№ 813/3371/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 813/3371/18

адміністративне провадження № К/9901/11725/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/3371/18

за позовом Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов та припису, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Качур Р.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів: Шанкар Т.І. та Судової-Хомюк Н.М.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2018 року Львівське комунальне підприємство «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (далі - Львівське комунальне підприємство, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Львівській області(далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач), в якому з врахуванням заяви про уточнення позову за вх. № 31719 від 09.10.2018, просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Стецька Андрія Ярославовича про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 387/593/АВ/ФС/-1 від 25.05.2018;

- визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора Головного управління Держпраці у Львівській області Карпіва Олега Петровича № ЛВ387/593/АВ-П від 08.05.2018 про усунення порушень.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що посадові особи відповідача неправомірно здійснили перевірку, при розгляді правопорушення не врахували усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано і безпідставно прийняли постанови про накладення штрафів, оскільки позивачем доведено відсутність порушень, викладених у акті, які фактично не мали місця.

Короткий зміст рішень суду І та апеляційної інстанції

3. 13 грудня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтного підприємства Галицького району» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Львівській області від 25.05.2018 № ЛВ 387/593/АВ/ФС-1; № ЛВ 387/593/АВ/ФС-2; № ЛВ 387/593/АВ/ФС-3 та Припису № ЛВ 287/593/АВ-П від 08.05.2018 відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

4. 01 квітня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд вирішив апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року по справі № 813/3371/18 - без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди керувались тим, що перевірка Львівського комунального підприємства відбулася на законних підстава та у межах наданих повноважень, а виявлені підчас перевірки правопорушення не були спростовані доводами позивача під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 25 квітня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівського комунального підприємства.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення незаконні, необґрунтовані і підлягають скасуванню, в зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так позивач вважає, що порушення строків виплати заробітної плати працівникам відбулося не з вини Львівського комунального підприємства, а укладені цивільно - правові договори з фізичними особами не оскаржувались та не визнавались недійсними, а отже є правомірними.

Крім того позивач зазначив, що Галицьким районним судом м. Львова постановами від 17.07.2018 у справі № 461/4469/18 та від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18 відповідно, закриті провадження про адміністративні правопорушення відносно директора Львівського комунального підприємства ОСОБА_1 (складені під час проведення інспекційне відвідування) за відсутності у його діях складу цих адміністративних правопорушень.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2019 року визначено склад колегії суддів: Гімон М.М. (головуючий суддя), Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

10 червня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив у якому ГУ Держпраці у Львівській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 02.07.2019 № 880/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді - доповідача Гімона М.М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2022 року прийнято до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 01 червня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи ЛКП «ШРП Галицького району» зареєстроване як юридична особа 27.12.2001, ідентифікаційний код юридичної особи: 03349022; види діяльності за КВЕД: 91.29 Інші види діяльності із прибирання (основний).

На підставі наказу № 0873-П Головного управління Держпраці у Львівській області від 02.05.2018 та направлення № 0804 від 02.05.2018 (Т.1, а.с.65) посадовою особою відповідача інспектором праці Карпівим О.П. у присутності в.о. директора ЛКП «ШРП Галицького району» Наконечного А.І. у період з 03.05.2018 по 08.05.2018 проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЛВ387/593/АВ від 08.05.2018.

У вказаному акті зафіксовано порушення допущені позивачем:

1. ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, а саме: в ході інспекційного відвідування виявлено цивільно-правові договори з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . При детальному вивченні вищевказаних договорів встановлено підміну трудових відносин цивільно-правовими. Слід зазначити, що прізвища цих громадян містяться у табелі обліку робочого часу;

2. ч. 1 ст. 50 КЗпП України тривалість робочого часу перевищує 40 годин на тиждень, а саме: згідно табелів обліку робочого часу за грудень 2017 лютий 2018 тривалість робочого часу працівників перевищує 40 годин на тиждень;

3. ч. 1 ст. 59 КЗпП України тривалість перерви в роботі між змінами менша подвійної тривалості робочого часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід), а саме: згідно з табелів обліку робочого часу за грудень 2017 лютий 2018 тривалість змін деяких водії становить 11 годин щоденно впродовж окремих періодів;

4. ч. 1 ст. 65 КЗпП України надурочні роботи перевищують для працівників 120 годин на рік, зокрема: Войтюк - 173 год. надурочної роботи у 2017, ОСОБА_8 - 341 год. надурочної роботи у 2017, ОСОБА_9 - 365 год. надурочної роботи у 2017;

5. ст. 70 КЗпП України тривалість щотижневого безперервного відпочинку становить менше 42 годин, зокрема, згідно табелю обліку робочого часу за грудень 2017 працівники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 працювали без вихідних;

6. ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки» - тривалість відпустки без збереження заробітної плати та з інших причин становить більше 15 календарних днів на рік, а саме: у першому кварталі 2018 13 працівникам надано відпустку без збереження заробітної плати на період більше 15 календарних днів на рік;

7. ч. 1 ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час не оплачується в подвійному розмірі годинної ставки, а саме: за грудень 2017 не оплачено у подвійному розмірі годинної ставки працівникам: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38

08 травня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено припис № ЛВ377/593/АВ-П, яким зобов`язано усунути виявлені у акті інспекційного відвідування від 08.05.2017 порушення та повідомити про це відповідача.

Відповідні акт та припис разом із супровідним листом скеровано позивачу рекомендованим листом з описом вкладення 10.05.2018, на якому проставлено відбитом штампу відділення поштового звязку з цією ж датою.

25 травня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Львівській області Стецьком А.Я. винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими особами на ЛКП «ШРП галицького району», а саме:

- № ЛВ387/593/АВ/ФС-1, за порушення вимог ч. 1 ст. 106 КЗпП України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України у розмірі 11169,00 грн.;

- № ЛВ387/593/АВ/ФС-2, за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України у розмірі 670140,00 грн.;

- № ЛВ387/593/АВ/ФС-3, за порушення ч. 1 ст. 50 КЗпП України, ч. 1 ст. 59 КЗпП України, ч. 1 ст. 65 КЗпП України, ст. 70 КЗпП України, ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки» у розмірі 9723,00 грн.

08 червня 2018 року ГУ Держпраці складено протоколи про адміністративне правопорушення № ЛВ 387/593/АВ/П/1ПТ відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та № ЛВ 387/593/АВ/П/2ПТ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (до матеріалів справи представлено лише протокол № ЛВ 387/593/АВ/П/2ПТ Т.1), щодо яких відповідно до постанов Галицького районного суду м. Львова від 17.07.2018 у справі № 461/4469/18 та від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18 відповідно, провадження про адміністративні правопорушення закриті за відсутності у діях ОСОБА_1 складу цих адміністративних правопорушень.

10. Позивач вважаючи протиправними припис від 08 травня 2018 року та постанови про накладення на нього штрафів, а також такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

12. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

13. Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №295).

За приписами пунктів 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

14. Аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі № №808/3092/17, від 02 червня 2021 року справа №260/613/19.

15. Судами попередніх інстанції було встановлено, що інспектором праці було здійснено інспекційне відвідування позивача, за результатами проведення якого було виявлено низку порушень трудового законодавства.

Щодо правомірності прийняття постанови про накладення штрафу № ЛВ387/593/АВ/ФС-2 від 25.05.2018, суд зазначає про таке.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

16. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Згідно з цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Водночас виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Подібні висновки були висловлені у постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 280/4139/18.

17. Враховуючи вищевикладене, правове регулювання трудових та цивільно - правових відносин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які вірно визначили сутність правовідносин між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а саме, що такі правовідносини мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пояснень представників позивача укладені угоди декілька раз переукладались, оскільки керівництво підприємства позивача не могло передбачити термін, на який буде потрібна допомога зазначених осіб.

Ці договори є ідентичними за умовами, за винятком періоду їх укладення.

Відповідно до умов цих договорів замовник (ЛКП «ШРП Галицького району») доручає, а виконавець (відповідний працівник з числа вище перелічених) бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: механізоване прибирання снігу з вулиць Галицького та/або Франківського району, відповідними автомобілями чи тракторами.

Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, визначеної договором та зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити роботу.

За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі згідно з діючими нормами на підприємстві. Оплата здійснюється у день виплати заробітної плати працівникам підприємства після прийняття замовником роботи за актом.

На виконання умов вказаних угод складались акти здачі-прийняття робіт, подорожні листи.

Відповідно до табелів обліку робочого часу, облік працівників здійснювався за конкретною посадою, у графі «розряд, оклад» містяться відмітки про конкретний розряд ( ОСОБА_6 - ІІІ розряд, ОСОБА_4 - ІІІ клас, ОСОБА_2 водій - І класу, ОСОБА_3 - ІІІ розряд, ОСОБА_5 - І клас), у графі відпрацьовано годин «з них нічні» - щодо кожного працівника містяться відмітки про кількість годин.

Водночас судами вірно зауважено, що згідно з додатком до класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 327 від 28.07.2010, передбачено професію «Водій самохідного механізму», код професії 8334, та професію «Тракторист», код професії 8331, а до самохідних механізмів відносяться саме трактор та вантажні автомобілі.

Судами правильно враховано, що в актах здачі-прийняття робіт, зазначені конкретні посади цих осіб, класифіковано чергування, які договором не передбачено та встановлено здійснення доплат за роботу у нічний час. Подорожні листи вантажних автомобілів містять посади цих осіб, час згідно з графіком виїзду з гаражу та повернення в гараж автомобіля та водія, а також підписи водіїв, які здали ці автомобілі.

Відтак суд апеляційної інстанції вірно підмітив, що взаємовідносини, які склалися між позивачем та вказаними громадянами, належать саме до трудових і потребують належного оформлення оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає.

Суди попередніх інстанцій також надали оцінку доводам позивача про те, що Галицьким районним судом Львівської області за результатами розгляду справи № 461/4469/18 ухвалено постанову від 17 липня 2018 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (директор ЛКМ «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району») за частиною третьою статті 41 КУпАП України, закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення

18. Позивач наполягає на тому, що рішення у справі № 461/4469/18 свідчить про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та про подвійне притягнення до відповідальності, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Так, предметом розгляду у справі № 461/4469/18 було притягнення до адміністративної відповідальності директора підприємства у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення.

Предметом розгляду у цій справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про накладення штрафу у зв`язку з порушенням трудового законодавства.

При цьому, непритягнення посадової особи позивача до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП, не може ставитись в залежність до можливості притягнення позивача як юридичної особи до відповідальності за порушення законодавства про працю.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 160/2273/19 та від 04 травня 2022 року у справі № 280/554/20.

19. Щодо правомірності прийняття постанови про накладення штрафу № ЛВ387/593/АВ/ФС-1 від 25.05.2018, суд зазначає про таке.

Вказана постанова прийнята на підставі висновків відповідача про порушення ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» вимог частини першої статті 106 КЗпП України та частини першої статті 115 КЗпП України - за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час не оплачується у подвійному розмірі годинної ставки, а саме, за грудень 2017 не оплачено у подвійному розмірі годинної ставки працівникам, а в одинарному: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 згідно з відомості на виплату грошей нараховано 05.05.2018 доплату за надурочні зазначеним працівникам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пояснень представника позивача, дійсно у грудні 2017 мало місце порушення, щодо невиплати в подвійному розмірі за погодинною оплатою праці роботи в надурочний час працівникам підприємства, а також в одинарному розмірі ряду працівників, яке є порушенням строків виплати заробітної плати працівникам як в одинарному розмірі, так і в подвійному розмірі. Вказане порушення, на переконання представників позивача відбулося не з вини підприємства, що підтверджується актами виконаних робіт, а також постановою Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2018 у справі № 461/4310/18. Так при розгляді справи № 461/4310/18 суд дійшов висновку, що залучення працівників до надурочних робіт та несвоєчасна виплата нарахованої в подвійному розмірі годинної ставки за надурочний час працівникам дільниці механізації виникла внаслідок затримки оплати актів наданих послуг, а не протиправних дій ОСОБА_1 та у зв`язку із нестачею працівників дільниці механізації.

Відповідно до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) № ЛВ640/472/АВ-ЛВ387П593, складеного 27 червня 2018 року головним управлінням Держпраці у Львівській області, порушень за наслідками повторної перевірки ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» не виявлено.

Згідно частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не спростовує безпосередньо події такого правопорушення, а також не заперечує факту порушення позивачем законодавства про працю, який належними та допустимими доказами підтверджений в матеріалах даної справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв`язку з чим, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами першої та апеляційної інстанції, які відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про правомірність постанов про накладення штрафу та припису про усунення порушень.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355-356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 813/3371/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій