ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 813/2352/16
адміністративне провадження № К/9901/23018/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Перемишлянський приладобудівний завод "Модуль"
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 (суддя Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (колегія у складі суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., Качмара В.Я.)
у справі № 813/2352/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Перемишлянський приладобудівний завод "Модуль"
до Головного управління Держпраці у Львівській області, начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни
про визнання протиправною і скасування постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. 11.07.2016 Приватне акціонерне товариство "Перемишлянський приладобудівний завод "Модуль" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, Начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни про визнання протиправною і скасування постанови начальника головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.06.2016 № 13200130783-0141 у розмірі 58000 гривень.
2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. До Вищого адміністративного суду України 12.06.2017 надійшла касаційна скарга позивача на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.09.2017 відкрито касаційне провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.03.2016 №3055/08-24 працівникам ПАТ "Перемишлянський приладобудівний завод "Модуль" нарахована заробітна плата, нижча від встановленого законодавством мінімуму. На проведення позапланової перевірки Головним управлінням держпраці у Львівській області видано направлення від 16.05.2016 №569 про проведення перевірки ПАТ "Перемишлянський приладобудівний завод "Модуль".
6. Головне управління Держпраці у Львівській області провело перевірку позивача з питань додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкового державного страхування, за результатами якого складено акт перевірки від 27.05.2016. Встановлено, що позивачем за період з 01.09.2015 по 01.01.2016 чотирьом працюючим працівникам виплачувалась заробітна плата з недотриманням розміру мінімальної заробітної плати, а також працівникам у період за 2015-2016 роки не проводилась оплата за роботу в нічний час та оплата у подвійному розмірі за роботу у святкові і неробочі дні.
7. На підставі акту перевірки відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №13200130783-0141 від 14.06.2016 , згідно з якою встановлено порушення вимог:
- ч.ч.1, 2, 4 ст. 95 КЗпП України, ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про оплату праці" - на підприємстві недоотримано розмір мінімальної заробітної плати який з 01.09.2015 становив 1378 грн перед 4 працівниками,
- порушення вимог ст.108 КзпП України - оплата за роботу в нічний час 4 працівникам не проводиться у підвищеному розмірі не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час,
- порушення вимог ст..107 КЗпП України - оплата за роботу у святкові і неробочі дні 4 працівникам не проводиться у подвійному розмірі.
8. Постановою Головного управління Держпраці у Львівській області № 13200130783-0141 від 14.06.2016 на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 та на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 256 Кодексу законів про працю України накладено на ПАТ "Перемишлянський приладобудівний завод "Модуль" штраф у розмірі 58000 грн.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що виявлені порушення вимог трудового законодавства були ліквідовані підприємством ще до перевірки. Посилається на абз.1 п.3 Прикінцевих положень Закону України 71-VІІІ, згідно з яким встановлено обмеження перевірок контролюючими органами суб`єктів господарювання на 2015 та 2016 роки. Вважав дії Головного управління Держпраці у Львівській області в особі Начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни протиправними, а постанову від 14.06.2016 № 13200130783-0141 незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
10. Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що підставою для проведення позапланової перевірки став лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.03.2016 №3055/08-24, яким надано інформацію про підприємства на яких, згідно поданої звітності, працівникам нарахована заробітна плата, нижча від встановленого законодавством мінімуму. Перевіркою встановлено порушення вимог трудового законодавства, зокрема на підприємстві не дотримано розмір мінімальної заробітної плати, працівникам не проводилась оплата за роботу в нічний час та не проводилась оплата у подвійному розмірі за роботу у святкові і неробочі дні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
12. Оскільки позапланова перевірка проводилася службовими особами ГУ Держпраці у Львівській області правомірно, то відсутні підстави для скасування постанови від 14.06.2016 №13200130783-0141.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
13. У касаційній скарзі позивач наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є передчасними, їх зроблено без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
14. Зазначає, що оскаржуваний припис є протиправним, оскільки проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених законом або міжнародним договором, забороняється. У відповідача були відсутні підстави для перевірки. Крім того, позивача не ознайомили з підставами позапланового заходу. Перевірку проведено під час дій мораторію. Перевіркою встановлені факти, що не підтверджені жодними документами.
15. Відзив від відповідача надійшов 03.10.2017. Відповідач покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги та відзиву, та дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні касаційної скарги.
17. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
19. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, (далі також - Положення № 96, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
20. Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
21. Згідно з приписами пункту 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №438/26883, (далі також - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
22. Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №340 Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
23. Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012 (далі також - Порядок №390 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
24. Згідно з пунктом 2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
25. Пункт 3 Порядку №390 передбачає, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
26. Згідно з приписами пункту 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
27. Суд відхиляє доводи позивача про необхідність при вирішенні питання про правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки застосувати положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V, оскільки відповідно до положень статті 2 цього Закону (в редакції від 01.09.2015, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
28. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №805/5184/15-а, від 18.01.2021 у справі №524/6178/16-а та від 16.04.2020 у справі №804/330/17.
29. Посилання позивача на незаконність перевірки у зв`язку із дією мораторію на проведення перевірок контролюючими органами не заслуговують на увагу з огляду на таке.
30. У постанові від 19.03.2021 у справі № 802/1341/16-а Верховний Суд зазначив:
… управління Держпраці не є відповідним контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що на відповідача не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.
Між тим, в 2015 році дійсно діяв мораторій на проведення перевірок, який містив обмеження в тому числі і для відповідача відповідно до п. 8 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII.
Правовими положеннями п. 8 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, установлено що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.
Разом із тим, дія вищезазначеного мораторію закінчилась 30.06.2015, а тому починаючи з 01.07.2015 проведення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про працю у загальному порядку відновилось».
31. Отже, твердження позивача з приводу того, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення перевірки, у зв`язку із дією мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, встановленого Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII є помилковим.
32. Щодо доводів скаржника про відсутність порушень, зазначених в оскаржуваній постанові, Суд зазначає таке.
33. Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
34. Відповідно ч.1 ст. 3 Закону України "Про оплату праці " мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
35. Статтею 107 Кодексу законів про працю України передбачено, що робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
36. Згідно статті 108 Кодексу законів про працю України робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
37. Відповідно до статті 256 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
38. Суд відхиляє покликання позивача на те, що виявлені порушення не підтверджені документально, оскільки матеріали справи містять відповідні документи, зокрема, довідку Приватного акціонерного товариства "Перемишлянський приладобудівний завод "Модуль" про оплату праці станом на 27.05.2016, відповідно до якої заробітна плата робітника -1218 грн (з 01.09.2015 розмір мінімальної заробітної плати становив 1378 грн) та відсутні будь-які доплати, що є порушенням ч.ч.1, 2, 4 ст. 95 КЗпП України, ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про оплату праці", ст.108 КзпП України, ст.107 КЗпП України.
39. Крім того, у позовній заяві (т. 1, а.с.5) позивач зазначав: «Однак через важкий фінансовий стан підприємства нарахування по заробітній платі не були своєчасно виплаченими», - таким чином визнав порушення.
40. Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій та не бере до уваги пояснення позивача про те, що виявлені порушення законодавства про працю були усунуті ще до початку проведення перевірки, оскільки матеріалами справи підтверджується, що порушення трудового законодавства виявлено під час проведення перевірки.
41. Отже, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанції та не вбачає підстав для їх скасування.
42. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Перемишлянський приладобудівний завод "Модуль" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №813/2352/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя О.П. Стародуб