ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 813/2039/14

касаційне провадження № К/9901/25684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 (суддя Сидор Н.Т.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 (головуючий суддя - Левицька Н.Г., судді - Обрізко І.М., Сапіга В.П.) у справі за позовом Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області до Малого приватного підприємства «Перспектива» (далі - Підприємство) про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Інспекція звернулась до суду із позовом до Підприємства, у якому просила стягнути з банківських рахунків Підприємства податковий борг у сумі 59533,72 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалась на те, що Підприємство з 2011 року не сплачує податкові зобов`язання. Станом на 18.02.2014 року податковий борг відповідача становить 59533,72 грн., в тому числі: штрафні санкції - 26140,00 грн. та пеня - 33393,72 грн. У зв`язку з тим, що Підприємство не сплачувало в установлені строки податкові зобов`язання, Інспекцією 20.01.2006 були надіслані: боржнику перша податкова вимога № 1/26 на суму 9007,33 грн., друга податкова вимога № 2/75 від 20.02.2006 на суму 15866,22 грн., а 10.04.2006 прийняте рішення № 138 про опис майна у податкову заставу. Оскільки здійснені Інспекцією заходи не призвели до погашення податкового боргу, Інспекція звернулась до суду із вказаним позовом.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.05.2014 у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порядок стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунках платника податків здійснюється податковим органом шляхом внесення подання в порядку статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, то такі позовні вимоги належить розглядати в спеціальному порядку, що визначений статтею 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - за поданням податкового органу, а не в порядку позовного провадження, тоді як Інспекція звернулася до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу з рахунків Підприємства.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2016 залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для стягнення з Підприємства податкового боргу, оскільки 27.08.2015 Інспекцією в порядку статей 101 102 Податкового кодексу України було прийняте рішення № 11 про списання безнадійного податкового боргу Підприємства у розмірі 45451,47 грн., а за інформацією, наявною в інтегрованих картках Підприємства, у платника податків був відсутній податковий борг у розмірі 14082, 25 грн. (59533,72 грн. - 45451,47 грн.).Також, суд виходив з того, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Підприємство у період з 18.10.2011 по 21.02.2013 перебувало в процесі банкрутства, зокрема, 07.10.2011 Господарським судом Львівської області було відкрите провадження у справі про банкрутство Підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим за вказаний період штрафні санкції та пеня за невиконання податкового зобов`язання були нараховані неправомірно.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.09.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки: суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що положення Податкового кодексу України не встановлюють імперативної умови звернення в порядку статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України як обов`язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду справи в загальному порядку позовного провадження; суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що податковий борг, який залишився після часткового списання, станом на 25.02.2016 становив 13664,93 грн., а не 14082,25 грн., як зазначено у рішенні суду апеляційної інстанції.

Товариство у запереченні на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін з підстав того, що за даними інтегрованих карток платника податків, які були надані Інспекцією у процесі розгляду справи, не підтверджується наявність у Підприємства податкового боргу ані у розмірі 59533,72 грн., ані у розмірі 13664,93 грн., ані у розмірі 14082,25 грн., з урахуванням того, що Інспекцією взагалі не було надано належної та актуальної довідки про суму податкової заборгованості Підприємства та підстав її виникнення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 12.07.2021 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 13.07.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що згідно довідки про суми податкового боргу платника податків, станом на 18.02.2014 Податковий борг Підприємства складався із суми штрафних санкцій у розмірі 26140,00 грн. та пені у розмірі 33393,72 грн., нарахованих за податковими зобов`язаннями з таких платежів: податок на прибуток, податок на додану вартість, плата за користування надрами, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, комунальний податок, збір за геологорозвідувальні роботи, орендна плата за землю.

Згідно рішення № 11 від 27.08.2015 Інспекція на підставі статті 101 Податкового кодексу України списала безнадійний податковий борг Підприємства, який виник станом на 27.08.2015, у розмірі 45451,47 грн., у тому числі: пеня - 24345,29 грн., штрафні санкції - 21523,50 грн., нарахованих за податковими зобов`язаннями з таких платежів: податок на прибуток, податок на додану вартість, плата за користування надрами, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, комунальний податок, збір за геологорозвідувальні роботи, орендна плата за землю.

За інформацією, наданою Інспекцією до суду апеляційної інстанції, сума податкового борг, яка залишилась непогашеною у даній справі, становить 13664,93 грн., у тому числі: 4080,00 грн. - пеня, 9584,93 грн. - штрафні санкції. Також, Інспекцією наведений розрахунок суми податкового боргу: 3060,00 грн. - штрафні санкції з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0000421500 від 15.04.2013; 1020,00 грн. - штрафні санкції по орендній платі за землю згідно податкового повідомлення-рішення №0000681531 від 03.09.2012; 9584,93 грн. - пеня, нарахована 06.09.2013.

При цьому, судами було встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Підприємство у період з 18.10.2011 по 21.02.2013 перебувало в процесі банкрутства. Зокрема, 07.10.2011 Господарським судом Львівської області було відкрите провадження у справі про банкрутство Підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 76.2 статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до пункту 58.3 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Крім того, пунктом 87.10 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на дату ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з Підприємства податкового боргу у розмірі 14082,05 грн., оскільки: податкове повідомлення-рішення від 03.09.2012 №0000681531 було прийняте Інспекцією протягом дії мораторію, введеного 07.10.2011 Господарським судом Львівської області; належних та допустимих доказів надіслання Підприємству податкового повідомлення-рішення № 0000421500 від 15.04.2013 (прийнятого на підставі акту камеральної перевірки від 04.03.2013 №164/1500/13832469) матеріали справи не містять, з урахуванням того, що в корінці до вказаного податкового повідомлення-рішення не зазначено дату його надіслання (вручення), або ж невручення із зазначенням причин невручення, а додані Інспекцією копія поштового конверту та повідомлення про невручення поштового відправлення також не містять інформації щодо дати їх надіслання, а також інформації, що саме було надіслано (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення тощо) у цьому поштовому відправленні, з урахуванням того, що Підприємство факт надіслання Інспекцією на його адресу податкових повідомлень-рішень заперечувало; матеріали справи не містять розрахунку нарахованої пені та підстав її виникнення; різниця між сумою податкового боргу, заявленою до стягнення у позовній заяві, та сумою, списаною згідно рішення Інспекції № 11 від 27.08.2015, становить 14082,05 грн., тоді як у інформації від 25.02.2016 № 611/10/23-010, поданій Інспекцією до суду апеляційної інстанції, податковий орган вказував про наявність у Підприємства податкового боргу у розмірі 13664,93 грн.

Таким чином, у задоволенні касаційної скарги Інспекції слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова