ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2021 року
м. Київ
справа № 813/2232/17
адміністративне провадження № К/9901/32926/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 (головуючий суддя - Брильовський Р.М.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гудима Я.Л., судді - Довгополов О.М., Пліш М.А.)
у справі № 813/2232/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верде»
до Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Верде» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «Верде») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило про безпідставність
висновків контролюючого органу про неправомірність відображення ТОВ «Верде» у складі витрат на збут витрат, понесених за результатами господарських відносин із ТОВ «Компанія - Агроінвест» та ТОВ «Транс - сервіс - 1» у періоді, що перевірявся, та вказує про правомірність визначення Товариством сум податкових зобов`язань за цей період. Також позивач зазначає про безпідставність неврахування контролюючим органом під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення первинних документів, наданих платником із запереченнями на акт перевірки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області №0010311402 від 21.06.2017;
- стягнуто з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань 1600,00 грн сплаченого судового збору на користь Товариства.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом безпідставно не враховано надані платником разом із запереченнями на акт перевірки первинні документи (про відсутність яких контролюючий орган зазначає у акті), які підтверджують правомірність формування Товариством витрат на збут за результатами господарських відносин із ТОВ «Компанія - Агроінвест» та ТОВ «Транс - сервіс - 1» у періоді, що перевірявся.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередній інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані платником документи не підтверджують фактичне виконання умов укладених між позивачем та ТОВ «Компанія - Агроінвест», ТОВ «Транс - сервіс - 1» договорів на транспортно - експедиційне обслуговування.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
19 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС касаційної скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у період з 12 травня 2017 по 24 травня 2017 року проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності позивача з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт від 08.06.2017 № 690/13-01-14-02/38370840 (далі - Акт перевірки).
26 травня 2017 року позивач отримав вимогу ГУ ДФС у Львівській області про надання документів, в якій, серед іншого, зазначено про необхідність надання документального підтвердження щодо транспортування товарів зі складу до станції Скнилів.
31 травня 2017 року Товариством надано відповідь №31/05/17-01, в якій позивач зазначив, що оригінали товарно-транспортних накладних та актів наданих послуг, які підтверджують факт надання послуг щодо транспортування товарів до станції Скнилів, були надані посадовим особам контролюючого органу 30 травня 2017 року, тобто під час проведення перевірки, а їх копії можуть бути надані у відповідності до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України у разі належного обґрунтування підстав для їх надання.
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на суму 82222,00 грн.
14.06.2017 ТОВ «Верде» подало заперечення на Акт перевірки №14/06/2017 з долученими до нього необхідними копіями первинних бухгалтерських документів (що раніше витребовувалися контролюючим органом вимогою від 26 травня 2017 року) щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Компанія - Агроінвест» та ТОВ «Транс - сервіс - 1» у періоді, що перевірявся.
Листом від 19 червня 2017 року № 7309/10/13-01-14-02-15 ГУ ДФС у Львівській області повідомило позивача про те, що заперечення ТОВ «Верде» залишено без задоволення, а висновки Акта перевірки визнано правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
21 червня 2017 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0010311402, яким позивачу збільшив грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 82222,00 грн та нарахував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20555,00 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктами 85.2, 85.4 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про непідтвердження Товариством задекларованих витрат на збут за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія-Агроінвест» з огляду на відсутність актів надання послуг транспортно-експедиційного перевезення: від 26.10.2016 на суму 121806,00 грн, від 27.10.2016 на суму 65334,00 грн; недостовірністю даних зазначених в актах виконаних робіт від 26.10.2016 № 946, 948.
Також ГУ ДФС у Львівській області зазначило, що Товариством включено до складу витрат на збут послуги, пов`язані із транспортним перевезенням, надані ТОВ «Транссервіс - 1» за відсутності акту надання послуг із транспортного перевезення, складеного на підставі товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт надання транспортних послуг із зазначенням маршруту, назви автомобіля, П.І.П та інших відомостей.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Транс-сервіс-1» (Перевізник) укладено договір транспортного перевезення від 01 квітня 2013 року № 010413-1, за умовами якого ТОВ «Транс-сервіс-1» зобов`язується надати послуги по перевезенню вантажу на умовах, встановлених цим договором, а ТОВ «Верде» зобов`язується прийняти і оплатити виконані перевізником послуги по перевезенню.
Також між позивачем (Замовник) та ТОВ «Компанія-Агроінвест» (Виконавець) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 12 жовтня 2016 року №121016, за умовами якого ТОВ «Компанія-Агроінвест» зобов`язується надати ТОВ «Верде» транспортно-експедиційні послуги, які пов`язані з навантаженням (вивантаженням), сертифікацією, митним оформленням та відправкою (отриманням) вантажів з усіх станцій «Укрзалізниці». Конкретні умови перевезення кожної партії вантажу зазначаються в додатках до договору.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність неврахування контролюючим органом під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення належним чином засвідчених копій первинних документів, наданих платником у визначений ПК України строк разом із запереченнями на Акт перевірки (на ненаданні яких наголошував контролюючий орган під час проведення перевірки), зокрема: актів виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, залізничних накладних тощо.
Факт здійснення сторонами розрахунку за укладеними договорами установлений в акті перевірки та не заперечується відповідачем.
Жодних інших доводів протиправності віднесення Товариством до складу витрат на збут вартості послуг, пов`язаних із транспортним перевезенням наданих ТОВ «Транс-сервіс-1» та ТОВ «Компанія-Агроінвест», у перевіряємому періоді ані Акт перевірки, ані апеляційна та касаційна скарги не містять.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої 1 статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова