ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №813/18/18
адміністративне провадження № К/9901/7089/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Комунального підприємства «Червоноградводоканал» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства «Червоноградводоканал» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді Макарик В.Я., Глушко І.В.) у справі №813/18/18 (857/536/18).
встановив:
Комунальне підприємство «Червоноградводоканал» (далі - КП «Червоноградводоканал») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) №0121281271 від 03.10.2017 про нарахування штрафу в сумі 125509,27 грн. та №0121321271 від 03.10.2017 про нарахування штрафу в сумі 145455,53 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Також зазначив, що рішеннями суду були встановлені нові строки для сплати позивачем податкових зобов`язань, що у свою чергу виключає можливість нарахування штрафних санкцій та пені відповідно до статей 126 та 129 Податкового кодексу України, з урахуванням своєчасного виконання позивачем рішення судів про розстрочення сплати такого податкового боргу.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0121281271 від 03.10.2017. В іншій частині позову відмовлено.
При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку. Отже, судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій. При цьому, скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0121281271 від 03.10.2017 виходив з того, що у зв`язку із прийняттям рішення Державної фіскальної служби України №2621/6/99-99-11-01-25 від 10.02.2017 податкове повідомлення-рішення № 5181402 від 26.01.2017 кошти підприємства були неправомірно спрямовані на погашення неіснуючого зобов`язання, що призвело до виникнення іншої заборгованості та потягло безпідставне нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату інших зобов`язань. Однак, з огляду на те, що неможливо виокремити судом суму штрафних санкцій, що неправомірно нараховані, суд визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення, протиправним та скасував його у повному обсязі.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові, КП «Червоноградводоканал» оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог КП «Червоноградводоканал» зазначає, що податкові зобов`язання, визначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість сплачені вчасно до граничного терміну сплати податкових зобов`язань. Також під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано графік погашення розстрочених зобов`язань на підставі судових рішень та платіжні доручення із зазначенням призначенням платежу, а зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку, а лише переносить відповідно до законодавства на більш пізній строк. Податковий орган не наділений правом застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує платник податків.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Львівській області зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області було проведено камеральну перевірку дотримання вимог статті 57 Податкового кодексу України КП «Червоноградводоканал», за результатами якої складено акт № 154/13-01-12-71 від 15.09.2017, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість.
На підставі названого акту перевірки, ГУ ДФС у Львівській області 03.10.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0121281271 про нарахування підприємству штрафу у розмірі 125509,27 грн за затримку на 519, 488, 478, 457, 394, 366, 364, 358, 346, 335, 301, 301, 57, 42, 41, 39, 31 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 627546,35 грн.;
№ 0121321271 про нарахування підприємству штрафу у розмірі 145455,53 грн за затримку на 30, 29, 28, 27, 27, 27, 27, 23, 22, 22, 22, 21, 21, 21 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 1454555,30 грн
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Судами встановлено, що згідно ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 №813/1423/16 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 у справі №813/1423/16 за позовом управління Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до КП «Червоноградводоканал» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках в розмірі 499807 грн терміном на 1 рік шляхом сплати коштів в наступному розмірі: з серпня 2016 року по липень 2017 року - 41650,58 грн щомісячно та у серпні 2017 року 41650,52 грн. Згідно ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 № 813/3119/16 розстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 у справі № 813/3119/16 за позовом Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до КП «Червоноградводоканал» про стягнення податкового боргу з рахунків у банках в розмірі 1513756,52 грн терміном на 3 (три) роки шляхом сплати коштів в наступному розмірі: з грудня 2016 року по жовтень 2019 року - 42048,79 грн щомісячно та у листопаді 2019 року - 42048,87 грн.
Позивачем до матеріалів справи долучено на підтвердження сплати податкових зобов`язань платіжні доручення із зазначенням платежу.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого податковим законодавством строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.
Отже, незалежно від того, з яких причин платником податків не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).
Слід також зазначити, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами, при самостійному визначенні напрямку платежу чи при зарахуванні сплачених платником коштів згідно з черговістю виникнення податкового боргу).
Інше тлумачення розглядуваної законодавчої норми ставило би в заздалегідь невигідне становище того платника, який вжив необхідних заходів і погасив податковий борг без розстрочення, оскільки такий платник податків підлягав би відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, а інший платник (якому борг було розстрочено) - ні.
Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, нарахування яких передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань, а отже нарахування штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним.
Поряд з цим судом апеляційної інстанції з`ясовано, що рішенням Державної фіскальної служби України №2621/6/99-99-11-01-25 від 10.02.2017 було задоволено скаргу КП «Червоноградводоканал» та скасовано податкове повідомлення-рішення № 5181402 від 26.01.2017, отже відповідач безпідставно спрямував кошти, сплачені позивачем на оплату неіснуючого податкового зобов`язання і застосував фінансові санкції в сумі 637 грн.
Оскільки внаслідок таких дій відповідача кошти підприємства були неправомірно спрямовані на погашення неіснуючого зобов`язання, що призвело до виникнення іншої заборгованості та потягло безпідставне нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату інших зобов`язань, однак неможливо виокремити судом суму штрафних санкцій, що неправомірно нараховані, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0121281271 від 03.10.2017 в повному обсязі та задоволення позову в цій частині.
В частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал» залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №813/18/18 (857/536/18) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова