ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м.Київ

справа № 813/2919/16

адміністративне провадження № К/9901/16943/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (суддя Сасевич О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (головуючий суддя Качмар В.Я., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Жидачівське відділення) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з позовом до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Жидачівське відділення) (далі - Інспекція, відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 6800,00 грн.

В позовній заяві Підприємець вказувала на безпідставність висновку контролюючого органу про порушення нею норм законодавства щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями, адже в належному їй магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 22 січня 2016 року не могла мати місце подія, за яку її притягнуто до відповідальності, оскільки в січні 2016 року в асортименті магазину було відсутнє пиво «Мінське Жигулівське» (за реалізацію якого неповнолітній особі до неї застосовано штраф), його продаж насправді не відбувався, а розрахунковий документ не видавався; крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову про накладення штрафу на особу, яка, на думку контролюючого органу, здійснила продаж пива неповнолітньому, а отже притягнення позивача до відповідальності є помилковим.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що наявними в ній доказами підтверджується обставина продажу в належному позивачеві магазині пива неповнолітній особі, в зв`язку із чим її правомірно притягнуто до відповідальності та застосовано штрафні санкції.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Підприємець звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж обставини, що вже наводились нею в позовній заяві, просила їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що позивач з 30 листопада 2015 року зареєстрована як підприємець, здійснює торгівельну діяльність в магазині по АДРЕСА_1 та перебуває на обліку у відповідача як платник податків, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, що здійснюється на підставі ліцензії серії «АЖ» від 10 грудня 2015 року №048104.

На підставі матеріалів Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Відділ) від 12 лютого 2016 року відповідачем 05 квітня 2016 року прийнято рішення, яким відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481) до Підприємця застосовано фінансові санкції у виді штрафу у розмірі 6800,00 грн. за порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону №481.

Зокрема, вказаними матеріалами встановлено, що 22 січня 2016 року громадянин ОСОБА_2 , який працює у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою АДРЕСА_1 , у якому здійснює торгівельну діяльність позивач, реалізував слабоалкогольний напій (пиво) неповнолітньому покупцю, чим порушив вимоги частини 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про що працівниками Відділу складено протокол про адміністративне правопорушення від 25 січня 2016 року №012825.

Не погоджуючись із рішенням Інспекції про застосування штрафних санкцій, Підприємець звернулась до суду з позовом у даній справі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон №481.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 15-3 Закону №481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку (частина 4 статті 15-3 Закону №481).

Отже, зі змісту наведених норм, суди прийшли до висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

При цьому, незважаючи на те, що Закон №481 прямо не зобов`язує перевіряти вік кожної особи, яка купує алкогольні напої або тютюнові вироби, наявність у статті 15-3 цього Закону категоричної заборони їх продажу неповнолітній особі зумовлює дотримання належного рівня обачності суб`єктів господарювання, який би унеможливлював порушення вказаної заборони; відсутність же у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв`язку із цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності.

Передбачена статтею 15-3 Закону №481 правова норма містить загальні убезпечувальні (превентивні, захисні) положення з метою запобігання продажу алкогольних напоїв чи тютюнових виробів особам, які не досягли 18-річного віку, тобто вчиненню порушення, передбаченого КУпАП і, як наслідок, застосуванню адміністративно-господарських санкцій податковим органом.

Згідно із частиною 1 статті 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом же 9 частини 2 статті 17 цього ж Закону встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону в розмірі - 6800 грн.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481, визначено Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790, відповідно до пунктів 3 та 5 якого до суб`єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом. Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як встановили під час розгляду справи суди, відповідачем в повній мірі доведено факт порушення позивачем вимог статті 15-3 Закону №481 в частині реалізації пива особі, яка не досягла 18 років.

Так, продаж пива неповнолітньому ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія сторінок паспорту останнього) підтверджується, зокрема, протоколом, яким зафіксовано порушення працівником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою АДРЕСА_1 , у якому здійснює підприємницьку діяльність позивач, частини 2 статті 156 КУпАП, рапортом від 25 січня 2016 року, поясненнями самого неповнолітнього від 22 січня 2016 року, який вказав, що дійсно в цей же день близько 19.30 він здійснив покупку пива «Мінське Жигулівське» об`ємом 0.5 літра вартістю 10,50 грн. у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою АДРЕСА_1 , й свою вину визнав повністю, а також показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків.

Що ж до тверджень Підприємця про наявність розбіжностей в датах матеріалів правоохоронних органів, якими задокументовано вказане вище порушення, зокрема, у рапорті йдеться про те, що факт продажу відбувся 22.02.2016, а у протоколі - 22.01.2016, то суди з`ясували, що це є лише описками, які не спростовують саму обставину вчинення порушення.

Посилання позивача на недоведеність продажу пива («Мінське Жигулівське») неповнолітньому у зв`язку із відсутністю підтверджуючого реалізацію розрахункового документу, суди визнали безпідставними, оскільки обов`язком продавця є видача споживачеві розрахункового документу встановленої форми, який засвідчує факт купівлі товару із відповідною позначкою про дату здійснення такої операції, однак недотримання цієї вимоги та відсутність розрахункового документу не є однозначним підтвердженням непроведення відповідної касової операції із продажу товару, а може свідчити про інші обставини, зокрема, недотримання суб`єктом господарювання положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» або намір уникнути відповідальності за реалізацію алкогольних/слабоалкогольних напоїв тощо.

Доводи Підприємця про відсутність у неї на реалізації в січні 2016 року пива «Мінське Жигулівське», оцінені судами критично, адже жодних доказів (видаткових/податкових накладних, чи іншої облікової інформації щодо наявного для продажу товару), підтверджуючих асортимент магазину на спірну дату та, відповідно, відсутність у продажу пива «Мінське Жигулівське», не надано.

Водночас стосовно посилань позивача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, якою скасовано постанову адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації Львівської міської ради від 03 березня 2016 року №37 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 156 КУпАП, суди, дослідивши останню та враховуючи мотиви, що стали підставою для її прийняття, зазначили, що з огляду на встановлені під час розгляду даної справи обставини та наведені вище положення законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини щодо відповідальності суб`єктів господарювання за здійснення в місці провадження ними господарської діяльності продажу алкогольних напоїв неповнолітнім, вказаним судовим рішенням не спростовується вчинення в магазині Підприємця порушення, за яке її притягнуто до відповідальності спірним рішенням Інспекції; крім того, суди виходили й з неможливості застосування, у даному випадку, положень частини 4 статті 72 КАС України, оскільки за змістом останньої постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена така постанова й, при цьому, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зважаючи на викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, як і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко