ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 813/2265/17
адміністративне провадження № К/9901/20612/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2265/17
за позовом Державної служби геології та надр України до Державного підприємства «Солевиварювальний Дрогобицький завод» про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (суддя Брильовський Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Коваль Р.Й., Довгополов О.М.),
ВСТАНОВИВ:
В червні 2017 року Державна служба геології та надр України (далі також - позивач, Держгеонадра) звернулася в суд з позовом до Державного підприємства «Солевиварювальний Дрогобицький завод» (далі також - відповідач, Підприємство) про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №6029 від 04 березня 2015 року, виданого Державному підприємству «Солевиварювальний Дрогобицький завод».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» зареєстровано за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Солоний ставок, 27.
04 березня 2015 року Державна служба геології та надр України на підставі наказу від 10 грудня 2014 року №397 надала Державному підприємству «Солевиварювальний Дрогобицький завод» спеціальний дозвіл на користування надрами за реєстраційним номером 6029 з метою видобування природних розсолів як сировини для виробництва кухонної солі терміном на 20 (двадцять) років.
09 березня 2016 року Західний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України здійснив виїзд за адресою ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» для проведення перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини).
Проте відповідачем посадових осіб позивача до перевірки допущено не було, про що складено акт №02-02/06/2016-4/п-35 від 09 березня 2016 року.
10 березня 2016 року Західний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України на підставі вказаного акту склав припис № 155-16/02.
Так, у вказаному приписі було зазначено, що ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» допустив порушення в сфері надрокористування:
- не допущено посадових осіб Державної служби геології та надр України до здійснення державного нагляду (контролю), які проводились з дотриманням порядку здійснення державного нагляду (контролю), чим порушено статті 10, 11 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-У «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
- не виконуються умови користування надрами, а саме не дотримуються вимоги Угоди умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 6029 від 04 березня 2015 року, в частині обов`язку надрокористувача допускати представників Держгеонадр для здійснення державного геологічного контролю, чим порушено статтю 24 Кодексу України про надра, Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615.
Приписом зобов`язано Підприємство у строк до 21 березня 2016 року усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Західного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері видобування корисних копали.
24 березня 2016 року Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України направлено на адресу Держгеонадр України подання № 202-16/02 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 6029 від 04 березня 2015 року, в якому зазначено, що станом на 04 квітня 2016 року ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористуваня.
16 серпня 2016 року наказом Держгеонадр України №253 зупинено дію дозволу на користування надрами № 6029 від 04 березня 2015 року.
25 серпня 2016 року позивач листом №15028/13/14-16 повідомив Підприємство про надання йому 30 календарних днів для усунення порушень.
30 вересня 2016 року Західним міжрегіональним відділом направлено на адресу Держгеонадр України подання № 550-16/02 щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 6029 від 04 березня 2015 року, в якому зазначено, що станом на 30 вересня 2016 року ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування.
29 листопада 2016 року на адресу відповідача направлено лист № 22065/13/14-16 з проханням надати до Держгеонадр України у 15-денний строк з моменту отримання листа власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами, згідно спеціального дозволу №6029 від 04 березня 2015 року.
Зазначений лист відповідач отримав 07 грудня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак жодної відповіді не надав.
У зв`язку з наведеним та з метою недопущення протиправного використання надр Державна служба геології та надр України звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що пункт 2 наказу Державної служби геології та надр України «Щодо анулювання та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» за №253 від 16 серпня 2016 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №6029 від 04 березня 2015 року, наданого Державному підприємству «Солевиварювальний Дрогобицький завод», визнаний протиправним та скасований у судовому порядку, а тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову з урахуванням обставин, встановлених у рішенні Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/13045/16, які не підлягають доказування у іншій справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, у відповідності до вимог частини 4 статті 78 КАС України.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі позивач наголошує, що надрокористувач наділений не правом, а обов`язком вчасно усунути виявлені порушення. Не усунення ж у встановлений строк порушень є виключною виною відповідача, при тому, що Держгеонадра, у даному випадку, надали значний термін для здійснення дій, направлених на усунення порушень.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Згідно з ч. 1 ст. 4-1 вказаного Закону порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі - Положення №1174) є Держгеонадра, як згідно з покладеними на них завданнями, зокрема, видають в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) (пп. 9 п. 4 Положення).
Пунктом 9 вказаного Положення також визначено, що Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).
Зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра вбачається, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.
Згідно з положеннями частини першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення №1174 Державна служба геології та надр України, згідно із покладеними на неї завданнями, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр та раціональним і ефективним використанням надр України.
Пунктом 22 Порядку №615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів державної фіскальної служби, зокрема, у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.
Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.
При цьому, зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків. Також, зупинення дії дозволу не є підставою і для переривання строку його дії.
Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов`язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра.
Відповідно до пункту 23 Порядку №615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Частиною 7 статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» №2806-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Відповідно до частин першої та другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 серпня 2016 року ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Державної служби геології та надр України за №253 «Щодо анулювання та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» від 16 серпня 2016 року в частині зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами № 6029 від 04 березня 2015 року, наданого Державному підприємству «Солевиварювальний Дрогобицький завод» (пункт 14 Додатку 2 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дія яких зупинена до наказу №253 від 16 серпня 2016 року), справа № 826/13045/16.
За результатами розгляду справи №826/13045/16 Львівський окружний адміністративний суд 26 вересня 2018 року прийняв рішення, яким у задоволенні позову ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» відмовив.
18 грудня 2018 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №826/13045/16 апеляційну скаргу ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 826/13045/16 та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, зокрема, визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Державної служби геології та надр України «Щодо анулювання та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» за №253 від 16 серпня 2016 року в частині зупинення дії Спеціального дозволу на користування надрами №6029 від 04 березня 2015 року, наданого Державному підприємству «Солевиварювальний Дрогобицький завод» (пункт 14 Додатку 2 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дія яких зупинена до наказу №253 від 16 серпня 2016 року) і відповідно вказане судове рішення набрало законної сили.
Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року залишено без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/13045/16.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд зазначає, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 №161/4497/16-а, від 24.12.2019 у справі № 360/403/19, від 13.10.2020 у справі №809/1185/16, від 21.05.2020 у справі №819/1699/16, від 03.11.2020 у справі №808/2696/15(ПР/808/7/16).
Разом з цим, позивачем преюдиційні обставини спростовано не було.
Отже, обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 826/13045/16, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 826/13045/16 встановлено, що перевірка ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод» у період з 09 по 22 березня 2016 року була призначена з порушенням пункту 6 Порядку № 1294, а відтак наслідки такої перевірки також є протиправними, а саме припис від 10 березня 2016 року №155/16/02 та наказ Державної служби геології та надр України за №2532 від 16 серпня 2016 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 6029 від 04 березня 2015 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає слушним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, оскільки наказ, яким зупинено дію спірного спеціального дозволу на користування надрами, визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.
Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі №813/2265/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик Т.Г. Стрелець