№ 814/1122/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №814/1122/17

адміністративне провадження №К/9901/51785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними і скасування наказів від 25 травня 2017 року №465 о/с та від 26 травня 2017 року №120 о/с, поновлення на посаді оперуповноваженого 2-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування відносно позивача, оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки, викладені у висновку службового розслідування, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів, ґрунтуються лише на припущеннях.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вчинив порушення, яке негативно вплинуло на репутацію органів поліції, а тому відповідач правомірно видав оскаржувані накази, відповідно до яких позивача звільнено зі служби в Національній поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №580-VIII).

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (з урахуванням ухвали суду від 09 липня 2018 року про виправлення описки) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 25 травня 2017 року №465 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПН ГУНП області». Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 26 травня 2017 року №120 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого 2-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 27 травня 2017 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 81565,22 грн. Постанову суду в частині поновлення на публічній службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що дії та рішення відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняті/вчинені без урахування усіх фактичних обставин, з порушенням прав позивача.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі вказано про те, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку доведено матеріалами службового розслідування, яке проведено в установленому порядку, і приймаючи оскаржувані накази про звільнення ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

IV. Позиція інших учасників справи

9. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року - без змін, оскільки вона прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г. ухвалою від 19 червня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 20 серпня 2019 року прийнято до провадження.

12. Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 26 лютого 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. ОСОБА_1 з вересня 2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з листопада 2015 року був прийнятий на службу в поліцію. З січня 2017 року займав посаду оперуповноваженого 2-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

14. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 13 квітня 2017 року №465 призначено службове розслідування за фактом зупинки службового автомобіля УПН Головного управління Національної поліції області за порушення Правил дорожнього руху. Проведення службового розслідування доручено заступнику начальника ВІОС УКЗ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - майору поліції Нуянзіну С.С. Цим наказом ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків за займаною посадою на час проведення службового розслідування.

15. За результатом проведеного службового розслідування 19 травня 2017 року складено висновок службового розслідування, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - полковником поліції Морозом Ю.Л. 22 травня 2017 року, з якого вбачається, що до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшла інформація про те, що 12 квітня 2017 року близько 04 год 40 хв у м. Миколаєві по вул. Московській біля будинку №38 екіпажем патрульної поліції «Кант 410» Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за порушення Правил дорожнього руху було зупинено службовий автомобіль «Skoda Fabia Combi», номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), закріплений за працівниками УПН Головного управління Національної поліції області. Зазначеним транспортним засобом керувала цивільна особа в нетверезому стані - ОСОБА_3 . За вказаним транспортним засобом закріплено начальника 2-го міжрайонного сектору УПН Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - капітана поліції ОСОБА_10 .

16. У ході службового розслідування встановлено, що 11 квітня 2017 року близько 23:00 год позивач, маючи намір отримати оперативну інформацію, без відповідного дозволу взяв технічний паспорт на службовий автомобіль «Skoda Fabia Combi» та ключі до нього. Без оформлення відповідних документів замінив номерний знак (НОМЕР_1) на інший (НОМЕР_2 на червоному фоні) та поїхав до мікрорайону Варварівка, де зустрівся з ОСОБА_3 та разом з ним для отримання оперативної інформації поїхав на ріг пр. Центрального та вул. Садової. Позивач з ОСОБА_3 відвідували кафе в ТРЦ «Сіті-Центр», майданчик для паркування біля цього ТРЦ і майданчик нічного клубу «Шторм».

17. 12 квітня 2017 року близько 04 год 30 хв ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , маючи намір повернути автомобіль до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, поїхали по пр. Центральному і далі по вул. Московській . За кермом був ОСОБА_3 , а позивач - на передньому пасажирському сидінні. О 04 год 40 хв автомобіль був зупинений по вул. Московській біля будинку №38 екіпажем патрульної поліції «Кант 410» Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (інспектори ОСОБА_12 і ОСОБА_13) за порушення Правил дорожнього руху. Під час спілкування з водієм інспектори помітили ознаки його сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, від якого ОСОБА_3 відмовився, що стало підставою для складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). За порушення підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху щодо заборони керувати транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому засобу, ОСОБА_3 було зроблено усне зауваження.

18. На місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 висловлювався на адресу патрульних інспекторів нецензурною лайкою, висловлював незадоволення їхніми діями та намагався перешкодити роботі. Поліцейські помітили, що позивач також має ознаки сп`яніння і на місце події були викликані його керівники - начальник УПН Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - полковник поліції ОСОБА_8 та його заступник - майор поліції ОСОБА_9 , після прибуття яких ОСОБА_1 залишив місце події.

19. 12 квітня 2017 року о 9:00 год позивач на роботу не прибув, у цей день до несення служби не приступив та на робочому місці був відсутній. Протягом робочого часу керівництву про причини його відсутності не доповів. Про відсутність 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 на службі складений відповідний акт.

20. Позивач, опитаний у ході службового розслідування, заперечив факт вживання алкогольних напоїв 11 та 12 квітня 2017 року. Зазначав про те, що під час передачі права керування службовим автомобілем ОСОБА_3 , він не помічав ознак його сп`яніння, а не прибув 12 квітня 2017 року на роботу через погане самопочуття.

21. У висновку службового розслідування вказано про порушення ОСОБА_1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 18 Закону №580-VIII, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, наказів НПУ, ГУНП, МВС і запропоновано звільнити його зі служби в поліції.

22. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 25 травня 2017 року №465 о/с позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

23. Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 26 травня 2017 року №120 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 2-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.

26. Поліцейським згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VIII є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

27. Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

28. Поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (частина перша статті 18 Закону №580-VIII).

29. У частинах першій та другій статті 19 Закону №580-VIII закріплено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

30. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

31. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»» від 23 грудня 2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

32. Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

33. У статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

34. Службова дисципліна згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

35. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

36. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

37. Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Особа рядового або начальницького складу органу внутрішніх справ, яка повідомила про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншим працівником міліції, не може бути звільнена із служби чи змушена до звільнення або притягнута до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з таким повідомленням. Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням начальника органу, який має право приймати або звільняти із служби особу, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування.

38. Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція №230).

39. Згідно з пунктом 2.1 розділу II «Підстави для проведення службового розслідування» Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

40. У пункті 2.6 розділу II «Підстави для проведення службового розслідування» Інструкції №230 визначено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

41. Службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи РНС, стосовно якої призначено службове розслідування, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. У разі виникнення таких обставин виконавець упродовж двадцяти чотирьох годин повинен повідомити про це начальнику, який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування (пункти 3.2, 3.4 розділу ІІІ «Порядок призначення службового розслідування» Інструкції №230).

42. У пунктах 5.1-5.4 розділу V «Строки проведення службового розслідування» Інструкції №230 закріплено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

43. У розділі VI Інструкції №230 визначено права та обов`язки учасників службового розслідування. Серед прав особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зазначено: Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування. Висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять). Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення (пункт 6.3).

44. Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII «Оформлення матеріалів службового розслідування» Інструкції №230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

45. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього спору є правомірність наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в поліції, підставою для прийняття яких слугував висновок службового розслідування.

47. Порушення процедури проведення службового розслідування є достатньою підставою для скасування оскаржуваних наказів, як актів індивідуальної дії, складених на підставі висновку такого розслідування.

48. Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , оскільки службове розслідування проведено без участі безпосереднього начальника позивача - ОСОБА_10 . Установивши у ході службового розслідування той факт, що за вказаним транспортним засобом закріплено саме начальника 2-го міжрайонного сектору УПН Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - капітана поліції ОСОБА_10, від нього не відібрали жодних пояснень з приводу зазначених обставин.

49. Проведення службового розслідування та складання за його результатами відповідного висновку повинні здійснюватися у суворій відповідності з чітко встановленою та визначеною правовою процедурою, яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

50. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем не доведено належними доказами той факт, що ОСОБА_1 був повідомлений про те, що він має використовувати вказаний службовий автомобіль лише до 19:00 год, а також що він був ознайомлений зі змістом Настанови з автомобільної служби, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 листопада 1996 року №818, на яку посилається відповідач.

51. Також суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими твердження позивача про відсутність доказів неправомірного надання ним права керувати службовим автомобілем цивільній особі, яка знаходилася в стані алкогольного сп`яніння, за що відносно цієї особи складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2017 року (справа №490/3397/17) провадження у справі про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

52. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що сам ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався і правильно вказав на те, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, а відповідач, застосовуючи до позивача крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів поліції, не врахував усіх зазначених вище обставин.

53. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що встановлення причин поважності відсутності позивача на службі під час проведення службового розслідування мало істотне значення і такі причини обов`язково повинні ураховуватися при вирішенні питання про звільнення.

54. Ураховуючи встановлені судами обставини справи в їх сукупності Верховний Суд уважає, що оцінюючи висновок службового розслідування суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний висновок не відповідає загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності та пропорційності, з його змісту не вбачається, що він прийнятий з урахуванням усіх обставин.

55. Оскільки відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування, висновок службового розслідування не відповідає зазначеним принципам, з його змісту не вбачається, що він прийнятий з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), пропорційно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а тому він не може вважатися законною підставою для прийняття оскаржуваних наказів.

56. За правового регулювання та встановлених обставин справи, Верховний Суд уважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність оскаржуваних наказів відповідача і наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

57. Доводи Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про законність компетенції суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права, які він розуміє як дискреційні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

58. Наявність у відповідача повноважень накладати дисциплінарні стягнення не означає, що він як орган державної влади не повинен дотримуватися встановленого на законодавчому рівні механізму, тобто правової процедури здійснення його повноважень. Рішення відповідача повинні відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності та пропорційності. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

59. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними і скасування оскаржуваних наказів відповідача з поновленням ОСОБА_1 на посаді та стягненням на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

60. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції.

61. У доводах касаційної скарги відповідач не заперечує щодо правильності проведеного судом апеляційної інстанції розрахунку стягнутої на користь позивача суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а позивачем постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується.

62. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

IХ. Судові витрати

63. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року в справі №814/1122/17 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко