ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2020 року
Київ
справа №815/1178/17
адміністративне провадження №К/9901/20733/18, К/9901/20735/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (головуючий суддя - Єфіменко К.С., судді - Катаєва Е.В., Потоцька Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді - Єщенко О.В., Бойко А.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.09.2016 року та від 29.11.2016 року, зобов`язання надати офіційне роз`яснення положенням п.7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, зокрема: чи застосовуються вимоги п.7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку, у випадку визнання судом частково недійсним договору у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору частково недійсним, чи повинен нотаріус проставити про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також чи повинен проставити відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору, надати роз`яснення у випадках отримання приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.03.2014 року, яким визнано частково недійсним спадковий договір, укладений 20.10.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. 20.10.2011 року і зареєстрований в реєстрі за №3584, а саме - у 1/2 його частині, а також у випадку отримання Постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 року, якою залишено в силі Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.03.2014 року, чи повинна приватний нотаріус Руденко Т.В. відповідно до вимог п.7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку проставити відмітку на примірнику даного спадкового договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи №3584, про визнання його судом частково недійсним, долучивши копії вищевказаних судових рішень, а також проставити відповідну відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та у спадковому реєстрі і, при можливості, на всіх інших примірниках договору.
Позивач вважає, що Міністерство юстиції України усунулось від виконання покладених на нього обов`язків щодо контролю за діяльністю нотаріусів та надання роз`яснень застосування нормативно-правових актів, які прийняті Міністерством юстиції України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України з приводу неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 21.09.2016 року та від 29.11.2016 року щодо не надання офіційного роз`яснення порядку застосування положень пунктів 7.6 та 7.7 Глави І Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Зобов`язано Міністерство юстиції України надати офіційне роз`яснення з приводу застосування пунктів 7.6 та 7.7 Глави І Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у випадку, коли судом визнається недійсним нотаріальний договір не повністю (як зазначено у вказаних пунктах Порядку), а лише частково на звернення ОСОБА_1 від 21.09.2016 року та від 29.11.2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України був затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, відповідно до п.п.32 п.4 Положення про Міністерство, відповідач мав необхідні повноваження щодо надання роз`яснення позивачу з приводу застосування пунктів 7.6 та 7.7 Глави І Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у випадку, коли судом визнається недійсним нотаріальний договір не повністю (як зазначено у вказаних пунктах Порядку), а лише частково. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно ухилився від виконання покладеного на нього п.п.32 п.4 Положення обов`язку щодо надання офіційного роз`яснення, що згідно положень ч.3 ст.2 КАС України, є протиправними діями. Разом з тим, суд вирішив, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій щодо неналежного розгляду звернень позивача від 21.09.2016 року та від 29.11.2016 року щодо необхідності надання роз`яснень з питання, як повинен діяти нотаріус у конкретному випадку: приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. при отриманні ним рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.03.2014 року, яким визнано частково недійсним спадковий договір, укладений 20.10.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т.В. 20.10.2011 року і зареєстрований в реєстрі за №3584, а саме - у 1/2 його частині, а також у випадку отримання Постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 року, якою залишено в силі Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.03.2014 року, чи повинна приватний нотаріус Руденко Т.В. відповідно до вимог п.7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку проставити відмітку на примірнику даного спадкового договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи №3584, про визнання його судом частково недійсним, долучивши копії вищевказаних судових рішень, а також проставити відповідну відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та у спадковому реєстрі і, при можливості, на всіх інших примірниках договору слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України, оскільки Міністерство юстиції України, діючи в межах компетенції, визначеної Положенням, не має повноважень щодо надання оцінки законності вчиненим нотаріусом нотаріальним діям та діям посадових осіб головних територіальних управлінь юстиції.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерство юстиції України залишено без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 скасовано та прийнято нову постанову суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконною та протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 21 вересня 2016 та 29 листопада 2016.
Зобов`язано Міністерство юстиції України належним чином розглянути звернення ОСОБА_1 від 21 вересня 2016 та 29 листопада 2016 і надати офіційне роз`яснення положенням п.7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012, зокрема: чи застосовуються вимоги п.7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012, у випадку визнання судом частково недійсним договору; у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору частково недійсним; чи повинен нотаріус проставити про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду; чи повинен нотаріус проставити відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) судовий збір в розмірі 1408 грн. (тисячу чотириста вісім гривень).
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що саме на Міністерство покладені функції по здійсненню аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності та підготовку для нотаріусів роз`яснень з питань, що до їх діяльності. Втім, суд зазначив, що ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом та просила про визнання незаконною та протиправною бездіяльності Міністерства щодо неналежного розгляду її звернень від 21 вересня 2016 і 29 листопада 2016, натомість Одеський окружний адміністративний суд в регулятивній частині постанові від 15 травня 2017 зазначив про задоволення адміністративного позову позивача про визнання протиправним дії Міністерства юстиції України з приводу неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 21 вересня 2016 та від 29 листопада 2016 щодо ненадання офіційного роз`яснення порядку застосування положень 7ю6 та 7.7 Глави І Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Тобто суд першої інстанції прийняв рішення відносно вимог, про які ОСОБА_1 не просила, при цьому суд залишив без вирішення самі позовні вимоги про визнання незаконною та протиправною бездіяльності відповідача. Стосовно вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Міністерства розглянути її звернення від 21 вересня 2016 та від 29 листопада 2016 - суд дійшов висновку про їх задоволення, оскільки ці вимоги пов`язані з обов`язком центрального органу виконавчої влади здійснювати аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнювати та регулювати нотаріальну практику, готувати для нотаріусів та уповноважених осіб роз`яснення з питань, що належать до компетенції Міністерства (п.п. 69 п.3 Положення про Міністерство юстиції України від 02 липня 2014 №228). Крім того, суд апеляційної інстанції погодився і визнав обґрунтованими твердження суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позову стосовно нотаріальних дій приватного нотаріуса Руденко Т.В. , оскільки в цьому випадку позивач просить не про роз`яснення з питань, що належать до компетенції Міністерства, а про надання центральним органом виконавчої влади оцінки діям конкретного нотаріуса, спонукання його до виконання певних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
17 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України (далі - скаржник-1) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-1 вказує, що зі змісту відповіді від 25.01.2017 №2739/С-30825/19 вбачається, що звернення позивача було розглянуто відповідно до норм чинного законодавства, зокрема: проведено перевірку. Витребувано пояснення нотаріуса Руденко Т.В. та копії відповідних документів, а також надано роз`яснення пунктів 7.6 та 7.7 глави І розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5. Також зазначає, що законодавством України на Міністерство юстиції України не покладено обов`язку тлумачити нормативно-правові акти, у тому числі норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.
Позивачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач просила залишити касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення.
13 листопада 2017 року ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, в якій позивач (далі - скаржник-2) просила переглянути оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-2 зазначає, що на Міністерство юстиції України покладено обов`язок організації розгляду звернень громадян з питань, пов`язаних з актами, що ним видаються. Вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, адже позивач у своїх позовних вимогах просила надати офіційне роз`яснення застосування п. 7.6 Глави І розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5. Вказує, що її звернення не стосувались зобов`язання приватного нотаріуса виконати вимоги п. 7.6 Порядку, а стосувались лише офіційного роз`яснення Міністерством юстиції України положень вказаної правової норми.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 вересня 2016 позивач надіслала на адресу Міністерства юстиції України лист з проханням надати офіційне роз`яснення порядку застосування п.7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.
З метою перевірки викладених у зверненні фактів, надання автору оперативної допомоги у вирішенні порушених у зверненні питань та надання обґрунтованої відповіді, звернення ОСОБА_5 від 21 вересня 2016, за вихідним № С-24455 від 27 вересня 2016, було направлено до Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Крім того, Головному управлінню було доручено інформувати Міністерство юстиції України про результати розгляду з наданням копії відповіді, яку Головне управління юстиції повинно було направити позивачу.
Листом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 24 лютого 2017 № Б-20/01-30 про результати розгляду звернення повідомлено ОСОБА_5 та Міністерство.
29 листопада 2016 позивач повторно звернувся до Міністерства (вх. № С-30825 від 06 грудня 2016) з проханням надати офіційне роз`яснення положенням п.7.6 Глави 1 Розділу 2 Порядку
За для належного розгляду звернення і проведення перевірки фактів та обставин зазначених у черговому зверненні та отримання актуальної інформації, матеріалів перевірки, проведеної територіальним органом, та пояснень приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Руденко Т.В . Міністерством направлено доручення до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (лист від 23.12.2016 №С-30825/19.6).
Листом Міністерства від 04 січня 2017 № 100/С-24455/19 ОСОБА_1 повідомлено про продовження строку розгляду її звернення у порядку, передбаченому частиною першою статті 20 Закону України "Про звернення громадян".
25 січня 2017 ОСОБА_1 була надана відповідь (№ 2739/С-30825/19) де вказано про рух справи в судах різних інстанцій щодо спадкового договору на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Міністерство не видавало офіційних роз`яснень, стосовно застосування пункту 7.6 Глави І Розділу II Порядку, зокрема, у разі одержання рішення суду про часткове визнання нотаріально посвідченого договору недійсним.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статей 2-1, 33 Закону України "Про нотаріат" Міністерство юстиції України здійснює контроль за організацією роботи нотаріусів, перевірку організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.
Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері нотаріату і діє на підставі Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, яким, серед іншого, також передбачено, що Міністерство юстиції України здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику.
Згідно із п.п.32 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 основними завданнями Міністерства юстиції України, зокрема є: надання роз`яснень з питань, пов`язаних з діяльністю Міністерства юстиції України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються.
Підпунктом 69 п.4 вищенаведеного положення, передбачено, що відповідач : здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлює умови допуску громадян та посадових осіб органів місцевого самоврядування, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, передбачених законом, до провадження нотаріальної діяльності, здійснює контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності уповноважених осіб, керівництво державними нотаріальними конторами, перевіряє організацію нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, видає та анулює в установленому законом порядку свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видає уповноваженим особам свідоцтво про право на вчинення нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав, встановлює порядок виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та уповноважених осіб; затверджує порядок проходження стажування уповноваженими особами, порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів та уповноважених осіб, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, порядок підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів, помічників нотаріусів та уповноважених осіб, установлює правила професійної етики нотаріусів, здійснює аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику, готує для нотаріусів та уповноважених осіб роз`яснення з питань, що належать до компетенції Міністерства;
Нотаріус є процесуально незалежною особою і самостійно надає оцінку поданим документам і приймає рішення про вчинення нотаріальної дії або про відмову в її вчиненні. Статтею 8-1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Згідно ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
Порядок розгляду звернень визначено ст. 15 Закону №393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Статтею 19 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Суд зауважує, що скаржниками подано касаційні скарги як на постанову суду апеляційної інстанції, так і на постанову суду першої інстанції. Проте, за наслідками апеляційного розгляду цієї справи судове рішення суду першої інстанції скасовано у повному обсязі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 21.09.2016 звернулась до Міністерства юстиції України із зверненням щодо роз`яснення певних витань застосування положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у конкретному випадку - у зв`язку з визнанням спадкового договору частково недійсним, а саме в 1/2 його частині. 29.11.2016 позивач звернулась до відповідача зі скаргою на рішення ГТУ юстиції у Харківській області, винесене за результатом розгляду її звернення від 21.09.2016.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій до спірних правовідносин застосували норми Положення №228 та вказали, що саме на Міністерство юстиції України покладені функції по здійсненню аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності та підготовку для нотаріусів роз`яснень з питань, що до їх діяльності.
Втім колегія суддів такі висновки судів попередніх інстанцій вважає безпідставними та такими, що зроблені без урахування положень Закону №393/96-ВР.
З аналізу положень Закону №393/96-ВР випливає, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Суди встановили, що листом Міністерства юстиції України від 18.10.2016 №С-24455/19.6 звернення ОСОБА_5 від 21.09.2016 (вх.№С-24455 від 27.09.2016 було направлено до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яким здійснено розгляд цього звернення та листом від 24.02.2017 № Б-20/01-30 в межах компетенції про результати такого розгляду повідомлено ОСОБА_5 та Міністерство юстиції України. Крім того, листом Міністерства юстиції України від 25.01.2017 №2739/С-30825/19 в межах компетенції ОСОБА_1 була надана відповідь за її скаргою від 29.11.2016.
При цьому, у наданих позивачу відповідях останній чітко роз`яснено положення п.п. 7.6 та 7.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та звернуто увагу останньої, що копії рішення місцевого суду про визнання нотаріально посвідченого договору частково недійсним, яке набрало законної сили, на адресу нотаріуса не надходило. Також позивачу роз`яснено, що нотаріус є процесуально незалежною особою, яка приймає певні рішення, будь-які втручання у діяльність такої особи забороняються та тягнуть за собою відповідальність.
Таким чином, на думку Суду, відповідачем при розгляді звернення позивача від 21.09.2016 та скарги останньої від 29.11.2016 було дотримано норми Закону №393/96-ВР.
Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Положеннями №228 передбачений обов`язок Мін`юста надавати роз`яснення виданих ним нормативно-правових актів за будь-яким зверненням громадян.
Суд зазначає, що звернення позивача були правомірно розглянуті Мін`юстом в порядку, передбаченому Законом №393/96-ВР, із наданням останній обґрунтованих відповідей за результатом таких розглядів. Норми положення №228 в частині надання роз`яснень стосовно актів, які видаються Мін`юстом, є загальними та не містять обов`язку до вчинення цим суб`єктом таких дій в кожному випадку надходження певних скарг або звернень від фізичних осіб.
Так, Міністерством юстиції України проведено перевірку викладених у зверненнях позивача обставин та прийнято рішення про надання запитуваних нею роз`яснень у форматі відповіді, що повністю узгоджується з вимогами Законом №393/96-ВР.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що під бездіяльністю слід розуміти триваючу пасивну поведінку суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.
Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідачем вчинялись дії щодо розгляду поданих позивачем звернень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме посилкове незастосування до спірних правовідносин положень Закону №393/96-ВР.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Згідно ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 139 341 345 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити повністю.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді М.І. Смокович
Н.В. Шевцова