВР.

Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника про те, що позивач є фізичною особою-підприємцем до того часу, поки позивачем не буде погашено податковий борг та не знято з обліку в податковому органі, оскільки, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» чітко визначено порядок набуття, припинення статусу фізичної особи-підприємця. Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено з 17.12.2014 та саме з цієї дати позивач позбавлений статусу підприємця, а наявність податкового боргу, що рахується за позивачем, не впливає на припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця. Питання повного погашення податкового боргу та зняття з обліку в податковому органі має бути вирішено у відповідності до вимог ПК України, яким визначено відповідний порядок.

Посиланням відповідача на висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13 судами надано відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції та зазначає, що правовий висновок у вказаній справі не пов`язаний з фактичними обставинами в цій справі.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно встановлення фактичних обставин у справі, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Луганській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Луганській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44082150).

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк