ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 814/1786/16
адміністративне провадження № К/9901/31582/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 (суддя Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 (судді: Димерлій О.О. (головуючий), Бойко А.В., Єщенко О.В.) у справі № 814/1786/16 за позовом ОСОБА_1 до Новобузького відділення Баштанської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скаусвання податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Новобузького відділення Баштанської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2016:
- № 453-17, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з орендної плати фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 669,03 грн;
- № 454-17, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з орендної плати фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 29 225,77 грн;
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що розмір орендної плати визначено договором, крім того, до податкових повідомлень-рішень не було додано розрахунок податкового зобовязання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір орендної плати за 2015 рік контролючим органом розраховано у відповідності до нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, тобто у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що законодавством визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, а справу направити на новий розгляд.
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договорів оренди землі, укладених з Новобузькою районною державною адміністрацією 02.11.2007 та 07.05.2008, позивач отримав у строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 258,78 га і 10,3 га.
Розмір орендної плати визначений умовами договорів і розрахований в залежності від нормативної грошової оцінки землі.
Крім того, у п. 10 договорів оренди передбачено можливість збільшення орендної плати з урахуванням індексів інфляції, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів.
20.04.2016 відповідач надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення № 6517877 на суму 29225,77 грн та № 6517874 на суму 669,03 грн, якими визначив розмір орендної плати, що підлягає сплаті.
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Миколаївській області, яке рішенням від 01.07.2016 скасував податкові повідомлення-рішення від 20.04.2016 № 6517877 та № 6517874 у звязку з невказанням податкового періоду, за який визначено суму податкового зобовязання, та відсутністю печатки, а відповідачу доручено прийняти податкові повідомлення-рішення про сплату податкового зобовязання з орендної плати у відповідності до вимог чинного законодавства.
02.07.2016 контролюючий орган, з урахуванням висновків Головного управління ДФС у Миколаївській області, надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення № 453-17 на суму 669,03 грн та № 454-17 на суму 29225,77 грн, якими визначив суму податкового зобовязання з орендної плати за 2015 рік.
Скарги позивача на вказані вище податкові повідомлення-рішення Головне управління ДФС у Миколаївській області та Державна фіскальна служба України залишили без розгляду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, вказує, що зміна розміру орендної плати нормами Податкового кодексу України не тягне автоматичної зміни орендної плати та донарахування податкового зобов`язання, зазначає, що відповідачем не дотримано норм ст.58 Податкового кодексу України та п.2.4 Порядку направлення органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 року, якими передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання, а оскільки такий не додано не зрозуміло як вираховувалась сума орендної плати.
9. Контролюючий орган відзиву (заперечення) на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України
10.1. Стаття 14
10.1.1 Підпункту 14.1.73 пункту 14.1
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
10.1.2 Підпункту 14.1.136 пункту 14.1
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
10.1.3. Підпункту 14.1.147 пункту 14.1
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
10.2. Пункт 58.1 статті 58
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
10.3 Пункт 269.1 статті 269
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
10.4. Пункту 288.1 статті 288
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
10.5. Пункту 288.4 статті 288
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
10.6. Підпунктів 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
10.7. Пункт 289.1 статті 289
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
10.8. Пункт 289.2 статті 289
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
10.9. Пункт 289.3 статті 289
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
11. Лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Податковим кодексом встановлено обов`язок орендаря земельної ділянки сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
13. Статтею 288 Податкового кодексу України законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
14. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в позовній заяві та в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
17. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що незважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою, розмір орендної плати не може бути меншим ніж визначено пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПКУ, що спростовує доводи позивача щодо правомірності сплати орендної плати в розмірі встановленому в договорі оренди, який є меншим від законодавчо визначеного мінімального розміру.
Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано погодились, що необхідність додавати розрахунок податкового зобов`язання до податкових повідомлень-рішень, що передбачено п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, проте сама лише відсутність такого розрахунку не може бути підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. Також необхідно зазначити, що розрахунок податкового зобов`язання додається до податкового повідомлення-рішення за його наявності.
Поряд з цим, з наданого відповідачем розрахунку суми грошового зобов`язання, визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір орендної плати за 2015 рік розраховано контролюючим органом у відповідності до нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, тобто у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
18. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи вимоги статей 14 269 288 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 слід залишити без задоволення.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
21. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №814/1786/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова