№ 814/3691/15 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2020 року

Київ

справа №814/3691/15

адміністративне провадження №К/9901/28157/18

К/9901/28158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги: 1. Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та 2. Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 (головуючий суддя - Танасогло Т.М., судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В.) у справі № 814/3691/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Очаківська ОДПІ) щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 205341,00 грн.; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (код платежу 11023100) у розмірі 205341,00 грн.; стягнення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (код платежу 11023100) у розмірі 205341,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Очаківської ОДПІ щодо не повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (код платежу 11023100) у розмірі 205341,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь ПАТ «Миколаївобленерго» (код ЄДРПОУ 23399393) надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток (код платежу 11023100) у розмірі 205341,00 грн. (двісті п`ять тисяч триста сорок одна гривня) із зарахуванням коштів на р/р 26003001362 в МОУ АТ «Ощадбанк», МФО 326461, ЄДРПОУ 23399393. В решті позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивована тим, що факт переплати коштів з авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток підтверджено актом звірки Очаківської ОДПІ, позивач відповідно до вимог статті 43 Податкового кодексу України звернувся до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток, проте контролюючим органом не подано до органу державного казначейства висновок про повернення коштів, а відтак позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неповернення та стягнення надмірно сплачених сум підлягають задоволенню.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Очаківської ОДПІ щодо не повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 205341,00 грн. Зобов`язано Очаківську ОДПІ подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області висновок про повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (код платежу 11023100) у розмірі 205341,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що стягнення з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток є помилковим, з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту його прав. При цьому зазначив, що в даному випадку правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов`язання відповідача виконати покладений на нього Законом і підзаконними актами обов`язок щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню «Миколаївобленерго» оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2015.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про незаконність рішення суду апеляційної інстанції та вказує, що має право на судовий захист шляхом стягнення надміру сплачених коштів з Державного бюджету України.

Очаківська об`єднана державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області також оскаржила рішення суду апеляційної інстанції. У поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Вимоги Очаківської ОДПІ обґрунтовано, що в силу положень статті 43 Податкового кодексу України порядок повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань передбачає можливість органів державної податкової служби здійснити такі дії лише за умов звернення платника податків, а не з власної ініціативи; такий порядок передбачає лише дії податкового органу щодо надання висновку з повернення відповідних сум з бюджету органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, тобто податковий орган не наділений повноваженнями з повернення коштів. Крім того зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014, відокремлені підрозділи не є платниками податку на прибуток.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ «Миколаївобленерго» підлягає задоволенню, а касаційна скарга Очаківської ОДПІ частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, позивачем протягом 2013-2014 років платіжними дорученнями № 221 від 17.01.2013, № 801 від 18.02.2013, №8105 від 26.03.2013, № 8994 від 24.04.2013, № 9557 від 27.05.2013, № 10183 від 26.06.2013, № 11599 від 22.08.2013, № 12377 від 25.09.2013, № 31055732 від 28.10.2013, № 31056600 від 29.11.2013, № 31057381 від 27.12.2013, № 411 від 29.01.2014, № 1089 від 27.02.2014, № 147 від 29.01.2015 було сплачено до державного бюджету України авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 205341, 00 грн.

Позивач листом від 25.03.2015 №774 звернувся до контролюючого органу з вимогою про повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 205341,00 грн. з перерахуванням коштів на відповідні рахунки, який отриманий податковим органом 25.03.2015, що підтверджується штампом на вказаному листі.

Однак, в порушення податкового законодавства, Очаківською ОДПІ висновок про повернення коштів до органу казначейства не було направлено.

Згідно з пунктом 14.1.115 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань встановлений статтею 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митих політику.

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватися шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Пунктом 4 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету платежів в іноземній валюті здійснюється у валюті платежу з валютних рахунків Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), відкритих на ім`я Казначейства України в банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, про що платник зазначає у своїй заяві.

Згідно з пунктом 5 Порядку подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Таким чином, обов`язковими умовами для повернення сум грошового зобов`язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов`язань та відсутності податкового боргу.

Факт наявної переплати в сумі 205341,00 грн. з авансових внесків податку на прибуток підтверджується актом №141-11 від 20.03.2015, який підписаний ПАТ «Миколаївобленерго» та Очаківською ОДПІ.

Отже, враховуючи наведений порядок повернення платнику надміру сплачених податкових зобов`язань, встановивши факт надмірної сплати позивачем податку та авансових внесків, а також звернення ПАТ «Миколаївобленерго» до податкового органу з відповідною заявою, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області щодо не повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток (код платежу 11023100) у розмірі 205341,00 грн. підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму надмірно сплачених авансових внесків у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення належного захисту прав позивач, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Миколаївобленерго» надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 205341,00 грн.

Стосовно доводів касаційної скарги Очаківської ОДПІ, що відокремлені підрозділи не є платниками податку на прибуток, слід зазначити, що ПАТ «Миколаївобленерго», як юридична особа, платник податку на прибуток, з урахуванням змін, внесених до статті 133 Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014, мав право звернутися з заявою саме до податкового органу, на обліку в якому знаходиться філія цього товариства, та на рахунки якого філією позивача здійснена сплата за платежем авансові внески з податку на прибуток та податок на прибуток, по яким на час звернення (після 01.01.2015) рахувалась переплата.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити.

Касаційну каргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду