ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 815/1172/17
адміністративне провадження № К/9901/43896/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 (суддя Свирида Л. І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Скрипченко В. О., судді Димерлій О. О., Осіпов Ю. В.) у справі за позовом Приватного підприємства «АЙТЕКС» (далі - ПП «АЙТЕКС») до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ПП «АЙТЕКС» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача:
- про коригування митної вартості товарів від 21.01.2017 № 500060702/2017/000002/2 (далі також Рішення);
- про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 500060702/2017/00016 (далі також Картка).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані ним Рішення та Картка прийняті всупереч вимогам законодавства, оскільки відповідач безпідставно відмовив у розмитненні товару за ціною контракту, не врахував документи, які підтверджували задекларовану позивачем митну вартість товару, додаткові документи, які надавалися на вимогу митного органу, також не прийняті ним до уваги, відповідач не довів правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості, оскільки всі розбіжності у наданих до митного оформлення документах, указані в рішенні про коригування митної вартості товару, є необґрунтованими.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 11.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.01.2017 № 500060702/2017/000002/2, про відмову позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2017/00016.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані під час розмитнення позивачем товару документи підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а дії та рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняті без урахування усіх фактичних обставин.
Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.12.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Позивач надав до суду відзив, у якому просить касаційну скаргу митного органу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ПП «АЙТЕКС» зареєстроване як суб`єкт господарювання з 1999 року, основним видом діяльності підприємства є виробництво тари з пластмас, що передбачає використання плівки з полімерів стиролу у рулонах, яка імпортується позивачем.
17.10.2016 між ПП «АЙТЕКС» та компанією «WINKO SHANGHAI PLASTICS CO., LTD» (Китай), (далі також WINKO) укладений зовнішньоекономічний контракт № ІT17/10/2016, за яким «WINKO SHANGHAI PLASTICS CO., LTD» зобов`язалась поставляти, а ПП «АЙТЕКС» приймати та оплачувати товар. Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця. Кількість, ціни та умови поставки на кожну партію товару вказуються в інвойсі та заявці - додатку, які є невід`ємною частиною контракту.
В межах зазначеного контракту продавець зобов`язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар відповідно до заявки - додатку від 07.11.2016 № 1, зокрема, біоксіально орієнтовану полістирольну плівку (Бопс) WINKO прозору, білу, у кількості: вага - 35 487,70 кг, на загальну суму 48 054,44 доларів США, прозора - 1,35 доларів США за кг, біла - 1,37 доларів США за кг, умови поставки FOB Шанхай, Китай, 100 % передплата на розрахунковий рахунок продавця.
На виконання умов контракту позивач 27.12.2016 сплатив на користь «WINKO SHANGHAI PLASTICS CO., LTD» всю суму коштів за придбаний товар в розмірі 48 054,44 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2016.
З метою митного оформлення вищезазначеного товару позивач 11.01.2017 до відділу митного оформлення митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС подав електронну митну декларацію № 500060702/2017/000296, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту від 17.10.2016 № ІТ17/10/2016 та складає 48 054,44 доларів США, а також документи, які підтверджують вартість товару: зовнішньоекономічний контракт від 17.10.2016 № ІТ17/10/2016 року; заявку -пропозицію від 07.11.2016 №1; платіжне доручення в іноземній валюті від 27.12.2016 № 169; рахунок-фактуру (інвойс) №WINKO16110172 від 27.11.2016 року; калькуляцію вартості б/н від 27.11.2016; декларації країни відправлення від 27.11.2016 № 223120160820824027 та № 223120160820824523; сервісний коносамент ODS-036, коносамент від 01.12.2016 SZ16110342A; довідку щодо транспортних витрат від 05.01.2017 № 380000525; прайс-лист б/н від 07.11.2016; калькуляцію вартості б/н від 27.11.2016; пакувальний лист б/н від 27.11.2016; наряд від 03.01.2017 № 4; договір транспортного експедирування від 28.12.2015 № 2812/15; сертифікат походження G163112104190026; сертифікат якості WINKO б/н від 27.11.2016; листи WINKO б/н: (сфера застосування) від 07.11.2016, (товар не є біржовим) від 02.12.2016, (знижений тренд) від 07.11.2016, (сайт) від 07.11.2016, (щодо оплати) від 02.12.2016, (комерційна пропозиція) від 07.11.2016.
Митний орган зазначив про розбіжності у поданих для митного оформлення документах, а саме: відсутня будь-яка інформація щодо включення або невключення вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за оцінювані товари; вага нетто в деклараціях країни відправлення відмінна від заявленої до митного оформлення. Відтак відповідач запропонував надати додаткові документи, що підтверджують задекларовану позивачем вартість товару.
ПП «АЙТЕКС» додатково надало такі документи: виписку з бухгалтерської документації станом на 12.01.2017 з перекладом, специфікацію виробника від 12.01.2017 з перекладом, довідку (висновок) Одеської регіональної торгово - промислової палати (далі - ОР ТПП) від 12.01.2017 №000011 (строк дії до 15.02.2017) про ціну, якісні та вартісні характеристики на імпортовані з Китаю товари, лист WINKO про пакувальні матеріали від 12.01.2017 б/н з перекладом, заяву від 12.01.2017 №012, лист ПП «АЙТЕКС» від 13.01.2017 №01/13, лист ОР ТПП від 13.01.2017 року №2005-05/15 щодо відсутності інформації про біржові зведення на полістирол, лист WINKO про підтвердження ціни продажу від 12.01.2017 б/н з перекладом.
Митний орган не взяв до уваги додаткові документи, зауваживши, що вони є непереконливими, оскільки за калькуляцією від 27.11.2016 вартість сировини (полімери стиролу) складає 1 035 та 1 055 доларів США за тону, однак у відповідача наявна інформація, яка знаходиться у відкритому доступі у мережі Інтернет про рівень цін на світовому ринку полімерів стиролу на листопад 2016 року, яка становить 1 300 - 1 400 доларів США за тону, позивач не надав інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, хоча, на думку митних органів, зазначений товар є біржовим, відтак відповідач дійшов висновку, що ціна товару не підтверджена документально та підлягає коригуванню.
Одеська митниця ДФС 21.01.2017 склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060702/2017/00016 та того ж дня (21.07.2017) прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2017/000002/2 за резервним методом визначення митної вартості, в якому міститься посилання на розбіжності в поданих до митного оформлення товару документах, а також дані бази ПІК «Інспектор - 2006» та ЄАІС ДФС про те, що розмитнення аналогічного (подібного) товару серед митних оформлень України є більшим - 1,89 доларів США/кг, проти заявленої позивачем на рівні 1,40 доларів США/кг у митній декларації від 11.01.2017 № 500060702/2017/000296.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
Як підставу для прийняття оскаржуваних Рішення та Картки митниця вказала те, що документи, які товариство надало для підтвердження задекларованої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме - відсутність інформації щодо включення або невключення вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за оцінювані товари; вага нетто в деклараціях країни відправлення відмінна від заявленої до митного оформлення.
Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Таким чином, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій установили, що задекларований позивачем товар поставлявся на умовах FOB Шанхай, Китай відповідно до Інкотермс 2010.
Умови FOB передбачають, що Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки),пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Таким чином, оскільки пакування товару здійснює продавець за власний рахунок, про що свідчить також і зміст пункту 6 зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2016 № ІT17/10/2016, укладеного між ПП «АЙТЕКС» та компанією «WINKO SHANGHAI PLASTICS CO., LTD», то у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів щодо включення або невключення вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, до митної вартості ввезеного позивачем товару, оскільки таких витрат на упаковку ввезеного товару позивач не несе.
Щодо відмінності ваги нетто в деклараціях країни відправлення від заявленої позивачем під час митного оформлення товару, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що вага нетто товару в електронній митній декларації №500060702/2017/000296 складає 35 487,7 кг, що відповідає даним всіх інших документів, наданих при оформленні товару, при цьому за даними декларацій країни відправлення від 27.11.2016 № 223120160820824027 та № 223120160820824523 вага нетто поставленого позивачу товару складає 35 487 кг, тобто вага нетто товару за деклараціями країни відправлення відмінна на 700 грам, що, на думку судів, є незначною похибкою при зважуванні товару з урахуванням загальної ваги товару, крім того, вага брутто в зазначених документах повністю збігається.
Щодо доводів митного органу про порушення судами попередніх інстанцій положень Загального додатку до міжнародної конвенції і гармонізацію митних процедур, Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, то суд уважає їх безпідставними, оскільки положеннями цих нормативно - правових актів не спростовується правильне застосування судами до спірних правовідносин вимог Митного кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що відомості з автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Щодо доводів митного органу про ненадання позивачем інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що за даними ОР ТПП інформація про біржові зведення на полістирол загального призначення виробництва Китай станом на листопад 2016 року - січень 2017 року відсутня та вартість зазначеного товару відповідає тій, що заявлена позивачем, крім того, продавець товару в своєму листі від 02.12.2016 також підтвердив те, що поставлений позивачу товар (плівка Бопс) не є біржовим товаром, однак такі документи відповідачем не прийняті до уваги.
Варто зазначити, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.
Зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржувані Рішення та Картка є протиправними, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей та суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Керуючись пунктом статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Л.І. Бившева