ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 814/2530/16

адміністративне провадження № К/9901/21785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області , про визнання нечинним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (суддя Біоносенко В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі № 814/2530/16.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про визнання наказу №526 о/с від 23.09.16 в частині його звільнення з посади слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області за ст.77 ч.1 п.6 Закону України «Про Національну поліцію» - не чинним та його скасування; визнання наказу №68 /с від 23.09.16 про звільнення слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Інгульского ВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з органів Національної поліції за ст.77 ч.1 п.6 Закону України «Про Національну поліцію» не чинним та його скасування; зобов`язання позивача поновити ОСОБА_1 на попередній посаді слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області; стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що жодних підстав для його звільнення не було, оскільки він не вчиняв дисциплінарного проступку, не порушував службову дисципліну, не отримував неправомірну винагороду. Вказував, що статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення необхідно з`ясувати всі обставини дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, для чого призначається службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальника повинен зажадати пояснень від порушника, наданого письмово. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу. Натомість, жодного розслідування проведено не було, пояснення від позивача не відбиралося, наказ не оголошувався. На підтвердження цього, позивач вказує, що в ухвалі слідчого судді від 30.09.16 про його відсторонення від посади слідчого, він зазначений, як діючий працівник поліції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд виходив з правомірності та повноважності наказів про звільнення, вважаючи доведеним факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, пов`язаного із вчиненням корупційного злочину, несумісного з подальшим перебуванням у поліції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року було змінено в частині підстав відмови у позові.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд апеляційної інстанції вказав, що враховуючи доведеність висновком службового розслідування факту порушення позивачем службової дисципліни, що потягло за собою тривале не розслідування кримінального правопорушення за ч.4 ст.358 КК України по факту керування ОСОБА_2 автомобілем "Volkswaghen passat", державний номер НОМЕР_1 , з використанням підробленого свідоцтва про реєстрацію автотранспорту, судова колегія приходить до висновку про законність звільнення позивача саме з цих підстав. Судова колегія зазначила, що доведеність вчинення злочину має ґрунтуватися на вироку чи постанові суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності або закритті кримінального провадження з нереабілітуючих обставин. Крім того, суд вказав, що обрання виду дисциплінарного стягнення є правом керівника територіального органу поліції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

06 грудня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами залишено поза увагою той факт, що відповідачем оскаржувані накази прийнято без урахування характеру проступку позивача та обставин, за яких його було вчинено, наслідків такого проступку. Вказував про проведення службового розслідування з порушенням вимог Інструкції № 230, а саме складання висновку службового розслідування без витребування від нього пояснень. Крім того, вказував, що при звільненні не була врахована наявність в нього у 2016 році заохочення у вигляді подяки та відсутність дисциплінарних стягнень, в зв`язку з чим вважає, що звільнення неадекватно вчиненому проступку. Скаржник зазначає, що доведеність вчинення злочину має ґрунтуватися на вироку чи постанові суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, яких на час прийняття спірних наказів у відповідача не було.

Відповідачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких вказував на те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вчинено відповідачем з дотриманням установлених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та Інструкцією № 230 строків та процедури, зокрема, відповідачем призначено та проведено службове розслідування, вжиті заходи щодо отримання від позивача письмових пояснень без порушення його права на їх надання, установлено факт порушення ним службової дисципліни, яке є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 14.08.09 проходив службу у органах внутрішніх справ, а з 07.11.15 в національній поліції та має спеціальне звання старший лейтенант.

В провадженні слідчого ОСОБА_1 перебувало кримінальне провадження №12016150040003430 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України по факту керування ОСОБА_2 автомобілем "Volkswaghen passat", державний номер НОМЕР_1 , з використанням підробленого свідоцтва про реєстрацію автотранспорту.

27.06.16 слідчим ОСОБА_1 за зазначеним кримінальним провадженням під час огляду місця події було вилучено у громадянина ОСОБА_2 автомобіль "Volkswaghen passat"", державний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 та внесені дані до ЄРДР за № 12016150040003430.

22.09.16 ОСОБА_2 під контролем правоохоронних органів передав, через посередника слідчому ОСОБА_1 25000 гривень в якості хабара для вирішення питання про повернення автомобіля.

За цим фактом прокуратурою Миколаївської області зареєстровано кримінальне провадження №42016150000000164 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та затримано ОСОБА_1 23.09.16 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

22.09.16 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області за зазначеним фактом призначено службове розслідування.

23.09.2016 начальник служби кадрового забезпечення Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3, який входив до складу комісії з проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , відібрав пояснення від останнього. Проте, ОСОБА_1 зазначив про відмову від надання пояснень на підставі ст.63 Конституції України (а.с.50). Вказані обставини підтверджені в суді першої інстанції при допиті ОСОБА_3 в якості свідка. При цьому позивач зазначав, що підпис на вказаному поясненні зроблена ним особисто.

23.09.16 начальником ГУНП в Миколаївській області затверджено висновки службового розслідування, відповідно до якого визнано, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, підтвердилися.

За даними службового розслідування, встановлений факт порушення позивачем службової дисципліни, яке виразилось у порушенні вимог ст.ст.2 9 28 40 91 93 КПК України, а саме: не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин скоєного кримінального правопорушення за ч.4 ст.358 КК України по факту керування ОСОБА_2 автомобілем "Volkswaghen passat", державний номер НОМЕР_1 , з використанням підробленого свідоцтва про реєстрацію автотранспорту, своєчасності здійснення у цьому кримінальному провадженні процесуальних дій, не виконано вказівки прокуратури щодо подальшого розслідування, не вжито передбачених законом заходів щодо належного збирання, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Службовим розслідуванням також встановлено, що після призначення судово-технічної експертизи 28.06.2016 слідчим ОСОБА_1 не проведено жодної слідчої дії по зазначеному кримінальному провадженні, не допитано жодної особи, автомобіль "Volkswaghen passat", державний номер НОМЕР_1 , та підроблене свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 не визнані речовими доказами та не вирішено питання щодо їх належного зберігання.

Внаслідок вказаних дій у висновку службового розслідування зазначено, що слідчим ОСОБА_1 допущено тяганину та тривале неприйняття остаточного процесуального рішення.

За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, у частині дотримання законодавства, неухильного виконання вимог статутів і наказів начальників, професійного виконання службових обов`язків, нехтуванні принципами законності та завданнями по виявленню і припиненню правопорушень, незабезпеченні законності при провадженні досудового слідства та порушенні вимог ст.ст.2, 9, 28 ч.2, 4 ст.40 91-93 98 100 КПК України, ігноруванні завдань та основаних функцій, покладених на органи досудового розслідування та обов`язків слідчого щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження, нехтуванні основними обов`язками поліцейського, передбаченими ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ігноруванні вимог ст.1 Закону щодо виконання основної функції Національної поліції - служіння суспільству, вимог ст.6 Закону щодо керування поліції у своїй діяльності принципом верховенства права, порушенні присяги працівника поліції, у частині дотримання вимог законів України, зокрема Закону України "Про запобігання корупції" щодо одержання неправомірної вигоди використовуючи надані службові повноваження пов`язанні з ними можливості, що призвело до скоєння ганебного вчинку у вигляді корупційного правопорушення та, як наслідок, підриву авторитету, престижу та довіри населення до Національної поліції України, що є основною оцінкою діяльності поліції, набутті суспільного резонансу, внаслідок висвітлення події в ЗМІ, слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Інгульского ВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції України за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідного до Дисциплінарного статуту.

23.09.16 начальником ГУНП в Миколаївській області видано наказ №526 о/с "Про покарання працівників Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області", відповідно до якого ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України.

26.09.16 начальником ГУНП в Миколаївській області видано наказ №268 о/с "По особовому складу", яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.6 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 62 Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину <…>.

Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції відповідно до ст.60 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII врегульовано цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст.18 Закону поліцейський зобов`язаний, окрім іншого: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачені окремі підстави для звільнення поліцейського, п. 6 ч.1 - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а п.10 ч.1 - у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Статут).

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Стаття 7 Дисциплінарного статуту: службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту: з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо <…>.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу <…>.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Згідно з п.п. «є» та «й» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): є) за порушення дисципліни; й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.

Пункт 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція №230): <…> службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин <…>.

Пункт 2.1 Інструкції №230: підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС (рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Пункт 2.2.2 Інструкції №230: службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Суд апеляційної інстанції при розгляді зазначеної адміністративної справи виходив з того, що оскільки матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, відповідно до п. 5.4. Інструкції № 230 начальник на власний розсуд, враховуючи тяжкість проступку, приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності підлеглого та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість доводів позивача стосовно того, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені.

Суд зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач заперечував встановлені факти порушення ним службової дисципліни при розслідуванні кримінального провадження №12016150040003430 за ч.4 ст.358 КК України по факту керування ОСОБА_2 автомобілем "Volkswaghen passat", державний номер НОМЕР_1 , з використанням підробленого свідоцтва про реєстрацію автотранспорту, а саме, позивачем не було проведено жодної слідчої дії по зазначеному кримінальному провадженню, не допитано жодної особи, автомобіль "Volkswaghen passat", державний номер НОМЕР_1 , та підроблене свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 не визнані речовими доказами та не вирішено питання щодо їх належного зберігання.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані лише посиланням на невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновком службового розслідування відносно позивача підтверджений факт порушення ним службової дисципліни при розслідуванні кримінального провадження №12016150040003430 за ч.4 ст.358 КК України по факту керування ОСОБА_2 автомобілем "Volkswaghen passat", державний номер НОМЕР_1 , з використанням підробленого свідоцтва про реєстрацію автотранспорту.

На думку суду, така поведінка позивача як працівника поліції суперечить загальним принципам, встановленим для останніх. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які, у відповідності до своїх службових обов`язків, повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог Інструкції № 230, а саме складання висновку службового розслідування без витребування від нього пояснень, спростовуються матеріалами справи, так, 23.09.2016 начальник служби кадрового забезпечення Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3, який входив до складу комісії з проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , відібрав пояснення від останнього.

Доводи скаржника про те, що при звільненні не була врахована наявність в нього у 2016 році заохочення у вигляді подяки та відсутність дисциплінарних стягнень, в зв`язку з чим він вважав, що звільнення неадекватно вчиненому проступку, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій стосовно підтвердження факту порушення позивачем службової дисципліни.

Таким чином, судами попередніх інстанцій було правильно зроблено висновки про те, що відповідачем оскаржувані накази прийнято з урахуванням характеру проступку, а також його наслідків, у зв`язку з чим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідає принципу пропорційності.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 814/2530/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова