ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2020 року

Київ

справа №813/1430/15

касаційне провадження №К/9901/27543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді: Левицька Н.Г., Хобор Р.Б.) у справі № 813/1430/15 (876/5308/15) за позовом Приватного підприємства «Євротерм-Львів» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Євротерм-Львів» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2015 № 0000372201 та № 000038220.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2015 закрив провадження у справі №813/1430/15 (876/5309/15) в частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.03.2015 №0000382201 та №0000372201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 381860,00 грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27.04.2015 позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000372201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 11521801,00 грн., в тому числі: в сумі 9217441,00 грн. основного платежу та 2304360,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд 26.10.2015 постановив дві ухвали, якими залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 без змін.

Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: підпунктів 1.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пунктів 137.4, 137.10 статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), стеттей 11 69 71 86 138 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на неповному з`ясуванні обставин справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Євротерм-Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 23.02.2015 № 152/13-50-22-02-17/33532913.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства податковим органом 20.03.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000372201, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 11903661,00 грн., в тому числі: в сумі 9522929,00 грн. за основним платежем та в сумі 2380732,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000382201, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 106624,00 грн, в тому числі: в сумі 85299,00 грн. за основним платежем та в сумі 21325 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що між Приватним підприємством «Євротерм-Львів» та Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області досягнуто примирення в частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.03.2015 № 0000382201 та № 0000372201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 381860,00 грн., у зв`язку з чим провадження в цій частині вимог було закрито ухвалою Львівського окружний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015.

Так, судами встановлено, що між позивачем та податковим органом не було досягнуто податкового компромісу в частині позовних вимог про оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 № 0000372201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 11521801,00 грн., в тому числі: в сумі 9217441,00 грн. за основним платежем та в сумі 2304360,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Саме вищезазначена частина позовних вимог була предметом дослідження судів попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень - постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015.

Так, підставою для визначення нарахувань податковим повідомленням-рішенням від 20.03.2015 № 0000372201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 11521801,00 грн., в тому числі: в сумі 9217441,00 грн. за основним платежем та в сумі 2304360,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, в сумі 45863047,00 грн.

Згідно з висновками податкового органу позивач на підставі усної домовленості здійснював продаж товару (водопровідних мереж, систем опалення (котли, бойлери, батареї) та кондиціонування, матеріалів для їх монтажу) невстановленим фізичним особам, у зв`язку з чим кошти, отримані Приватним підприємством «Євротерм-Львів» від таких осіб, є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та підлягають включенню до складу інших доходів в порядку, передбаченому підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України. Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що вибуття товару з балансу Приватного підприємства «Євротерм-Львів» оформлене накладними на реалізацію, які не мають юридичної сили, як такі, що не відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: в них відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, відповідач посилається на те, що товар передано невстановленим особам без компенсації їх вартості у зв`язку з відсутністю будь-яких договорів про умови їх повернення, а тому вартість таких товарів зайво віднесена позивачем до складу доходів від операційної діяльності.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому згідно із підпунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Отже, у разі достовірного встановлення обставин щодо отримання платником податку коштів за подібними до договорів дарування правочинами у такого платника виникає інший доход у розумінні підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, який відноситься до складу валового доходу звітного періоду, в якому такий доход виник (на дату фактичного надходження коштів).

У ситуації, що розглядається, судами попередніх інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Євротерм-Львів» здійснювало продаж товару (водопровідних мереж, систем опалення (котли, бойлери, батареї) та кондиціонування, матеріалів для їх монтажу) фізичним особам на підставі публічного договору (публічна оферта, розміщена в приміщенні офісу) без письмового укладення відповідних договорів купівлі-продажу.

Частинами першою та другою статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 699 Цивільного кодексу України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з частинами першою та другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За результатами оцінки пред`явлених позивачем первинних документів (зокрема, банківських виписок, платіжних доручень, рахунків-фактури, видаткових накладних, податкових накладних, обліково-сальдових відомостей), які стосуються реалізації Приватним підприємством «Євротерм-Львів» на умовах публічного договору товару (водопровідних мереж, систем опалення (котли, бойлери, батареї) та кондиціонування, матеріалів для їх монтажу), судами попередніх інстанцій встановлено зміст таких документів стосується одних і тих самих господарських операцій та надає можливість ідентифікувати суть договірних зобов`язань та підтвердити фактичне здійснення таких операцій.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, ураховуючи вищезазначені приписи законодавства, які регламентують порядок укладення договорів на умовах публічної оферти, обґрунтовано врахували, що ціна товару узгоджується між продавцем і покупцем в момент укладення договору (виписки рахунку) і може бути різною в залежності від фізичних характеристик товару, виробника, конкуренції на ринку та інших факторів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано спростовано посилання податкового органу на те, що виписані щодо оспорюваних господарських операцій видаткові накладні складені з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Так, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV регламентовано, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні містять усі обов`язкові реквізити, визначені вказаними положеннями законодавства, в тому числі й інформацію щодо покупців (прізвище, ім`я, по-батькові, підпис).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність посилань податкового органу на те, що отримані позивачем кошти в сумі 45863047,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки такі кошти є оплатою за реалізовані Приватним підприємством «Євротерм-Львів» товари покупцям.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі № 813/1430/15 (876/5308/15) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк