№ 813/3451/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 813/3451/16

касаційне провадження № К/9901/35564/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді - Пліш М.А., Глушко І.В.) у справі № 813/3451/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» (далі у тексті - ТОВ «Фокстрот», Товариство, позивач) до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі у тексті - Личаківська ОДПІ, Інспекція, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

12.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» звернулось у суд з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2016 №0001221404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 365 400, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначало, що висновки акту перевірки щодо порушення положень п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) у частині неподання звіту про контрольовані операції є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» не мало жодних взаємовідносин з нерезидентом підприємством «Wellbegan International Corp». Експортні операції з реалізації шроту з насіння соняшнику та сирої нерафінованої соняшникової олії на загальну суму 10 340 734, 71 грн здійснювалися ТОВ «ЗІМ Максімус» на підставі укладеного із ТОВ «Фокстрот» договору комісії від 04.11.2015 № 2/11-ZF. Укладений між ТОВ «ЗІМ Максімус» та ТОВ «Фокстрот» договір комісії не є договором з реалізації товарів нерезиденту підприємству «Wellbegan International Corp». Господарська операція позивача із ТОВ «ЗІМ Максімус» за договором комісії не відповідає визначенню контрольованої операції і не є господарською операцією з реалізації ТОВ «Фокстрот» товарів неризиденту підприємству «Wellbegan International Corp».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що «Wellbegan International Corp» (покупець) є нерезидентом, річний дохід позивача, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, а також обсяг господарських операцій ТзОВ «Фокстрот» з «Wellbegan International Corp», визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий звітний рік. Враховуючи зазначене, вищевказані операції позивача з «Wellbegan International Corp» є контрольованими, а тому дійшов висновку, що податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, у якій просило постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017, апеляційну скаргу Товариства задоволено: скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 та прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» задоволено, визнано протиправною та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.09.2016 №0001221404.

Ухвалюючи рішення у справі суд виходив з того, що позивач при здійсненні господарських операцій з експорту ТОВ «ЗІМ Максімус» діяло від свого імені, виступало як самостійна сторона, хоч і діяло в інтересах позивача, який не є стороною у зазначених контрактах з нерезидентом. Водночас, доданими до матеріалів справи видатковими накладними, звітами комісіонера, актами надання послуг, виписками по рахунках позивача, підтверджено, що зміни в структурі активів та зобов`язань позивача виникли виключно внаслідок вчинення господарських операцій з ТОВ «ЗІМ Максімус» на підставі договору комісії №2/11-ZF від 04.11.2015. Окрім того, в бухгалтерському обліку позивача картками рахунку 36 (розрахунок) підтверджується, що відповідно до правил бухгалтерського обліку, контрагентом позивача по господарських операціях з продажу спірного товару є ТОВ «ЗІМ Максимус», а не компанія «Wellbegan International Corp», з якою Товариство господарських договорів не укладало.

13.04.2017 податковим органом подана касаційна скарга, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято передчасно, з порушенням встановленого порядку його прийняття, позивач як комітент не повинен подавати звіт про контрольовані операції, оскільки не є стороною у таких операціях, а комісіонер не є представником комітента.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.07.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.06.2022 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 21.06.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає, зважаючи на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ТОВ «Фокстрот» зареєстроване 16.09.1998 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.06.1998 за №02-193.

У період з 29.08.2016 по 02.09.2016 Личаківською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питання своєчасності та повноти подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами проведення якої Інспекцією складено акт від 09.09.2016 №238/14-04/25554745, за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин): Товариством не подано звіт про контрольовані операції за 2015 рік (господарських операцій з реалізації насіння соняшнику та сирої нерафінованої соняшникової олії, здійснених у 2015 році з нерезидентом «Wellbegan International Corp» (Республіка Панама) на загальну суму 10 340 734, 71 грн.

15.09.2016 Товариство подало до Личаківської ОДПІ заперечення до акта перевірки, за результатами розгляду якого комісією по розгляду спірних питань Інспекції прийнято рішення щодо правомірності висновків, зазначених в акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фокстрот» від 09.09.2016 №238/14-04/25554745.

27.09.2016 відповідачем на підставі акта перевірки від 09.09.2016 № 238/14-04/25554745 прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2016 №0001221404, яким за порушення п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України до Товариства було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 365 400, 00 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, Товариство звернулось із позовом до суду.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Перелік господарських операцій, які визнаються контрольованими, встановлений підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

а) господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Протягом 2015 року діяло декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України відповідних переліків, а саме: перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 1042 (діяв до 14.05.2015); перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Кодексу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року № 449-р (термін дії з 14.05.2015 до 16.09.2015); перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 977-р (діє з 16.09.2015).

Підпунктом 39.2.1.6 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що неконтрольовані операції - будь-які господарські операції, не передбачені підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, що здійснюються між непов`язаними особами.

Відповідно до підпункту 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

У підпункті 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закон) щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Неподання платником податків звіту про проведені ним контрольовані операції, відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України є порушенням податкового законодавства, відповідальність за яке передбачена пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:

300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;

1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за змістом акта перевірки від 09.09.2016 №238/14-04/25554745 висновок контролюючого органу щодо порушення Товариством положень ст.39 ПК України ґрунтується на тому, що ТОВ «Фокстрот» було здійснено господарські операції із реалізації товару на користь нерезидента підприємства «Wellbegan International Corp» через комісіонера ТОВ «ЗІМ Максімус» фактурною вартістю 446 173, 83 долари США, що у гривневому еквіваленті на дату оформлення митних декларацій (далі у тексті - МД) становить 10 340 734, 71 грн.

Також судами встановлено, що з документів, наданих Товариством до перевірки та долучених до матеріалів справи, між ТОВ «Фокстрот», в особі директора Шургота В.Б., та ТОВ «ЗІМ Максімус», в особі директора Мележика О.П., укладено договір комісії від 04.11.2015№2/11-ZF, за умовами якого ТОВ «ЗІМ Максімус» (Комісіонер) зобов`язується за дорученням ТОВ «Фокстрот» (Комітента) за винагороду вчинити (укласти) від свого імені, але за рахунок комітента зовнішньоекономічний контракт на поставку продукції, спрямований на реалізацію Товару Комітента, згідно з Специфікацій (Додатків), які є невід`ємною частиною даного Договору, а також поставити Товар за межі України на умовах експорту, погоджених у Специфікації, здійснити при цьому всі митні процедури та формальності, оформити вантажну митну декларацію (далі у тексті - ВМД), сплатити належні при цьому митні платежі та інші платежі, які необхідно здійснити у зв`язку із здійсненням поставки за межі України відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до положень пункту 3.2 вказаного вище договору, Комісіонер зобов`язується, зокрема, прийняте на себе доручення виконати на найбільш вигідних для Комітента умовах, сумлінно і розумно, передати Комітентові без зволікання все отримане Комісіонером по Угоді, зробленої у зв`язку з виконанням даного Договору та перерахувати грошові кошти Комітенту в строки, погоджені додатково Сторонами. Комісіонер протягом трьох робочих днів після завершення виконання доручення Комітента зобов`язується передати Комітентові все одержане за Угодою і представити Комітентові наступні документи: рахунок-фактуру, оформлену відповідно до вимог законодавства, звіт Комісіонера, звіт про витрати Комісіонера з додатком копій завірених Комісіонером документів, що підтверджують витрати Комісіонера.

Відповідно до Додатку №2 до Договору комісії від 04.11.2015 №2/11-ZF, комісійна винагорода складає 0,1% від вартості Товару в гривнях по курсу НБУ, який зазначений в вантажній митній декларації на момент митного оформлення Товару.

Згідно з Специфікаціями №1, №1/2, №2 та №3 до Договору комісії від 04.11.2015 №2/11-ZF та Додатковою угодою про зміну умов Специфікації №1 до Договору комісії від 04.11.2015 №2/11-ZF, Товариство передало ТОВ «ЗІМ Максімус» олію соняшникову нерафіновану в кількості 366,180 т та шрот соняшниковий в кількості 1024,26 т, на підтвердження чого Товариством надано видаткові накладні, що ним долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 3 статті 1012 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну

Відповідно до частин 1, 2 статті 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Згідно із статтею 1018 Цивільного кодексу України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Таким чином, комісіонер здійснює продаж покупцю товару, право власності на який належить комітенту. Роль комісіонера полягає у тому, що він виконує доручення комітента та діє відповідно до його вказівок, тобто виконує посередницьку функцію.

При цьому, комісіонер не може самостійно, на свій розсуд визначити ціну придбання/продажу товару, оскільки ціна товару є істотною умовою договору комісії.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.2 договору комісії від 04.11.2015 №2/11-ZF. ціна товару для реалізації на експорт, встановлюється відповідно до базису поставки і обговорюється в додатках до даного договору.

Умова про необхідність визначення ціни у додаткових угодах також міститься у пункті 1.2 договору комісії.

Таким чином, комісіонер в аспекті визначення ціни продажу товару повністю залежить від волевиявлення комітента.

В межах договору комісії право власності на товари від комітента до комісіонера не переходить.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що «Wellbegan International Corp» зареєстровано в Республіці Панама, яка відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р «Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні»; від 14 травня 2015 року № 449-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України»; від 16 вересня 2015 року № 977-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України» входить до переліку держав (територій), у яких ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, що сторонами не заперечено.

Згідно із пп.39.2.1.7 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

Таким чином, «Wellbegan International Corp» (покупець) є нерезидентом, а річний дохід позивача, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, а також обсяг господарських операцій ТОВ «Фокстрот» з «Wellbegan International Corp», визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий звітний рік.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявні умови, передбачені підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, для визнання господарських операцій позивача контрольованими.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач є платником податків, який був зобов`язаний подати звіт про контрольовані операції, а тому штраф до нього застосований обґрунтовано.

Суд відхиляє доводи позивача, викладені ним у запереченнях на касаційну скаргу про те, що він не повинен був подавати звіт про контрольовані операції через те, що стороною договору з «Wellbegan International Corp» є комісіонер, який від свого імені здійснював реалізацію товару, позивач не є стороною у контрольованих операціях, оскільки в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України позивач здійснював господарську діяльність через особу, що діяла на його користь.

Відповідно до вищевикладених норм цивільного законодавства та умов укладеного договору комісії комісіонер виконує посередницьку роль, визначення ціни за договором продажу товару вищевказаному нерезиденту через комісіонера було підпорядковано волі позивача через підписання ним додаткових угод, складення яких передбачено вказаними пунктами договору комісії.

Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, натомість суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково скасував законну постанову.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 скасувати, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк