ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа №813/2355/18
адміністративне провадження № К/9901/11144/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року (суддя Ланкевич А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (колегія суддів: Гудим Л.Я., Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі № 813/2355/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова, в якому просив визнати протиправними дії Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії, а саме: з використанням середньомісячної зарплати в розмірі 3 764,40 грн. та середньомісячного коефіцієнта - 2,17798; зобов`язати Личаківський відділ обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити йому пенсію з часу звернення на переведення пенсії з виду на вид, відповідно до ст.ст. 6, 98, 99 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач, перераховуючи пенсію, використовував середньомісячну заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки в розмірі 3 764,40 грн., а слід було використовувати середньомісячну заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, в розмірі 5377,90 грн. Вказаними діями, на думку позивача, порушено його право отримувати пенсію згідно ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 №1977-XII, п.13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV та ст.ст. 6, 98, 99 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII. Також відповідач використав неправильний розмір коефіцієнта заробітної плати, а саме: замість 0,00199 в 1988 році використав 0,00200, в 1989 році, замість 0,00217 - 0,00218.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 02.01.2018 року згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, в розмірі 3764,40 грн. та середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу) в розмірі 2,17798.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з дня подання заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з 02.01.2018, відповідно до ст.ст. 98, 99 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що 01.06.2009 позивачу було призначено пенсію за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому суди дійшли помилкового висновку про необхідність застосування показників середньої заробітної плати за останні роки перед зверненням із заявою від 02.01.2018. Решта показників заробітної плати для обчислення пенсії застосовано у відповідності до чинного законодавства.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2019 відкрито касаційне провадження.
У зв`язку з відсутністю клопотань від учасників справи про розгляд за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 1997 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 22.01.1997 отримував пенсію по інвалідності.
В подальшому на підставі заяв позивача:
- від 06.02.2002 позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність";
- від 01.06.2009 переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- від 17.05.2012 переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
02.01.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
02.01.2018 позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка обчислена у розмірі 3983,97 грн., виходячи із середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3 764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
13.04.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив застосувати для розрахунку пенсії розмір середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Однак листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.06.2018 року №2719/ш-16/02.11-11 в задоволенні такої заяви було відмовлено.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком у 2018 році, відтак застосуванню підлягали положення ч. 2 ст. 40 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент звернення позивача з вищезгаданою заявою) щодо тимчасового, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, визначення показника середньої заробітної плати для призначення пенсії із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нормативно-правовий акт № 1058-IV від 09.07.2003 за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою про переведення) пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.06.2009 переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в подальшому повторно переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Отже, до звернення із заявою від 02.01.2018 позивачу була призначена пенсія за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
03.10.2017 ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 1 жовтня проведено осучаснення пенсій, а саме: пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Тому відповідачем при обрахуванні розміру пенсії правильно застосовано показники середніх заробітних плат за 2014, 2015 та 2016 роки.
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 сформувала правову позицію, згідно якої застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, можливе за переведенням з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто має мати місце первинне призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058, що не відповідає обставинам цієї справи.
Колегія суддів вказує на помилковість посилання судів попередніх інстанцій на постанову Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №521/4655/17, оскільки у цій справі позивачу була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та в подальшому він переведений на пенсію за віком на підставі Закону № 1058, тобто правовідносини та обставини справи відрізняються від спірних.
На цій підставі колегія суддів дійшла до висновку, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачу пенсія за віком призначене не вперше.
Аналогічна висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі № 727/8049/17 та від 25.09.2018 у справі № 336/2004/17.
Відповідно до постанови КМУ від 20.11.2003 №1783 "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" показники середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, за 1958-1991 роки, що застосовуються під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до статей 40 і 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становлять: за 1988 рік - 0,0019979, за 1989 рік - 0,0021774.
Відповідачем застосовано такі показники в розмірі: за 1988 рік - 0,00200, за 1989 рік - 0,00218, що підтверджується довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії, виданою Личаківським ОУПФ на підставі звернення позивача від 02.01.2018, що підтверджується матеріалами справи.
Вказані показники обраховані шляхом арифметичного округлення, за наслідками якого, ці показники не зменшені, а навпаки сприяють збільшенню пенсії.
Відтак, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині помилкового застосування відповідачем показників середньомісячної заробітної плати за 1988 та 1989 роки.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу судів попередніх інстанцій, що відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, який є юридичною особою, суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у цій справі.
Проте у судових рішеннях судів попередніх інстанцій у вступних частинах відповідачем зазначено Відділ Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова, а в резолютивних частинах позовні вимоги вирішені щодо Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
В ухвалі про відкриття провадження від 03.07.2018 суд першої інстанції відкрив провадження до Личаківського відділу обслуговування громадян в м.Львові (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який не є юридично особою, а відокремленим підрозділом ГУПФУ.
Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області не заперечує, що є учасником справи - відповідачем, про що свідчить користування всіма процесуальними правами, подання відзиву на позовну заяву, апеляційної та касаційної скарги, тощо.
Відтак, суд вважає зазначення у вступній частині відповідачем відділ Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова опискою, а належним відповідачем саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Жодних доводів щодо неналежного складу учасників справи касаційна скарга не містить.
Відповідно до частин першої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук