ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 813/2111/17

касаційне провадження № К/9901/40989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (головуючий суддя - Багрій В.М.; судді: Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі № 813/2111/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТРЕ» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНТРЕ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2017 № 0000091202.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.10.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Львівській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.18, 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2 11 71 138 143 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на штучному характері здійснених позивачем в охоплений перевіркою період господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «КАНТРЕ» в податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2016 року, результати якої оформлено актом від 20.01.2017 № 1/12-01/40249600.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту, який прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків.

Зокрема, відповідно до відомостей з Інформаційної системи «Податковий блок» Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНТРЕ» протягом 2016 року експортувало до Грузії цукор, борошно вищого ґатунку, борошно першого ґатунку, мішки п/п 50х75. Однак, інформація про транспортування товару відсутня; звіт форми 1-ДФ не подавався; відомості про придбання товару (мішки п/п 50х75) не значаться.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 № 0000091202, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80975,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20244,00 грн.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, здійснених між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАНТРЕ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгромлин» (придбання борошна), Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма-14» (придбання цукру), «I-CON» ltd., м. Тбілісі, Грузія (експорт продукції), судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; довідки про порядок виготовлення товару; рахунків; актів здачі-приймання наданих послуг; митних декларацій; пакувальних листів; банківських виписок.

Органом доходів і зборів, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на обґрунтованій інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено об`єктивних доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «КАНТРЕ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин висновок судових інстанцій про відсутність у спірній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 у справі № 813/2111/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк