ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 812/936/15

касаційне провадження № К/9901/37667/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області (далі - Інспекція) на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 (суддя Гаврищук Т.Г.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (далі - Товариство) про надання дозволу на погашення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 02.02.2016 у задоволенні позову відмовив повністю.

Інспекція оскаржила це рішення до Донецького апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.03.2016 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме - відсутності документа про сплату судового збору, а ухвалою від 07.04.2016 - апеляційну скаргу Інспекції повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

30.01.2017 Інспекція вдруге звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.02.2017 апеляційну скаргу Інспекції залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору у визначеному Законом порядку та розмірі, та надав Інспекції строк чотирнадцять робочих днів для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії цієї ухвали.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №8430105731942 ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була отримана Інспекцією 14.02.2017.

Згідно довідки Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2017 про відсутність даних у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору по справі № 812/936/15 судовий збір у сумі 5359,20 від Інспекції не надходив.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.03.2017 повернув апеляційну скаргу Інспекції на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекцією не були усунуті недоліки апеляційної скарги, а саме - не надано документ про сплату судового збору у визначеному Законом порядку та розмірі.

В свою чергу, Інспекція оскаржила ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.03.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції вимогам Закону України «Про судовий збір», зокрема, вважає, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано положення статті 4 наведеного Закону та не правильно визначено суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду, виходячи із ставки для позову майнового характеру, оскільки категорія позовів про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є позовами немайнового характеру, з огляду на те, що у них не зазначається ціна позову та підставою для їх подання є неможливість виконання первинної постанови про стягнення грошових коштів.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 07.09.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Як вбачається з ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 про залишення позовної заяви Інспекції без руху, недоліком позовної заяви суд визначив те, що позивач не додав до апеляційної скарги документа про сплату судового збору у визначеному Законом розмірі та порядку. При цьому, вказуючи розмір судового збору, який скаржнику необхідно сплатити за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із ставки, встановленої для адміністративного позову майнового характеру.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за подання до адміністративного суду, зокрема, апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Положеннями підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень ставка судового збору1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекція звернулась до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу Товариства за рахунок майна Товариства, що перебуває у податковій заставі. При цьому, в обґрунтування позовних вимог послалася на наявність постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 у справі № 820/1724/15 про стягнення із Товариства податкової заборгованості із плати за мелю у сумі 2551288,90 грн., а також на повернення інкасових доручень без виконання у зв`язку з відсутністю коштів.

Відповідно до підпункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, звернення Інспекцією до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що позов про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є позовом немайнового характеру, з огляду на те, що підставою для його подання є неможливість виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Проте, неправильно визначивши характер позову, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з підстав несплати Інспекцією судового збору за подання апеляційної скарги, виходячи зі ставки, встановленої для адміністративного позову майнового характеру.

За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає задоволенню, а ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2016 підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.02.2016 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова