ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа №812/491/17
адміністративне провадження №К/9901/34414/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 812/491/17
за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2017, ухвалену у складі головуючого судді Смішливої Т.В. та
ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Арабей Т.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 29.03.2017 ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання для ознайомлення матеріалів позапланової перевірки за заявою його представника - Черненко Є.О., який діяв на підставі нотаріально завіреної довіреності від 28.02.2017, зареєстрованої в реєстрі за № 579 з підстави неналежного оформлення представництва.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 03.03.2016 через свого представника Черненка Є.О. звернувся із заявою до відповідача з метою ознайомитись з матеріалами позапланової перевірки відносно ФОП ОСОБА_1 . Однак відповідач відмовився надавати матеріали перевірки його представнику, посилаючись на те, що з матеріалами позапланової перевірки має право ознайомлюватись лише ФОП ОСОБА_1 особисто або уповноважена ним особа, у тому числі представник за довіреністю, однак Черненко Є.О. є представником фізичної особи ОСОБА_1 а не ФОП ОСОБА_1 відповідно до наданої довіреності. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними у зв`язку з чим просив задовольнити адміністративний позов.
2. Луганський окружний адміністративний суд постановою від 31.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, задовольнив позовні вимоги.
3. 11.07.2017 ГУ Держпраці звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 у справі № 812/491/17, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.09.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.06.2019 № 751/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
9. Протоколом розподілу справи від 18.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г..
10. Ухвалою судді Верховного Суду від 19.06.2019 прийнято зазначені касаційні скарги до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Суди встановили, що ФОП ОСОБА_1, зареєстрований 17.03.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Черненко Є.О., як представник ОСОБА_1 , звернувся до ГУ Держпраці із заявою від 03.03.2017 про ознайомлення із матеріалами позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 , проведеної у листопаді 2016 року, надавши при цьому довіреність від 28.02.2017, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує Черненка Є.О. представляти його інтереси у всіх державних органах. Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Лисичанськаго міського нотаріального округу Луганської області Кравченко В.О., зареєстрована у реєстрі за № 579.
Також суди встановили, що 28.02.2017 нотаріально оформленою довіреністю ОСОБА_1 уповноважив Черненка Є.О. представляти його інтереси та проводити усі його справи в усіх державних та інших організаціях, установах та підприємствах України незалежно від форм власності та підпорядкування, в органах державної виконавчої служби, правоохоронних органах усіх рівнів, органах поліції, прокуратури, Служби безпеки України, у будь-яких судових установах та інстанціях України, у судах загальної юрисдикції, місцевих господарських, окружних адміністративних судах всіх рівнів, апеляційних, у вищому спеціалізованому суді України та Верховному Суді України.
Листом від 15.03.2017 № 01-15/823 ГУ Держпраці відмовило у надані матеріалів позапланової перевірки представнику позивача Черненку Є.О., посилаючись на неналежно оформлену довіреність, а саме на те, що довіреність видано фізичною особою ОСОБА_1, а перевірку проведено стосовно ФОП ОСОБА_1, а тому його інтереси може представляти лише особа, уповноважена на це довіреністю, виданою саме ФОП.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що дії ГУ Держпраці щодо ненадання для ознайомлення матеріалів перевірки представнику ОСОБА_1 - Черненку Є.О., який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 28.02.2017 є протиправними, оскільки право на заняття підприємництвом входить до складових прав, якими володіє фізична особа, а надані повноваження представнику Черненку Є.О. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 включають право такого представництва і як суб`єкта підприємницької діяльності.
13. Касаційна скарга ГУ Держпраці мотивована, зокрема тим, що у довіреності від 28.02.2017 від фізичної особи ОСОБА_1 останнім не надано своєму представнику будь-якого повноваження стосовно здійснення ним представництва його інтересів саме як ФОП, тобто суб`єкта господарювання. Тобто, представництво оформлено неналежним чином.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Спірним питанням в даній справі є правомірність відмови відповідача у наданні для ознайомлення матеріалів позапланової перевірки представнику позивача.
17. Відповідно до частини першої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
18. Згідно із частинами першою та другою статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
19. Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
20. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частини перша та третя статті 244 ЦК України).
21. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
22. У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
23. За правилами частин другої та четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження та припиняється в момент її смерті.
24. У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
25. Частиною першою та другою статті 50 ЦК України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
26. Тобто, право на здійснення підприємницької діяльності, є одним із прав та видів діяльності фізичних осіб.
27. З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
28. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
29. Враховуючи вищевикладене, виходячи з аналізу даних норм права, колегія суддів зазначає, що будь-яку діяльність фізична особа чи фізична особа - підприємець може здійснювати як особисто, так і через представника, повноваження якому надані у встановленому законодавством порядку і підтверджені належним чином, зокрема, шляхом видання довіреності.
30. З урахуванням наведеного, а також встановлених у справі фактичних обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що довіреність від 28.02.2017 охоплює представництво інтересів ОСОБА_1 як фізичної особи і як суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки обсяг повноважень на представництво його інтересів та прав як фізичної особи є значно ширшим, як суб`єкта підприємницької діяльності.
31. Колегія суддів наголошує, що право на заняття підприємництвом входить до складових прав, якими володіє фізична особа, а надані повноваження представнику Черненку Є.О. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 включає право такого представництва і як суб`єкта підприємницької діяльності.
32. Відтак, фізична особа чи ФОП може брати участь у подібних відносинах як безпосередньо, так і через представника, повноваження якого повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
33. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що представництво оформлено неналежним чином, довіреність видана неналежним довірителем, а саме фізичною особою, а не ФОП.
34. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
35. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
36. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи відповідача відхилено.
37. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 у справі № 812/491/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Т.Г. Стрелець ,
Судді Верховного Суду