ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №812/226/18
адміністративне провадження №К/9901/52703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 812/226/18
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, постановлену у складі судді: Чернявської Т.В.,
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, постановлену у складі колегії суддів: Блохіна А.А., Василенко Л.А., Сухарька М.Г.,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ у Луганській області), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСАУ у Луганській області щодо ненарахування та невиплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за жовтень 2017 року виходячи з розміру посадового окладу у 32000,00 гривень;
- зобов`язати ТУ ДСАУ у Луганській області здійснити донарахування та виплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 . суддівської винагороди за жовтень 2017 року виходячи з посадового окладу у 32000,00 гривень, з урахування раніше сплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно довідки ТУ ДСАУ у Луганській області від 14.12.2017 суддівську винагороду позивачу за жовтень 2017 року було нараховано, виходячи з розміру посадового окладу у 16000,00 грн. Згідно з листом від 14.12.2017 2089/17 відповідач здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу з січня 2017 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 грн, на підставі положень чинного законодавства та роз`яснень Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів, а саме: пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»; пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1744-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»; листа Державної судової адміністрації України від 20.03.2017 № 11-2306/17 «Про оплату праці». Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди за жовтень 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу у 32000,00 грн, та вважає цю бездіяльність відповідача протиправною.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, відмовлено задоволені позовних вимог.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при виплаті позивачу суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16 000,00 грн, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн, визначеної пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України", а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України "Про судоустрій та статус суддів".
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем не подано, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Указом Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 ОСОБА_1 відповідно до статті 127 та частини першої статті 128 Конституції України призначено строком на п`ять років на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області.
Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС позивачу наказано приступити до виконання обов`язків судді Рубіжанського міського суду Луганської області з окладом згідно штатного розпису з 01.10.2012.
Згідно з штатним розписом Рубіжанського міського суду Луганської області на 2017 рік посадовий оклад судді складає 16000,00 гривень.
Згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 14.12.2017 № 2087/17х суддівська винагорода нарахована позивачу, виходячи з посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, у розмірі 16000,00 грн
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно із частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до пункту 22 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).
Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд звертає увагу, що 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивач не проходила кваліфікаційне оцінювання у відповідності до вимог законодавства.
Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII, в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.
Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачами приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VI, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
З цього приводу слід зазначити, що наведена норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.
За таких обставин, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.
Водночас цим пунктом законодавець передбачив таке: "До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень".
Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити правовий висновок, що законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 гривень.
Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 (справа №820/1853/17) та від 07.02.2018 (справа №825/933/17).
За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в задоволенні позову слід відмовити.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач: В.М. Бевзенко
Судді: М.І. Смокович
Н.В. Шевцова