ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа №812/2070/17

адміністративне провадження № К/9901/22975/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №812/2070/17

за позовом ОСОБА_1

до Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області

про зобов`язання нарахувати та виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року

(головуючий суддя Ястребова Л.В., судді Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у грудні 2017 року звернувся до суду з позовом, в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 7 листопада 2015 року до 20 січня 2016 року в сумі: 11554,06 грн, які перерахувати позивачу на картковий рахунок АТ «Ощадбанк».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 22 липня 2014 року до 30 вересня 2014 року, з 1 жовтня 2014 року до 7 листопада 2015 року, та з 7 листопада 2015 року до 20 липня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції (далі «АТО»), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. Вважає, що оскільки Національна поліція України є правоохоронним органом, то на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» йому мала виплачуватись винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 7 листопада 2015 року до 20 січня 2016 року за розрахунком позивача складає: 11554,06 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що наказами першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 13 грудня 2014 року №98, від 25 червня 2015 року №176, від 17 листопада 2015 року №321, від 7 грудня 2015 року №341, від 13 серпня 2016 року №226дск та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18 серпня 2016 року №А-5339 підтверджується, що позивач в період з 7 листопада 2015 року до 20 липня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Луганській області, яке є правоохоронним органом. Тому, винагорода за участь в антитерористичної операції позивачу повинна була виплачуватися за спірний період, а саме: з 7 листопада 2015 року до 20 січня 2016 року.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 18 серпня 2020 року скасував рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року та відмовив у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 2 лютого 2015 року №49, військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Однак, докази на підтвердження фактичної участі позивача в проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року №158 встановлено виплату грошової винагороди, в матеріалах справи відсутні.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що виконання позивачем службових обов`язків у містах, які належать до зони проведення АТО, не свідчить про виконання ним конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не встановив доказів на підтвердження фактичної участі позивача в проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року №158 встановлено виплату грошової винагороди.

Також зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 серпня 2020 року в справі №812/306/17, у якій Верховний Суд зазначив, що наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 19 грудня 2015 року №353, від 2 липня 2016 року №184дск та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 2 березня 2017 року №201/111/22-2017 підтверджується, що позивач в період, зокрема, з 7 листопада 2015 року до 24 червня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Луганській області, яке є правоохоронним органом. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, адже Національна поліція є правоохоронним органом, а позивач проходив у спірний період службу саме в національній поліції, тому на нього розповсюджується дія Постанови №24. У зв`язку з цим, позивач має право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в Антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу повністю погоджуються з оскаржуваним судовим рішенням і викладеними в ньому мотивами, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до посвідчення, виданого Головним управлінням МВС України у Луганській області від 6 листопада 2015 року серії МВ №027836, позивач є учасником бойових дій.

Згідно з довідкою Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганські області від 20 грудня 2017 року №36277/111/34-2017 та довідок від 23 січня 2018 року №№ 2223/111/34-2018, 2224/111/34-2018 позивач у період з 7 листопада 2015 року до 20 липня 2016 року проходив службу на посаді старшого слідчого Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (т.1, а.с. 11, 49,50).

Відповідно до довідки про грошове забезпечення за видами доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 8 лютого 2018 року №223/111/22-2018 позивачу за період з 7 листопада 2015 року до 31 січня 2016 року нараховано грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року в сумі 3936,00 грн;

- за грудень 2015 року в сумі 4920,00 грн;

- за січень 2016 року в сумі 4920,00 грн.

Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з довідкою від 8 лютого 2018 року №223/111/22-2018 за спірний період позивачу не нараховувалась (т.1, а.с.70).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому винагороди за безпосередню участь в АТО, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Міністерство внутрішніх справ України спільно з Національною поліцією організовує боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції Національної поліції; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Статтею 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що при проведенні Антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв`язку із проведенням Антитерористичної операції, здійснюються згідно із законодавством. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року №158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби, починаючи з 1 травня 2014 року, виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі «Постанова №24»; втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18) в особливий період або під час проведення Антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Відповідно до пункту 2 Постанови №24 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Пунктом 3 Постанови №24 затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

Відповідно до пункту 6 цієї Постанови визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року №158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (Офіційний вісник України, 2014 року, №46, стаття 1211), у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Наказом Міністерства оборони України від 2 лютого 2015 року №49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 10 лютого 2016 року №66) затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи Антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі «Порядок №49»; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 розділу І Порядку №49 встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку №49 виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року №24.

Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки), бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання, запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов:

залучені до проведення АТО;

перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України);

перебувають у районі проведення АТО.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права Верховний Суд зауважує таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 18 серпня 2016 року №А-5339 позивач брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 22 липня 2014 року до 30 вересня 2014 року, з 1 жовтня 2014 року до 7 листопада 2015 року, з 7 листопада 2015 року до 20 липня 2016 року (т.1, а.с.10).

Вказана довідка видана на підставі наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13 грудня 2014 року №98, від 25 червня 2015 року №176, від 17 листопада 2015 року №321, від 7 грудня 2015 року №341, від 13 серпня 2016 року №226дск.

Згідно з витягами наведених наказів позивач вважається таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань (наказ від 13 грудня 2014 року №98), прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (наказ від 25 червня 2015 року №176), вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення (наказ від 17 листопада 2015 року №321), прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (наказ від 7 грудня 2015 року №341), вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення (наказ від 13 серпня 2016 року №226).

Водночас аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що винагорода за безпосередню участь в Антитерористичній операції виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів Антитерористичної операції, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні Антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу Антитерористичної операції), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. У подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головне управління Національної поліції в Луганській області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні Антитерористичної операції.

Отже, однією з обов`язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в Антитерористичній операції є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу Антитерористичної операції. Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу Антитерористичній операції.

Матеріалами справи не підтверджено перебування позивача в підпорядкуванні керівництва штабу Антитерористичної операції в спірний в цій справі період часу з виконанням певних завдань, за які останньому могла б бути нарахована та виплачена винагорода за участь у проведенні Антитерористичної операції.

Ураховуючи відсутність цих доказів, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків на територіях, які відносяться до зони проведення Антитерористичної операції, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні Антитерористичної операції, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2020 року у справі №812/1511/17, від 28 травня 2020 року у справі №360/3196/19, від 29 травня 2020 року у справі №360/2138/19, від 9 липня 2020 року у справі №812/1008/17, від 11 серпня 2020 року у справі №360/5181/19, від 24 вересня 2020 року у справі №1240/2008/18, від 17 березня 2021 року у справі №360/1790/19, від 26 травня 2021 року у справі №812/1667/17, від 17 червня 2021 року у справі №420/5841/18. Підстав для відступу від зазначеної правової позиції під час розгляду цієї справи Суд не вбачає.

Щодо аргументу позивача в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права в подібних правовідносинах без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 серпня 2020 року в справі №812/306/17, то Суд зазначає, що в справі, на яку посилається скаржник, були інші умови застосування правових норм у спірних правовідносинах, порівняно з правовідносинами сторін у справі, яка розглядається.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, у справі №812/306/17 судами вирішувалось питання, чи поширюються відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 на поліцейських. Натомість, в справі, яка розглядається, спірним питанням є наявність підстав для стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 7 листопада 2015 року до 20 січня 2016 року, зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24.

Верховний Суд вважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами й оцінкою доказів. Аналіз висновку суду апеляційної інстанції в цій справі й у наведеному скаржником судовому рішенні Верховного Суду свідчить про те, що вони сформовані у справах, які розглянуті за різними підставами позовний вимог, тобто правовідносини у цих справах не є подібними.

За таких обставин, аргумент позивача про те, що оскаржуване судове рішення в цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду в згаданій справі, Верховний Суд відхиляє.

Розглянувши доводи касаційної скарги, Верховний Суд не встановив підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року в справі №812/2070/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Н.М.Мартинюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов,

СуддіВерховного Суду