ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2020 року

Київ

справа №814/2551/16

адміністративне провадження №К/9901/24284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Смоковича М.І.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року (головуючий суддя - Марич Є.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді - Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.)

у справі № 814/2551/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Миколаївській області), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2016 р. №303 о/с в частині звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію України" майора поліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області;

поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за один місяць;

у відповідності з положеннями п.2,3 ч.1 ст. 256 КАС України постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2016 року № 303 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України «Про Національну поліцію України» (у зв`язку із скороченням або проведенням організаційних заходів).

Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 15573,18 грн..

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць у розмірі 6277,10 грн.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в структурі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відбулась реорганізація, при цьому штат управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймав позивач, не було скорочено. Відповідач не надав доказів, що у нього мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також на підтвердження того, що позивачу пропонувалися посади з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, як це передбачено вищезазначеними нормами права. Також не надано доказів, що при вирішенні питання про звільнення позивача відповідачем було оцінено та враховане можливе переважне право позивача на залишення на посаді. Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не отримав позитивного рішення за результатами атестування, а тому є таким, що не пройшов добір на вакантну посаду постійного штату колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, якою надано оцінку висновку атестаційної комісії, які викладені у протоколі Атестаційної комісії №5 ГУНП в Миколаївській області та визнано цей висновок необґрунтованим. Повторне застосування цього висновку є неможливим. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

07 серпня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення, а в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Миколаївській області вказує на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано норми трудового законодавства, оскільки порядок дій відповідача, під час здійснення реорганізації, передбачений нормами спеціального законодавства - статтею 68 Закону України «Про Національну поліцію». Тому, приписами даної статті передбачено лише необхідність попередження поліцейського про можливість скорочення та врахування керівником досвіду роботи і ставлення до виконання службових обов`язків при призначенні на інші вакантні посади. Відтак, враховуючи визнання атестаційною комісією ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, що підтверджується протоколом від 04.03.2016, тому у відповідача не було підстав застосовувати зазначені критерії переважного права. Доводи ж судів, що невідповідність займаній посаді, встановлена атестаційною комісією спростована висновками, наведеними в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.08.2016, на думку скаржника не є обґрунтованими, оскільки із тексту вказаного рішення не вбачається визнання недійсним та скасування даного протоколу атестаційної комісії, а, відтак, останній є допустимим доказом і повинен враховуватись під час розгляду справи. Крім того, відповідачем вказано на порушення судами попередніх інстанцій щодо застосування Порядку № 260 при розрахунку оплати за вимушений прогул, а не Постанови № 100.

Позивачем відзиву чи заперечення на дану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач з 1994 р. по листопад 2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, на час звільнення мав спеціальне звання капітан міліції.

07 листопада 2015 року наказом начальника ГУНП у Миколаївській області №6 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" позивач був призначений на посаду оперуповноваженого Центрального відділу поліції , з присвоєнням звання майор поліції.

Відповідно до наказу №53 о/с від 24.03.2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Миколаївським окружним адміністративним судом 04.08.2016 року по справі №814/774/16 винесено постанову, якою скасовано наказ №53 від 24.03.2016 р. та поновлено позивача на посаді оперуповноваженого Центрального відділу поліції.

На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУ НП в Миколаївській області №246 о/с від 02.09.2016 року, яким майора поліції ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції.

Наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016 року №360 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 р. №440 дек "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" були скасовані всі тимчасові штати ГУ НП в Миколаївській області та скорочені всі посади, в тому числі і посаду яку обіймав до звільнення позивач і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції.

07 листопада 2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області №303 о/с позивач був звільнений з посади оперуповноваженого Центрального відділу поліції за ч.І п.4 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку зі скороченням штатів.

Судами встановлено, що в новому штатному розкладі було затверджено штат в кількості 3318 штатних одиниць, з яких поліцейські 2918, 2219 посад середнього складу поліції.

Посаду позивача - оперуповноваженого, яка є рівноцінною посаді, яку займав позивач до звільнення, було збережено, що підтверджується звітом про добір на службу та рух кадрів в ГУНП в Миколаївській області.

На час звільнення позивача не було зайнято 295 посад саме оперуповноважених.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 6 статті 43 Конституції України: Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Абзац 4 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): Переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

Частина 1 статті 68 Закону № 580-VIII: У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Частина 2 статті 68 Закону № 580-VIII: Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Частина 3 статті 68 Закону № 580-VIII: Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Пункт 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII: Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Частина 5 статті 68 Закону № 580-VIII: Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Частина 1 статті 42 Кодексу законів про працю України: (далі - КЗпП України): При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частина 3 статті 492 КЗпП України: <…> Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації <…>.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988): Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Наказ № 260).

Абзац 1 пункту 6 Розділу ІІІ Наказу № 260: Поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Пункт 9 Розділу І Наказу № 260: При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зауважує, що приписами частини 3 статті 68 Закону № 580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

З системного аналізу вищевказаної норми Закону № 580-VIII вбачається, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з врахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

Крім того, Суд зауважує, що посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статті загального законодавства - 492 КЗпП України, приписи якої регулюють питання здійснення пропозиції працівнику вакантних посад, не спростовує необхідність здійснення такої пропозиції відповідачем позивачу, виходячи із системного аналізу статті 68 Закону № 580-VIII - спеціального законодавства, що регулює питання проходження служби в Національній поліції України.

Суд підтримує позицію судів попередніх інстанцій, що Миколаївський окружний адміністративний суд, при розгляді справи щодо звільнення позивача з підстав невідповідності займаній посаді за результатами проходження атестації, надавав оцінку протиправності висновку атестаційної комісії. Відтак, відсутність в резолютивній частині вказаної постанови суду вказівки про його скасування не є підставою для повторного застосування його відповідачем у даних спірних правовідносинах, позаяк судом, у постанові від 04.08.2016 визнано атестацію такою, що проведена всупереч вимогам Закону, а висновок про його службову невідповідність - необґрунтованим та протиправним.

Стосовно доводів скаржника щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно відсутності в ГУНП в Миколаївській області процесу реорганізації, оскільки жодними доказами вказані доводи не підтверджено, Суд зазначає наступне.

У випадку скорочення тимчасового штату з одночасним введенням постійного штату, звільнення зі служби в поліції, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штатних одиниць у новому штаті. При цьому, саме по собі скорочення чисельності штатних одиниць у новому штаті не є підставою для звільнення зі служби в поліції чи зміни істотних умов її проходження, якщо у новому штаті зберігається посада, яку поліцейський обіймав у попередньому штаті, у тому числі тимчасовому штаті. Висновок щодо скорочення штату можливий за умови проведення порівняльного аналізу штату, який існував до реорганізації та після неї.

Відтак, враховуючи процесуальний обов`язок відповідача доводити правомірність видання наказу про звільнення позивача, Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних доказів щодо скорочення в новому штаті посади оперуповноваженого Центрального відділу поліції, яку обіймав ОСОБА_1 .

В частині доводів скаржника щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Суд зауважує наступне.

Приписами пункту 2 Постанови № 988 передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Таким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, та який набрав чинності 27.05.2016.

Таким чином, враховуючи, що на день звільнення позивача зі служби в поліції - 07.11.2016 норми вказаного Порядку № 260, який є спеціальним нормативно - правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, набрали законної сили, то Суд дійшов висновку про правомірність застосування судами попередніх інстанцій Порядку № 260 до спірних правовідносин.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата, що, в свою чергу, кореспондується з пунктом 9 Порядку № 260.Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Головного управління Національної поліції в Миколаївській області безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 351-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді М. І. Смокович

Н. В. Шевцова