ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

м. Київ

справа №814/3752/15

адміністративне провадження №К/9901/36512/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

на додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 (суддя Гордієнко Т.О.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 (Головуючий суддя Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Крусян А.В.)

у справі № 814/3752/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати дії ГУ ДФС у Миколаївській області при проведенні перевірок та оформлення їх матеріалами такими, що не відповідають вимогам ПК України, визнати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.08.2015 № 000063/03-21 ГУ ДФС у Миколаївській області таким, що прийнято не на підставі та не у спосіб передбачений законом та скасувати його.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення ГУ ДФС у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій від 18.08.2015 № 000063/03-21. В решті позову відмовлено.

28.07.2016 представник позивача звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

Додатковою постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 задоволено заяву позивача та присуджено на його користь витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 скасовано додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та прийнято нову постанову про часткове задоволення клопотання. Присуджено на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277). В решті клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій (додатковою постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції), відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 і прийняти нове рішення.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу відповідач зазначає, що виходячи з того, що позовні вимоги були задоволені частково, сума витрат стягнутих з бюджетних асигнувань позивача з розрахунку 5993 грн/2 повинна становити 2996,5 грн, а не 3000 грн. Докази надані позивачем на підтвердження розрахунку витрат на правову допомогу не можуть вважатися належними. Витрачений поза межами судового засідання час на роботу зі справою може бути підтверджений актами прийому-передачі, однак з рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, що такі докази були досліджені. Отже судом апеляційної інстанції не перевірено належним чином кількість витрачених годин над роботою по справі. Вказане свідчить, що розмір компенсації витрат на правову допомогу перевищує граничний розмір, встановлений статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних та адміністративних справах».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішень судів попередніх інстанцій) витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

В той же час, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з заявою) встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. позивач надав квитанцію до прибуткового касового ордеру № 0508/2015 від 05.08.2015р. (а.с.64).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року витребувано від адвоката Баранова В.Л. погодинний розрахунок його участі у судових засіданнях, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, під час представництва ФОП ОСОБА_1 по справі № 814/3752/15.

На виконання ухвали, 17.02.2017 адвокатом Барановим В.Л. наданий до апеляційного суду зазначений розрахунок, який обґрунтовано підтверджує його участь, як представника ОСОБА_1, у судових засіданнях у 2015 році - протягом 2,5 годин, у 2016 році - протягом 2,3 годин, витрату часу на складання позову, клопотань, письмових пояснень ,заперечень на апеляційну скаргу протягом 2015-2016 років, всього 3,5 години, витрату часу на вивчення матеріалів справи, опитування свідків, складання адвокатських запитів - 2,5 години. Всього за 2015 рік згідно розрахунку адвокатом витрачено 8 годин, у 2016 році - 3,8 годин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає безпідставними доводи податкового органу, що судом апеляційної інстанції не перевірено належним чином кількість витрачених годин над роботою по справі поза межами суду, оскільки наявні у справі позовна заява, додаткові пояснення, заперечення, адвокатські запити та клопотання за підписом адвоката Баранова В.Л. можуть бути підтвердженням витраченого адвокатом часу по роботі над справою поза межами суду. Колегія суддів вважає, що вказаний обсяг роботи адвоката співмірний із заявленим адвокатом часом на підготовку відповідних документів.

При цьому, стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) пов`язує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу з розміром мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, а не з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" в бюджеті на 2015 рік закладені такі розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень, з 1 вересня 2015 року - 1378 гривень.

Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" встановлено такі розміри мінімальної зарплати на 2016 рік: з 1 січня 2016 року - 1378 грн, з 1 травня 2016 року - 1450 грн.

Відтак, обрахунок граничного розміру компенсації витрат здійснюється з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої змінювався, отже відшкодовані витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн не перевищують граничного розміру компенсації витрат з урахуванням зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що рішення суду щодо стягнення судових витрат виконано повністю (а.с.8 Т.2)

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі № 814/3752/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко