ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №813/4315/16

адміністративне провадження №К/9901/39514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З.М., суддів: Затолочного В.С., Каралюс В.М. від 27 квітня 2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.09.2015 №12839/13-04-13-01/1101/41.

Посилався на необґрунтованість висновків відповідача про наявність підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки вказаний податок сплачувався ним своєчасно та у повному обсязі. Додаткове ж благо у вигляді прощення частини боргу за договором кредиту, отримано позивачем як фізичною особою, а відтак зобов`язання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб не є податковим боргом фізичної особи - підприємця та не може бути підставою для застосування до нього положень абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 30.09.2015 №12839/13-04-13-01/1101/41 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Ухвалюючи рішення, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача, як фізичної особи-підприємця податкового боргу, оскільки визначене податковим повідомленням-рішенням №0003611702 від 29.04.2014 зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб стосується останнього як фізичної особи й не може бути підставою для анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.04.2017 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким в задоволенні позову відмовив.

Суд констатував наявність підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалося, а відтак є узгодженим й зобов`язання за ним є податковим боргом позивача.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано відсутністю у позивача як фізичної особи - підприємця податкового боргу з єдиного податку; зобов`язання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб стосується його як фізичної особи й до господарської діяльності жодного відношення не має.

Відповідач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями).

Між тим, суб`єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 55 ГК України).

Підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 розділу III Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. N 97, визначено, що підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Тобто, підприємцем є фізична особа - громадянин.

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи здійснення фізичною-особою підприємцем підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою.

Підприємець, який працює в Україні, може обрати одну з двох систем оподаткування: загальну або спрощену.

Так, пунктом 291.2 статті 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 вказаного Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).

Відповідно приписів пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Згідно пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Реєстрація ж платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 вказаного Кодексу (пункт 299.10 статті 299 ПК України).

Абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлює, що у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку зобов`язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У відповідності до положень пункту 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до вказаного Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між громадянином України ОСОБА_1 (позичальник) та ВАТ «ЕЛЕКТРОН БАНК» (банк) було укладено кредитний договір № KF45667 від 21.11.2007 про надання кредиту на придбання квартири у м. Львів.

24.11.2011 між сторонами кредитного договору досягнуто згоди, що станом на 24 жовтня 2011 року розмір заборгованості позичальника становить 51 498,10 дол. США; банк бере на себе зобов`язання погашення частини залишку заборгованості по кредитному договору за умови, якщо позичальник здійснить погашення не пізніше 20.11.2011 коштів в сумі 33 000,00 дол. США.

Дана домовленість між кредитором і позичальником була оформлена відповідно до вимог цивільного законодавства у письмовій формі - договором про погашення заборгованості від 24.10.2011 року, умови якого було виконано в повному обсязі.

За результатами документальної перевірки позивача від 07.03.2014 (акт №131/17-02/ НОМЕР_1 ) прийнято податкове повідомлення - рішення №0003611702 від 29.04.2014, яким фізичній особі ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 31287,97 грн., в тому числі за основним платежем на 24898,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 6393,59 грн.

Підставою прийняття такого податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про недекларування позивачем отриманого доходу у вигляді додаткового блага (прощення частини боргу (кредиту) за кредитним договором, укладеним з метою придбання квартири).

30.09.2015 податковим органом проведено перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №12750/13-04-17-01/1100, яким встановлено порушення правил сплати податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 №003611702.

Висновки вказаного акту перевірки стали підставою для прийняття оскарженого рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку з посиланням на вимоги абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 ПК України (у зв`язку наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку, відсутній податковий борг, оскільки податкове повідомлення - рішення, яке стало підставою для висновку про наявність такого боргу та анулювання свідоцтва платника єдиного податку, прийняте щодо ОСОБА_1 як фізичної особи, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощення (анулювання) частини суми боргу (кредиту) за кредитним договором щодо придбання квартири.

Як вже було вказано в цій постанові, однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу, є несплата впродовж двох послідовних кварталів податкового боргу, що виник у платника єдиного податку.

Виходячи з викладеного, саме наявність у суб`єкта господарювання податкового боргу з єдиного податку, який виник у зв`язку з неналежним виконанням останнім обов`язку щодо вчасної сплати такого та, як наслідок, порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, є підставною для застосування приписів абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України.

Нарахування ж зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з недекларуванням доходу у вигляді додаткового блага (прощення основної суми боргу (кредиту)), не є податковим боргом платника єдиного податку як суб`єкта господарювання та не може бути підставою для анулювання свідоцтва платника єдиного податку, що, в свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Натомість відмова судом апеляційної інстанції в задоволенні позовних вимог, в контексті змісту встановлених фактичних обставин в справі свідчить про неправильне застосування останнім згаданих норм матеріального права та помилкове скасування законного рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду