ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року

м. Київ

справа № 813/3940/17

адміністративне провадження № К/9901/50223/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь мото» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 (головуючий суддя - Нос С.П., судді: Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі №813/3940/17 (876/887/18).

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд застосувати арешт коштів на рахунках ТОВ «Волинь мото», що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом дотримано вимоги, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, проте відповідач відмовився від допуску посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки, що в силу приписів підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 92 Податкового кодексу України є підставою для застосування арешту коштів платника податку .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції проігнорував приписи підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, які є спеціальними щодо норм пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та якими встановлено окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків (наявність податкового боргу, відсутність майна для погашення податкового боргу), та дійшов помилкового висновку про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти ТОВ «Волинь мото» нормами пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2016.

В обґрунтування своїх доводів Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області посилається на неправильне застосування норм пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81, підпункту 94.23 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та зазначає, що у зв`язку з відмовою відповідача від проведення документальної позапланової перевірки за наявності законних підстав для її проведення, звернення з даним позовом про накладення арешту на кошти є обґрунтованим.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Волинь мото» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 18.10.2017 №4789 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Волинь мото» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Край-Транс», за період лютий-березень 2017 року, ТОВ «Хорса Груп» за період березень 2017 року, ТОВ «Меркуріал Торг» за період березень 2017, ТОВ «Лембуд» за період травень 2017 року, ПП «Автоінтерлогістик» за період травень 2017 року.

На підставі зазначеного наказу ГУ ДФС у Львівській області виписано направлення від 18.10.2017 №7905 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Волинь мото».

З метою проведення перевірки здійснено вихід за адресою підприємства. Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Антонів І.В. складено акт відмови від допуску до проведення перевірки ТОВ «Волинь мото» від 18.10.2017 №524/13-01-14-12/37598276.

Відповідно до акта відмови від допуску до проведення перевірки від 18.10.2017 №524/13-01-14-12/37598276, директор підприємства Барков О.В. отримав копію наказу від 18.10.2017 №4789, однак ознайомитися із направлення на проведення перевірки від 18.10.2017 №7905 та допустити до проведення перевірки відмовився.

У зв`язку з недопуском до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Волинь мото» начальником ГУ ДФС у Львівській області Кондро І.В. винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №18594/10/13-01-14-12-12 від 26.10.2017.

ГУ ДФС у Львівській області звернулося до суду з даним позовом 26.10.2017, тобто у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №18594/10/13-01-14-12-12 від 26.10.2017.

Підпунктом 20.1.4, 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 77.6 статті 76 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (пункт 81.2 статті 81 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктами 94.4, 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Отже, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Отже арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Крім того, метою накладення такого арешту має бути спонукання платника податків (способом забезпечення) виконання його обов`язків, визначених законом.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Верховний Суд зазначає, що арешт коштів на рахунках платника можливий як з підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України так і з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, зокрема у разі недопуску платником податків до проведення перевірки.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не створюють конкуренцію правових норм та регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України підлягає застосуванню виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та /або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Отже, арешт на кошти платника податків може накладатися за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, зокрема якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №820/1929/17.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі №813/4342/17 за позовом ТОВ «Волинь мото» до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 18.10.2017 №4789.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №813/4342/17 за клопотанням представника позивача ТОВ «Волинь мото» до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу залишено без розгляду.

За встановлених обставин, враховуючи недопуск посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки ТОВ «Волинь мото», судом першої інстанції обґрунтовано задоволено даний позов.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017.

Керуючись статтями 341 344 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №813/3940/17 (876/887/18) скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 813/3940/17 (876/887/18) залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова