ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №813/87/16

адміністративне провадження №К/9901/27804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року (судді: Качмар В.Я. (головуючий), Гінда О.М., Ніколін В.В.)

у справі № 813/87/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» (далі - ПАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2015 року № 0000784100/4926.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 01 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив з огляду на правомірність прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 вересня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким адміністративний позов ПАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» задовольнив.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що камеральна перевірка позивача проведена СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС з порушенням процедури, визначеної Податковим кодексом України, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року. Зокрема, скаржник зазначив, що пропуск контролюючим органом строку проведення перевірки не позбавляє останнього обов`язку здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою сплати платниками податкових зобов`язань, а також не спростовує факту вчинення платником порушення щодо пропуску строку сплати податкових зобов`язань та не звільняє платника від відповідальності за такі порушення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість наведених відповідачем доводів, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

22 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 20 серпня 2015 року ПАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9175739070 за липень 2015 року, р. 25 декларації (сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового періоду) становить 10 696 300 грн. Граничний термін сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2015 року - 30 серпня 2015 року.

СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України провела камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01 липня до 31 липня 2015 року, за результатами якої склала акт від 28 жовтня 2015 року №18/28-06-41/00131587.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

12 листопада 2015 року відповідач на підставі акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000784100/4926, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % на суму 495 242,15 грн.

Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду цієї справи.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, серед іншого, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкове повідомлення-рішення є способом реалізації контролюючим органом владних управлінських функцій.

За змістом статей 54 58 Податкового кодексу України підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є акти перевірок контролюючого органу, в яких зафіксовані порушення податкового законодавства.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральну перевірку, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем проведено 28 жовтня 2015 року.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).

Водночас за змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

21 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

До внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону №1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися контролюючим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

Верховний Суд зазначає, що під час проведення камеральної перевірки (до 01 січня 2017 року) не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 19 березня 2019 року у справі № 803/1908/16, від 23 серпня 2019 року у справі № 826/4242/15.

Посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов`язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відтак акт перевірки у розумінні частини третьої статті 70 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

У даному випадку відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов`язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним, що правильно встановлено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова